Павлівка (Івано-Франківський район)

село Павлівка
Герб
Церква святого Архистратига Михаїла Церква святого Архистратига Михаїла
Країна	Україна
Область	Івано-Франківська область
Район	Івано-Франківський район
Тер. громада	Ямницька сільська громада
Код КАТОТТГ	UA26040390040089101
Основні дані
Засноване	1582 (443 роки)
Колишня назва	Павелче (до 1946 р.)
Населення	2245 (2001 р.)
Площа	21,28 км²
Густота населення	105,5 осіб/км²
Поштовий індекс	77421
Телефонний код	+380 3436
Катойконіми	павличáни павличáн павличáнка
Географічні дані
Географічні координати	48°58′55″ пн. ш. 24°38′9″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	296 м
Водойми	р. Ямниця
Місцева влада
Адреса ради	77421, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, с. Павлівка, вул. Шевченка, 129
Вебсторінка	Павликівський СО
Староста	Вацеба Іван Ярославович
Карта
Павлівка
Павлівка
Мапа
Павлівка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Павлівка.

Пáвлівка (до 1946 року — Павелче^[⇨]) — село в Україні, у Івано-Франківському районі Івано-Франківської області. Входить до складу Ямницької сільської громади. Населення становить 2245 осіб.

Через село проходить залізниця і калуське шосе, яке веде з Івано-Франківська на Калуш, через яке село умовно поділяється на дві частини.

Історія

Павелче (Павлівка) на мапі 1779—1783 рр. Фрідріха фон Міґа (пол. Pawelce moh).

Засноване у 1582 році.

Давня назва виникла в результаті трансонімізації однозвучного мікротопоніма — найменування урочища uroczysko Pawelcze, у якому було засноване село. В основі мікротопоніма лежить антропонім Павелко або Павелець + суфікс -*je (-че) (особові імена та прізвища). Сучасна форма ойконіма запроваджена в процесі масових перейменувань населених пунктів у червні 1946 року (див. нижче). Вона є суфіксальним дериватом на -івк(а) від антропоніма Павло. Факт заснування цього населеного пункту засвідчений історичними джерелами.

В одному з документів кінця XVI ст. йдеться про те, що Станіслав Влодек з Германова, кастелян кам'янецький, староста галицький, заснував 1582 року з дозволу короля Зігмунда ІІІ нове село на королівському ґрунті Павельче й довірив створення нової осади трьом осадникам: братам Миколаєві, Ігнатові та Лазареві Турчанським. Окрім наданого їм привілею вольності на п'ятнадцять років, він зобов'язував братів заселювати в цьому урочищі хлопів, роздавати їм для обробітку поля й сіножаті, а також ставити халупи.

У Кракові 20 червня 1591 року король Сигізмунд III надає Лисець, Пациків (нині — Підлісся) і Павельче, села у воєводстві подільському, Бартоломею Брутусу та його нащадкам.

Поблизу села було знайдено крем’яні знаряддя праці доби міді.

Перейменування

7 червня 1946 року указом Президії Верховної Ради УРСР село Павелче Станіславського району перейменовано на село Павлівка і Павелченську сільську раду — на Павлівська.

Перша світова війна

У селі був знайдений австро-угорський військовий цвинтар часів Першої світової війни. Під час робіт вдалося віднайти уламки хрестів, що були знищенні радянською владою. Їх планують замінити новими. Вперше про поховання дослідники дізналися на початку вересня 2021 року, коли знайшли шматок бетонного хреста. На кладовищі приблизно пів тисячі поховань.

• 
  Військовий цвинтар австро-угорських військ.
  1917 рік
• 
  Важка 305-мм гаубична батарея у селі.
  Весна 1916 року
• 
  Польова меса. 6-й цісарський і королівський піхотний полк ландверу „Єгер“.
  Серпень 1917 року
• 
  Штурмова рота Австро-Угорських штурмових військ.
  1917 рік

Населення

У 1870 р. — 1199 мешканців, у 1880 р. — 1168 у громаді, 58 на території двору.

За даними 1939 року, населення села становило 2109 осіб, серед яких: 1980 українців-грекокатоликів, 110 українців-римокатоликів (латинників) та 10 поляків.

За даними «Історії міст і сіл УРСР» (1962), населення села становило 2337 осіб.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису України 2001 року

Мова	Кількість	Відсоток
українська	2239	99.73 %
російська	3	0.12 %
білоруська	1	0.05 %
вірменська	1	0.05 %
румунська	1	0.05 %
Усього	2245	100 %

Визначні люди

Народились

• Бора Богдан — український поет, педагог, журналіст, громадський і культурний діяч. Учасник визвольних боїв 1940-х pp. у складі дивізії «Галичина».
• Матіяш Василь — український диригент, співак-баритон, громадський і пластовий діяч.
• Соколан Ярослав Тадейович — український художник, член НСХУ.
• Целевич Юліан Андрійович — галицький педагог, історик, просвітницький діяч.
• Когуч Борис Федорович «Боян» — політвиховник ТВ-22 «Чорний ліс», лицар Бронзового хреста бойової заслуги УПА.
• Когуч Павло Михайлович «Павло» — командир сотень УПА «Заведії» і «Месники», керівник Станиславівського надрайонного проводу ОУН, лицар Бронзового хреста бойової заслуги УПА.
• Микола Пустільник (1973—2023) — боєць Збройних сил України, учасник російсько-української війни. На початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну чоловік пішов воювати. Служив капітаном понтонно-мостового батальйону однієї з військових частин. Навесні 2023 року отримав поранення у зоні бойових дій. Відтоді військовий лікувався. Згодом, загинув від отриманих травм.
• Сергій Калиновський (1996—2024, Харківська область) — боєць Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Загинув в результаті обстрілу ЗС РФ у Харківській області.
• Володимир Когуч (1975—2024, Покровський напрямок) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. З квітня 2014 по вересень 2015 року брав участь у бойових діях у зоні АТО/ООС. У серпні 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, вступив добровольцем до лав Збройних сил України. служив на передовій механіком-водієм в парашутно-десантному батальйоні однієї з військових частин. Загинув на Поровському напрямку Донецької області.

Померли

• Петраш Михайло Карлович «Явір» — командир сотні «Стріла», лицар Бронзового хреста бойової заслуги УПА.

Світлини

• 
  Церква святого Архистратига Михаїла
• 
  Символічна могила Борцям за Волю України
• 
  Дерев'яна церква.
  1936 рік