Павлівка (Тульчинський район)
| село Павлівка | |
|---|---|
    | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Вінницька область |
| Район | Тульчинський район |
| Тер. громада | Крижопільська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA05100070140054180 
|
| Основні дані | |
| Населення | 409 осіб (01.01.2024[1]) |
| Площа | 1,966 км² (01.01.2024[1]) |
| Густота населення | 208,04 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 24643 |
| Телефонний код | +380 4340 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°19′26″ пн. ш. 29°3′51″ сх. д. / 48.32389° пн. ш. 29.06417° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
222 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 24600, Вінницька область, Тульчинський район, селище Крижопіль, вулиця Героїв України, 59 |
| Староста | Швець Галина Олексіївна (староста Жабокрицького старостинського округу[2]) |
| Карта | |
  Павлівка | |
 Павлівка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Павлі́вка — село в Україні, у Крижопільській селищній громаді Тульчинського району Вінницької області. У межах селищної громади належить до Жабокрицького старостинського округу. До 2020 року Павлівка входила до складу Крижопільського району Вінницької області та була центром Павлівської сільської ради. За даними на 2024 рік, населення села становило 409 жителів.
Село Павлівка відоме із середини XVIII століття. У період входження до складу Російської імперії належало до Ободівської волості Ольгопільського повіту Подільської губернії. У радянський період входила до Ободівського району в складі Тульчинської округи (1923—1930) та Чечельницького, Ободівського і Крижопільського районів у складі Вінницької області (з 1932 року).
Під час Другої світової війни село входило до румунської зони окупації з тимчасовою румунською цивільною управою — губернаторства Трансністрія. Поблизу Павлівки існувало гетто, у якому зимою 1941—1942 років загинуло 890 буковинських та бессарабських євреїв. Павлівка також відома як «село партизанської слави», що під час окупації було тричі спалене фашистами за підтримку партизанів. У каральній акції 1944 року загинуло 66 місцевих жителів та було спалено 350 дворів.
Станом на 2024 рік село займало площу 1,966 км² (196,6 га)[1]. Відстань від села Павлівка до центру громади Крижопіль становить 17 км, до залізничної станції (зупинного пункту) Щербакове — 8 км. На захід від села бере початок річка Дохна, на південному заході також починається її притока — Криниця-В'язова. У Павлівці в Дохну впадає ще одна притока — Панська Долина. Поблизу села знаходиться ботанічний заказник місцевого значення Цибулівська Дача та ботанічна пам'ятка природи місцевого значення Дуб-Гордій. В околицях села також починається північна частина національного природного парку «Кармелюкове Поділля».
За описом 1901 року, село Павлівка було розташоване в глибокому яру, на дні якого протікала невелика річка, що брала початок із колодязя на краю села. Село знаходилося на відстані 35 верст від повітового міста Ольгопіль та 14 верст від найближчої залізничної і поштової станції Крижопіль. Павлівка була з усіх боків оточена лісами; орні землі села також розташовувалися на місці колишнього лісу, про що свідчили великі дубові пні на полях, які ще не були викорчувані. Клімат місцевості характеризувався як здоровий, ґрунт — чорноземний та родючий[3].
У результаті адміністративно-територіальної реформи в Україні у 2020 році село Павлівка увійшло до Крижопільської селищної громади в складі Тульчинського району Вінницької області[4]. У 2021 році Павлівка також увійшла до Жабокрицького старостинського округу (із центром у селі Жабокрич), створеного в межах Крижопільської селищної громади[5].
- У Російській імперії село Павлівка належало до Ободівської волості Ольгопільського повіту Подільської губернії[6][7][8][9][10].
- 7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки[11].
- В Українській СРР Павлівка увійшла до Ободівського району[10], створеного в 1923 році. Ободівський район з 1923 до 1930 року входив до Тульчинської округи[12], у червні 1930 року — приєднаний до Вінницької округи[13], у вересні 1930 року — переведений у пряме підпорядкування Української СРР[14], в 1931 році — розформований із віднесенням до складу Чечельницького району[15], що з 1932 року увійшов до складу новоствореної Вінницької області[16]. У 1935 році Павлівська сільрада увійшла до відновленого Ободівського району в складі Вінницької області[17].
- Під час румунської окупації (1941—1944) Ободівський район було включено до Балтського повіту губернаторства Трансністрія[18], що знаходилося під тимчасовою румунською цивільною управою.
- Станом на 1946 рік Павлівка залишалася в складі Ободівського району Вінницької області[19]. У 1959 році Ободівський район було розформовано з передачею частини району до складу Крижопільського району[20].
- У січні 1965 року Павлівську сільську раду було передано до складу Тростянецького району та в лютому 1965 року повернуто до Крижопільського району[21]. У подальший період до 2020 року Павлівка залишалася в складі Крижопільського району Вінницької області — спочатку в межах Української РСР, з 1991 року — незалежної України. У цей час Павлівка була центром Павлівської сільської ради[22].
Поблизу села Павлівка виявлено поселення епохи бронзи 2 тисячоліття до нашої ери (білогрудівської культури[23]). Відкрите у 2003 році археологом М. В. Потупчиком, поселення включене до переліку пам'яток археології місцевого значення Вінницької області[24].
- Вінцентій Потоцький (до 1786 року)
- Станіслав Щенсний Потоцький (1786—1787)
- Каєтан Собанський (з 1787 року)
- Ієронім Собанський (перед 1858 роком)
- Фелікс Собанський (на 1861 рік)
- Марія Потоцька (на 1898—1905 роки)
Село Павлівка відоме із середини XVIII століття[25]. Перша історична згадка про місцеву парафію датується 1770 роком, коли була видана ерекція про наділення церкви цього села землею місцевим землевласником Вінцентієм Потоцьким у місті Немирів[3].
Павлівка тривалий час належала роду Потоцьких; згодом перейшла у володіння Собанських у складі ободівського та пізніше баланівського ключа[3][7][26]: в 1786 році разом із сусідніми селами була продана Вінцентієм Потоцьким Станіславу Щенсному Потоцькому, а в 1787 році — перепродана Станіславом Потоцьким Каєтану Собанському[26].
У 1858 році неподалік від старого храму була побудована нова церква коштом колишнього поміщика Ієроніма Собанського (сина Каєтана Собанського) та селян. Церква цегляна, на кам'яному фундаменті; освячена на честь Різдва Пресвятої Богородиці[3].
У квітні 1861 року селяни Павлівки доєдналися до виступу селян містечка Жабокрич, які відмовилися від виконання повинностей на користь поміщиків унаслідок незадоволення умовами селянської реформи 1861 року. Виступ розповсюдився на сусідні села, такі як Тернівка, Зеленянка, Соколівка, Китайгород, Попелюхи, Торканівка, згодом також на інші населені пункти Ольгопольського, Брацлавського та Гайсинського повітів, із сукупним населенням до 40 тисяч селян. Виступ був придушений введеними місцевою владою військами (силами 1-го батальйону Мінського і 3-го батальйону Єлецького піхотних полків)[27][28]. Власником Павлівки на 1861 рік був Фелікс Собанський[27].
З 1866 року в парафії діяла школа грамоти; в 1892 році вона була перейменована на церковно-приходську[3]. У 1870 році в 19 верстах від Павлівки було відкрито залізничну станцію Крижопіль Києво-Балтської залізниці[8][29]. У 1899 році в 8 верстах від Павлівки також було відкрито станцію Городище (нині зупинний пункт Щербакове)[9][30]. Станом на 1901 рік основним заняттям жителів було землеробство; деякі займалися шиттям взуття та бондарством[3]. У березні 1905 року відбувся селянський страйк із вимогою до поміщика про підвищення заробітної плати, страйкарям вдалося досягти тимчасових поступок[25].
Станом на 1898—1905 роки власницею села була графиня Марія Ксаверівна Потоцька[31][3][9] (онука Ієроніма Собанського, вдова Станіслава Потоцького), яка проживала в містечку Високо-Литовськ Гродненської губернії (нині місто Високе, Білорусь)[31]. Загальна площа маєтку становила 1317 десятин, зокрема: садибної землі — 10 десятин 370 сажнів, орної — 693 десятини 2126 сажнів, лісу — 605 десятин 1874 сажні. Частина маєтку перебувала в управлінні, частина — в оренді. Представником маєтку був уповноважений Карл Кобринець[31].
- Див. також: Крижопіль § Визвольні змагання та Бої за станцію Крижопіль (1920)
У 1919—1920 роках на території залізничної станції Крижопіль (за 19 верст від Павлівки[9]) та на навколишніх землях відбувалися бойові дії між союзницькими військами УНР і Галицької армії та військами РСЧА і ЗСПР. Під час Першого зимового походу станом на 30 квітня (1 травня) 1920 року в районі Павлівка — Торканівка була зосереджена Волинська дивізія Армії УНР, яка 1 (2) травня 1920 року почала наступ на станцію Крижопіль[32][33].
Під час Другої світової війни, з 22 липня 1941 року, Павлівка була окупована румунськими військами (гірським корпусом 3-ї румунської армії) та згодом включена в губернаторство Трансністрія, що знаходилося під тимчасовою румунською цивільною управою[18][34]. Зимою 1941—1942 років у гетто біля Павлівки загинуло 890 євреїв, депортованих із тодішніх румунських територій Бессарабії та Буковини[35]. Павлівка також відома як «село партизанської слави», що під час окупації було тричі спалене фашистами за підтримку партизанів[36][37].
За радянськими даними, 17 січня 1944 року партизанське з'єднання під командуванням Якова Мельника та кавалерійська бригада Михайла Владимирова на підступах до села знищили 35 автомашин і понад 250 ворожих солдатів та офіцерів; упродовж 17—20 січня партизани розгромили кілька німецько-румунських гарнізонів[38][39]. У ході каральної акції в період 21—23 січня 1944 року загинуло 66 жителів села, з них 6 дітей, спалено повністю — 350 дворів, 150 інших будівель[38][34]. 16 березня 1944 року Павлівка була зайнята радянськими військами (303-ю стрілецькою дивізією 73-го стрілецького корпусу 52-ї армії 2-го Українського фронту)[34].
У 1966 році в селі було відкрито пам'ятку «Братська могила 66 мирних жителів села, розстріляних фашистами»[40], в 1974 році було відкрито пам'ятку «Пам'ятник 150 воїнам — односельчанам, загиблим на фронтах ВВВ»[40]. Станом на 1972 рік у Павлівці діяв колгосп «Радянська Україна», у користуванні якого було 1927 гектарів землі, зокрема орної — 1374 гектарів. Вирощувалась озима пшениця, цукрові буряки, овочеві культури. Колгосп також займався м'ясо-молочним тваринництвом і птахівництвом. У селі діяли восьмирічна школа, будинок культури, бібліотека[25].
У 2009 році в Павлівці було встановлено пам'ятний знак буковинським і бессарабським євреям, що загинули тут у листопаді 1941 — березні 1942 року[35]. Станом на 2021 рік у селі діяв навчально-виховний комплекс, що включав школу І—ІІ ступенів та дошкільний навчальний заклад[41], також діяли будинок культури й бібліотека.
За повідомленнями ЗМІ, у 2021 році жителі Павлівки виступали проти скасування посади старости села та затвердження одного старости для сіл Жабокрич і Павлівка[42], у 2022 році жителі села також виступали проти закриття дитячого садка та початкової школи[43]. У 2022 році в рамках державної програми «Інтернет-субвенція» до місцевої бібліотеки було під'єднано швидкісний Інтернет із запланованою швидкістю 100 Мб/с[44].
Станом на 1901 рік у Павлівці існувала церква Різдва Пресвятої Богородиці, побудована в 1858 році на кошти колишнього поміщика Ієроніма Собанського та селян, будівництво коштувало до 25 000 рублів. Місце нової церкви знаходилося неподалік від старого храму; на місці колишнього престолу було встановлено кам'яний хрест. За описом 1901 року, церква була цегляна, на кам'яному фундаменті, світла, суха та, хоч і невеликого розміру, але для парафії цілком достатня; іконостас двоярусний, різьблений[3].
Перші відомості про місцеву парафію датуються 1770 роком, коли було видано ерекцію про наділення церкви села землею місцевим землевласником Вінцентієм Потоцьким. За даними на 1901 рік, загальна площа церковної землі становила 39 десятин 1743 сажні, зокрема: садибної землі з кладовищем і погостом — 1 десятина 2027 сажнів, орної — 27 десятин 63 сажні, під колишнім хутором — 2200 сажнів, під ставом — 2 десятини 1128 сажнів, сінокосної — 7 десятин 2027 сажнів. Притчові приміщення були побудовані в 1880 році коштом поміщика[3].
- За даними на 1885 рік, у Павлівці було 110 дворів і 814 жителів[6].
- За даними на 1893 рік, у Павлівці було 112 дворів і 1155 жителів[8].
- За переписом 1897 року в Павлівці було 1496 жителів[45].
- За даними на 1901 рік, у Павлівці був 1521 житель[3].
- За даними на 1905 рік, у Павлівці було 350 дворів і 1538 жителів[9].
- За даними на 1925 рік, у Павлівці було 510 господарств і 1734 жителі[10].
- За даними на 1972 рік, у Павлівці було 1373 жителі[46].
- За переписом 1989 року постійне населення Павлівки становило 903 жителі. Наявне населення становило 885 жителів[47].
- За переписом 2001 року постійне населення Павлівки становило 718 жителів. Наявне населення становило 712 жителів[48][49].
- За даними на 1 січня 2024 року, населення Павлівки становило 409 жителів[1].
| 1885 рік | 1893 рік | 1897 рік | 1901 рік | 1905 рік | 1925 рік | 1972 рік | 1989 рік | 2001 рік | 2024 рік | |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Жителів | 814 | 1155 | 1496 | 1521 | 1538 | 1734 | 1373 | 903 | 718 | 409 |
| Дворів | 110 | 112 | — | — | 350 | 510 | — | — | — | — |
- За переписом 1897 року в Павлівці серед 1496 жителів було 713 чоловіків (47,66 %) та 783 жінки (52,34 %)[45].
- За переписом 1989 року в Павлівці серед 903 жителів постійного населення було 353 чоловіки (39,09 %) та 550 жінок (60,91 %). Серед 885 жителів наявного населення було 347 чоловіків (39,21 %) та 538 жінок (60,79 %)[47].
- За даними на 2024 рік, у Павлівці серед 409 жителів було зареєстровано 166 чоловіків (40,59 %; з них 20 чоловіків 18—26 років та 94 чоловіки 27—59 років), 184 жінки (44,98 %), 43 дітей до 14 років (10,51 %) й 13 дітей 14—17 років (3,18 %)[1].
| Зареєстровано всього |
Чоловіків | Жінок | Дітей до 14 років | Дітей 14—17 років | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Всього | % | 18—26 | 27—59 | осіб | % | осіб | % | осіб | % | |
| 409 | 166 | 41 | 20 | 94 | 184 | 45 | 43 | 11 | 13 | 3 |
- За переписом 2001 року в Павлівці серед 718 жителів постійного населення 715 людей (99,58 %) вказали рідною мовою українську, 3 людини (0,42 %) — російську[48][50].
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 715 | 99,58 % |
| російська | 3 | 0,42 % |
| Усього | 718 | 100 % |
- За переписом 1897 року в Павлівці серед 1496 жителів було 1457 православних (97,39 %)[45].
- За даними на 1901 рік, у Павлівці серед 1521 жителя було 1507 православних парафіян (99,08 %) й 14 католиків (0,92 %)[3].
Станом на 2024 рік у селі Павлівка було зареєстровано 1 фермерське господарство і 1 торговельний магазин[51].
Село Павлівка з'єднане автомобільною дорогою загального користування місцевого значення С020902 Іллівка — Павлівка з дорогою територіального значення Т 0233 Вапнярка — Крижопіль — Піщанка — КПП «Загнітків» та автомобільною дорогою загального користування місцевого значення С020904 Соколівка — Павлівка з дорогою територіального значення Т 0202 Могилів-Подільський — Ямпіль — Крижопіль — Бершадь — Умань[52]. Станом на 2022 рік діяло автобусне сполучення Павлівка — Крижопіль[53].
Станом на 2021 рік у Павлівці діяв навчально-виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад І—ІІ ступенів — дошкільний навчальний заклад»[41]. У 2021 році Крижопільська селищна рада ухвалила рішення про закриття школи в Павлівці з переведенням учнів до опорної школи в Крижополі[54].
- Поселення епохи бронзи 2 тисячоліття до н. е. Відкрите у 2003 році М. В. Потупчиком. Пам'ятка археології місцевого значення Вінницької області[24].
- Пам'ятка «Братська могила 66 мирних жителів села, розстріляних фашистами». Відкрито 1966 року. Пам'ятка історії місцевого значення[40].
- Пам'ятка «Пам'ятник 150 воїнам — односельчанам, загиблим на фронтах ВВВ». Відкрито 1974 року. Пам'ятка історії місцевого значення[40].
-
Меморіал розстріляним у війну жителям -
Меморіал (з іншого ракурсу) -
Придорожній хрест біля села -
Пам'ятник у селі Павлівка -
Братська могила поруч із будинком культури
- Москвітенко Олександр Васильович — ветеран АТО/ООС, командир відділення Крижопілької ДСНС. Провів одинадцять місяців у російському полоні[55].
- Редченко Руслан Дмитрович (1994—2022) — солдат, стрілець-снайпер 2-го мотопіхотного відділення 2-го мотопіхотного взводу 2-ї мотопіхотної роти 11-го окремого мотопіхотного батальйону (в/ч А2980) 59-ї окремої мотопіхотної бригади. Житель Павлівки. Загинув 8 травня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новогригорівка Миколаївської області внаслідок артилерійського обстрілу противника. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[56][57].
- Рябоконь Юрій Васильович (1988—2023) — солдат, розвідник 3-го розвідувального відділення 2-го механізованого батальйону 47-ї окремої механізованої бригади. Житель Павлівки, родом із Торканівки. Загинув 9 липня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області внаслідок обстрілу. Нагороджений почесним нагрудним знаком «Золотий хрест»[56][58].
-
Річка Дохна в селі -
Біля села -
Вид на знак при в'їзді в село -
Сади за селом -
Вид на природний парк «Кармелюкове Поділля»
- ↑ а б в г д Паспорт Крижопільської селищної територіальної громади станом на 01.01.2024 року. с. 11, 12. Процитовано 22 квітня 2025.
- ↑ Структура. Крижопільська селищна рада. Процитовано 22 квітня 2025.
- ↑ а б в г д е ж и к л м Павловка // Приходы и церкви Подольской епархіи / Подъ редакціею священника Евфимія Cѣцинскаго // Труды Подольскаго єпархіальнаго историко-статистическаго комитета. — Каменецъ-Подольскъ, 1901. — Вип. 9. — С. 791—792. (рос. дореф.)
- ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області».
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Рішення Крижопільської селищної ради від 30 вересня 2021 року № 543 «Про утворення старостинських округів».
- ↑ а б Павловка // Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 276. (рос. дореф.)
- ↑ а б Pawłówka, wś nad Torhanówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 912. (пол.)
- ↑ а б в Павловка // Гульдманъ В. Населенные мѣста Подольской губерніи: Алфавитный перечень населенныхъ мѣстъ губерніи с указаніемъ нѣкоторыхъ справочных о нихъ свѣдѣній / Изданіе Подольскаго губернскаго статистическаго комитета. — Каменецъ-Подольскій : Типографія Подольскаго губернскаго правленія, 1893. — С. 344.(рос. дореф.)
- ↑ а б в г д Павловка // Крыловъ А. Населенныя мѣста Подольской губерніи / Изданіе Подольского губернскаго статистического комитета. — Каменецъ-Подольскій : Типографія Подольскаго губернскаго правленія, 1905. — С. 315—316.(рос. дореф.)
- ↑ а б в Павлівка // Населені місця Поділля / Центральне статистичне управління України; Подільське губерське статистичне бюро. — Винниця : Держдрукарня ім. т. Леніна, 1925. — С. 366.
- ↑ (III) УНІВЕРСАЛ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ. static.rada.gov.ua. Процитовано 16 липня 2025.
- ↑ Постанова ВУЦВК від 31 січня 1923 року «Про адміністративно-територіяльний поділ Поділля»
- Постанова ВУЦВК від 7 березня 1923 року «Про адміністративно-територіяльний поділ Поділля»
- ↑ Постанова ВУЦВК і РНК УСРР від 13 червня 1930 року «Про реорганізацію округ УСРР»
- ↑ Постанова ВУЦВК і РНК УСРР від 2 вересня 1930 року «Про ліквідацію округ та перехід на двоступневу систему управління»
- ↑ Постанова ВУЦВК і РНК УСРР від 3 лютого 1931 року «Про реорганізацію районів УСРР»
- ↑ Постанова ВУЦВК від 9 лютого 1932 року «Про утворення областей на території УСРР»
- ↑ Постанова Президії ВУЦВК від 13 лютого 1935 року «Про склад нових адміністративних районів Вінницької області»
- ↑ а б Левченко Ю. І. Адміністративний устрій губернаторства «Трансністрія» // Особливості реалізації політики окупаційної влади в адміністративно-територіальних одиницях України 1941–1944 рр. : Монографія / За науковою редакцією К. П. Двірної. — Київ : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2017. — С. 365.
- ↑ Павлівка // Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 27.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 21.01.1959 року «Про ліквідацію Дашівського, Ободівського і Ситковецького районів Вінницької області»
- ↑ Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 04.01.1965 року № 2н-06 «Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР»
- Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 05.02.1965 року № 3н-06 «Про внесення змін до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 року «Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР»»
- ↑ Павлівка // Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 січня 1972 року) / В. I. Кирненко (відп. ред.), Д. О. Шелягін (упорядник). — К. : Вид-во політ. літ-ри України, 1973. — С. 20.
- ↑ Історична довідка Крижопільської громади. Крижопільська селищна рада. Процитовано 23 листопада 2024.
- ↑ а б Перелік пам’яток археології місцевого значення Вінницької області. Вікімедіа Україна. 11 червня 2012. Процитовано 23 листопада 2024.
- ↑ а б в Павлівка // Історія міст і сіл Української РСР. Вінницька область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — С. 353. — 15 000 прим.
- ↑ а б Ю. В. Легун. Надбання Собанськими земель у Брацлавському воєводстві у 1870-х роках: обставини і особливості // Наукові записки [Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського]. — 2007. — Вип. 12. — С. 90. — (Серія : Історія). — Містить посилання на: ДАХО. — Ф. 227. — Оп. 1. — Спр. 507. — Арк. 17—22.
- ↑ а б Отмена крепостного права на Украине. Сборник документов и материалов. — К. : АН УРСР, 1961. — С. 198. (рос.)
- ↑ Лещенко М. Н. Класова боротьба в українському селі в епоху домонополістичного капіталізму (60-90-ті рр. XIX ст.). — К. : Наук. думка, 1970. — С. 99.
- ↑ Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — Кн. I. — М. : Транспорт, 1981. — С. 262. — 100 000 прим.(рос.)
- ↑ Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — Кн. II. — М. : Транспорт, 1981. — С. 236. — 100 000 прим.(рос.)
- ↑ а б в Павловка // рос. дореф. Помѣстное землевладѣніе въ Подольской губерніи. Составилъ В. К. Гульдманъ. Изданіе Подольскаго губернскаго статистическаго комитета. — Каменецъ-Подольскій, 1898. — 362 + 46 + 26 + 3 с., (стор. 226)
- ↑ Доценко Олександер. Зимовий noxід (6.XII.1919 — 6.V.1920). — К. : Видавництво імені Олени Теліги, 2001. — С. 323—324. — Наказ Волинської групи від 1/5-1920 р. (Заступники полк. Пашинський і Федченко, Отаман Никонів, Нач. Штабу Сотн. Волосевич). — ISBN 966-7018-40-7.
- ↑ Омелянович-Павленко М. Спогади командарма (1917—1920) : Документально-художнє видання / Упоряд.: М. Ковальчук. — Київ : Темпора, 2007. — С. 359, 406. — ISBN 966-8201-24-8.
- ↑ а б в Павлівка. Друга світова на мапі України. Національний музей історії України у Другій світовій війні. Архів оригіналу за 7 листопада 2024. Процитовано 23 листопада 2024.
- ↑ а б 890 жизней – и вечная боль. Мы здесь. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 16 лютого 2021.
- ↑ Керівники Крижопільської селищної територіальної громади відвідали село партизанської слави – Павлівку. Крижопільська селищна рада. 20 вересня 2024. Процитовано 23 листопада 2024.
- Шануємо Героїв, віримо у Перемогу!. Крижопільська селищна рада. 22 вересня 2024. Процитовано 23 листопада 2024.
- ↑ Про таємниці партизанського життя у селі Павлівка, яке називають «Подільською Хатиню». Моя Вінниця. 13 травня 2013. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
- ↑ а б Україна під нацистською окупацією: спалені села (1941-1944 рр.) : Анотований покажчик / За ред. В. Ф. Солдатенка; автори-упорядники: Бутко С. В., Герасименко Л. С., Киридон А. М., Пилявець Р. І., Яременко В. М.. — Київ : ДП НВЦ «Пріоритети», 2012. — С. 58—59. — ISBN 978-966-8809-55-2.
- ↑ И. Э. Левит. Крах политики агрессии диктатуры Антонеску (19.XI 1942 — 23.VIII 1944). — Кишинев : Штиинца, 1983. — С. 233.
- ↑ а б в г Перелік пам’яток історії місцевого значення Вінницької області. Вікімедіа Україна. 11 червня 2012. Процитовано 23 листопада 2024.
- ↑ а б Навчально-виховний комплекс "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад" с. Павлівка Крижопільського району Вінницької області. Вінницька область. ІСУО. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
- ↑ «Не хочемо, щоб на нашому селі поставили хрест». Чому Павлівку залишили без старости?. 20 хвилин — Новини Вінниці. 26 січня 2021. Процитовано 23 листопада 2024.
- ↑ «Ви про дітей подумали?» Десятьох малюків хочуть возити у дитсадок сусіднього села. 20 хвилин — Новини Вінниці. 3 червня 2022. Процитовано 23 листопада 2024.
- ↑ Підключення закладів соціальної інфраструктури Крижопільської громади до широкосмугового доступу до Інтернету. Крижопільська селищна рада. 17 листопада 2021. Процитовано 23 листопада 2024.
- «Як не заблукати в мережі» - медіаграмотність в бібліотеці села Павлівка. Крижопільська селищна рада. 14 вересня 2022. Процитовано 23 листопада 2024.
- ↑ а б в Павловка // Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 165.(рос. дореф.)
- ↑ Історія міст і сіл, 1972, с. 353.
- ↑ а б Таблиця: 19A0501_061_005. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (1,2,3,4) (1989(12.01)). Всеукраїнський перепис населення. Державна служба статистики України. Процитовано 23 листопада 2024.
- ↑ а б Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України. Український центр суспільних даних. Процитовано 23 листопада 2024.
- ↑ 19A0501_07_005. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область (1,2,3,4) (2001(05.12)). Всеукраїнський перепис населення. Державна служба статистики України. Процитовано 23 листопада 2024.
- ↑ 19A050501_02_005. Розподіл населення за рідною мовою, Вінницька область (1,2,3,4) (2001(05.12)). Всеукраїнський перепис населення. Державна служба статистики України. Процитовано 23 листопада 2024.
- ↑ Паспорт, с. 59, 71.
- ↑ Перелік автомобільних доріг загального користування місцевого значення. Крижопільська селищна рада. 24 січня 2022. Процитовано 23 листопада 2024.
- Перелік автомобільних доріг загального користування місцевого значення. Вінницька обласна військова адміністрація. 13 грудня 2022. Процитовано 23 листопада 2024.
- ↑ Оголошення щодо автобусного сполучення Куниче – Крижопіль та Павлівка - Крижопіль. Крижопільська селищна рада. 27 червня 2022. Процитовано 23 листопада 2024.
- Відбулася щотижнева оперативна нарада. Крижопільська селищна рада. 4 липня 2022. Процитовано 23 листопада 2024.
- ↑ Про закриття чотирьох шкіл повідомили напередодні 1 вересня. На Вінниччині розгорається освітній скандал. Фото. Вінниця.інфо. 1 вересня 2021. Процитовано 22 квітня 2025.
- На Вінниччині реорганізували п'ять шкіл. Суспільне Вінниця. 2 вересня 2021. Процитовано 22 квітня 2025.
- ↑ Він не зламався! Він - наш Герой!. Крижопільська селищна рада. 24 березня 2023. Процитовано 23 листопада 2024.
- Зустріч з героєм. Крижопільська селищна рада. 11 вересня 2023. Процитовано 23 листопада 2024.
- ↑ а б Герої громади. Крижопільська селищна рада. Процитовано 22 квітня 2025.
- ↑ Твій спокій сховали небесні вітрила, І зорі рум'яні зігріють вночі, А тут на землі зовсім свіжа могила, За що тебе вбили оті палачі? (Юлія Хандожинська). Тульчинська районна військова адміністрація. 8 березня 2023. Процитовано 23 листопада 2024.
- Зробив для України все, що міг. Крижопільська газета «Сільські новини». Facebook. 10 березня 2023. Процитовано 23 листопада 2024.
- Крижопільська громада вшанувала мужність і пам'ять своїх Героїв, вручивши родинам загиблих державні нагороди. Крижопільська селищна рада. 9 квітня 2025. Процитовано 22 квітня 2025.
- ↑ Ободівська громада долучилася до вшанування загиблого Героя Юрія Рябоконя. Ободівська сільська територіальна громада. 17 липня 2023. Процитовано 23 листопада 2024.
- Він знав: за його плечима – Україна. Крижопільська газета «Сільські новини». Facebook. 17 липня 2023. Процитовано 22 квітня 2025.
- Рябоконь Юрій Васильович. Ободівська сільська територіальна громада. 15 серпня 2023. Процитовано 23 листопада 2024.
- Вручили нагороди родинам загиблих Героїв. Крижопільська селищна рада. 25 січня 2024. Процитовано 23 листопада 2024.
- Пам’ятаємо!. Крижопільська селищна рада. 9 липня 2024. Процитовано 23 листопада 2024.
- Pawłówka, wś nad Torhanówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 912. (пол.)
- Павловка // Приходы и церкви Подольской епархіи / Подъ редакціею священника Евфимія Cѣцинскаго // Труды Подольскаго єпархіальнаго историко-статистическаго комитета. — Каменецъ-Подольскъ, 1901. — Вип. 9. — С. 791—792. (рос. дореф.)
- Павлі́вка // Історія міст і сіл Української РСР. Вінницька область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — С. 353. — 15 000 прим.
- Павлівка с. Прадідівська слава.
- Відео «Подільська Хатинь партизанської слави, спогади війни» на YouTube
- Груба Т. П. (2019). Виховний захід на тему: «Двічі розстріляне, спалене…» (до Дня Партизанської Слави). Всеосвіта.
- Погода в селі Павлівка. weather.in.ua.
| Смт | |
|---|---|
| Селища | |
| Села | Андріяшівка • Вербка • Висока Гребля • Вільшанка • Гарячківка • Голубече • Городківка • Дахталія • Джугастра • Долинка • Доярня • Жабокрич • Заболотне • Залісся • Зеленянка • Іллівка • Кісниця • Княжа Криниця • Красне • Красносілка • Крикливець • Кринички • Куниче • Левків • Леонівка • Мар'янівка • Одаї • Павлівка • Петрунівка • Савчине • Соколівка • Сонячне • Теклівка • Тернівка • Шарапанівка • Шуми |
| Повітове місто | _(1820).gif) | |
|---|---|---|
| Міста та містечка | ||
| Волості | Бершадська • Демівська • Кам'янська • Лузька • М'ястківська • Ободівська • Піщанська • П'ятківська • Рашківська • Тернавська • Устянська • Чоботарська • Чечельницька | |
| Основні поселення (від 900 мешканців на 1859 рік) | Баланівка • Баштанків • Бирлівка • Бондурівка • Велика Киріївка • Війтівка • Вільшанка • Гарячківка • Гонорівка • Гордіївка • Городище • Джугастра • Демівка • Дмитрашківка • Жабокричка • Крикливець • Лісниче • Луги • Маньківка • Осіївка • Пиріжна • Попелюхи • Попова Гребля • П'ятківка • Рудницьке • Студена • Стратіївка • Сумівка • Торкалівка • Тростянчик • Чечельницькі Берізки • Чорномин • Хрестище • Цибулівка | |