Павук-сріблянка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Павук-сріблянка
Lycosa coelestis
Lycosa coelestis
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Підтип: Павукоподібні
Клас: Павукоподібні (Arachnida)
Ряд: Павуки (Araneae)
Родина: Dictynidae[en]
Рід: Argyroneta
Latreille, 1804
Вид: A. aquatica
Біноміальна назва
Argyroneta aquatica
Clerk, 1757
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Argyroneta aquatica
EOL logo.svg EOL: 1200199
ITIS logo.svg ITIS: 874490
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 375087

Павук-сріблянка[1], або водяний павук (Argyroneta aquatica) — поширений в Європі вид павуків з родини Dictynidae[en], єдиний представник монотипового роду Argyroneta. Відрізняється довгими плавальними щетинками на задніх ногах і 3-ьома кігтиками на ногах 3-ьох задніх пар.

Опис[ред. | ред. код]

Wasserspinne.jpg
Водяний павук в «Житті тварин» Альфреда Брема (1884).

Самець, який за розміорм більший від самки, досягає 15 мм в довжину, а самка — до 12; майже голі головогруди буроватого кольору, який переходить в чорнуватий, з чорними лініями і плямами; черевце буре, покрите багатьма бархатистими волосками і містить на спинній стороні два ряди вдавлених точок.

При зануренні сріблянки у воду між волосками черевця, покритими особливою жирною не змочуваною речовиною, затримується повітря (оскільки не витісняється, завдяки силам поверхневого натягу води) і тому павук під водою здається срібним. Цей шар повітря дозволяє сріблянці довго залишатися під водою; він зрідка піднімається на ЇЇ поверхню, щоб відновити запас повітря. Водовідштовхувальна речовина є видозміненим секретом павутинних залоз[2]. Водяний павук трапляється в стоячих або повільно текучих водоймах доволі часто.

Харчується водяний павук різними дрібними тваринами, які заплутуються в нитках його підводної павутини, або яких він ловить, плаваючи по воді. Спійману зайву здобич він інколи вішає в своєму гнізді.

Тривалість життя[ред. | ред. код]

Життя водяного павука триває близько 18 місяців. Зимують сріблянки в різних стадіях: дорослих самців на зимівлі зустрічається менше, ніж самок; найбільше серед зимуючих молодих павуків. Іноді разом з самками зимують і пізні яйцеві кокони. Для зимівлі будується особливий зимувальний дзвін, особливо міцний і міцний. До складу його стінок, крім звичайної павутини, входить особлива склоподібна маса. Іноді павуки зимують у порожніх раковинах молюсків. Там вони теж плетуть павутиновий кокон, але менш щільний. Раковини з павуками часто вмерзають в лід, але сріблянки прекрасно переносять таку сувору зимівлю. Навесні раковини і зимівельні дзвони павуків розносяться повінню, що сприяє їх розселенню.

Гніздо[ред. | ред. код]

Дзвіноподібне чи воронкоподібне гніздо сріблянка робить під водою із павутинок, прикріплюючи його до різних підводних предметів . Гніздо, відкрите знизу і досягає величини лісового горіха, павук наповнює повітрям і використовує його в якості своєрідного водолазного дзвона.

Для наповнення гнізда повітрям водяний павук піднімається на поверхню води і виставляє кінчик черевця, розсуваючи при цьому павутинні бородавки, потім швидко ниряє і забирає при цьому з собою, крім шару повітря, яке покриває все черевце, ще й бульбашку повітря на його кінці. Досягнувши гнізда, павук відділяє бульбашку задніми лапками від черевця і переводить його в свою домівку.[3] Сріблянки — самці інколи забираються в пусті раковини равликів і зимують в них, заткнувши вхід павутиною.

Самці і самки сріблянки живуть поряд в гніздах, що є дуже нетиповим для павуків.

Розмноження[ред. | ред. код]

Яйця відкладаються в кокон із павутини, в якому міститься повітря, поміщаються поблизу від гнізда або в самому гнізді і детально охороняються самкою.

Зв'язок з людиною[ред. | ред. код]

За токсичністю отрута сріблянки займає третє місце серед павуків України, поступаючись тільки каракурту і тарантулу. Тим не менш, вони не погано переносять неволю, проживаючи в акваріумах.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Аннотированный перечень редких и находящихся под угрозой исчезновения видов беспозвоночных животных, особо охраняемых в пределах России // 2003* Россия* Красный список особо охраняемых редких и находящихся под угрозой исчезновения животных и растений. (2-й выпуск). Часть 2. Беспозвоночные животные (Бюллетень Красной книги, 2/2004 (2008)) / отв. ред. В. Е. Присяжнюк. — М.: Лаборатория Красной книги Всероссийского научно-исследовательского института охраны природы, 2004 (2008). — С. 118. — 512 с. — BookSources/9785924301587 ISBN 978-5-9243-0158-7 Полный текст
  2. И. И. Акимушкин. {{{Заголовок}}}. — Т. 3. — 15000 прим. — ISBN 5-244-00806-4.
  3. Микрокосмос (фильм, 1996), 40-я минута

Література[ред. | ред. код]