Павія
| Павія Pavia | |||
|---|---|---|---|
| Комуна | |||
| |||
 | |||
| Країна |
 Італія | ||
| Регіон |
 Ломбардія | ||
| Провінція | Павія | ||
| Код ISTAT | 018110 | ||
| Поштові індекси | 27100 | ||
| Телефонний код | 0382 | ||
| Координати | 45°11′00″ пн. ш. 9°09′00″ сх. д. / 45.18333° пн. ш. 9.15000° сх. д.Координати: 45°11′00″ пн. ш. 9°09′00″ сх. д. / 45.18333° пн. ш. 9.15000° сх. д. | ||
| Висота | 77 м.н.р.м. | ||
| Площа | 62 км² | ||
| Населення | 72 205 (31-12-2014) | ||
| Густота | 1164,6 ос./км² | ||
| Розміщення | |||
  | |||
| Мапа | |||
 | |||
| Влада | |||
| Мер | Fabrizio Fracassi (30-5-2019) | ||
| Офіційна сторінка | |||
Павія (італ. Pavia) — місто та муніципалітет на півночі Італії, у регіоні Ломбардія, столиця провінції Павія, знаходиться на річці Тічино.
Павія розташована на відстані[1] близько 460 км на північний захід від Рима, 32 км на південь від Мілана.
Населення — 72 205 осіб (2014)[2]. Щорічний фестиваль відбувається 9 грудня. Покровитель — San Siro.
Місто є південним передмістям Мілана. Виробництво швейних машин, верстатів, турбін, сільськогосподаських машин і устаткування, радіоелектронних виробів, штучного волокна; нафтопереробна, швейна, меблева, харчова промисловість. Університет (з 1361). Місто зберігає середньовічну зовнішність. Численні романські споруди (базиліка Сан-Мікеле, 1117–1155, та інші), готичний замок Вісконті (1360–1365), ренесансний собор (1488-92, архітектори Дж. А. Амадео, Д. Браманте, Дж. Дж. Дольчебуоно та інші; фасад — 19 ст.), церква Санта-Марія ді Канепанова (кінець 15 ст., архітектор Дж. А. Амадео). Музей замку, Пінакотека Маласпіна, музей Чертозі. Поблизу Павії монастир Чертоза (з 1396; ранньоренесансний фасад церкви, з 1473, архітектор Дж. А. Амадео тощо).
1525 року біля Павії відбулася відома битва, в якій армія Габсбургів розтрощила французьку армію й полонила французького короля Франциска I.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
- Головні художні скарби міста зберігаються в Чертозі, картузіанському монастирі за 8 км дорогою на Мілан. Він будувався на замовлення Джана Галеаццо Вісконті починаючи з 1396 року як родинна усипальниця роду Вісконті. Протягом століть будівництво вели кілька поколінь родини Соларі, і за той час готичні смаки змінилися ренесансними. В інтер'єрі — картини, фрески, скульптури Амброджо Бергоньйоне, Перуджино, Бернардіно Луїні, Гверчіно та інших майстрів.
- Павійський собор було закладено 1488 року й будувався 410 років. Серед італійських храмів за висотою центрального купола (97 метрів) він поступається лише собору св. Петра та Санта-Марія-дель-Фйоре. Сусідня з ним вежа XIV століття (одна з багатьох подібних) завалилася в березні 1989 року.
- Церква Сан-Мікеле-Маджоре XI–XII століть — один з найкращих зразків ломбардської романіки. Побудована на руїнах давнішого храму лангобардської столиці. У рік освячення храму в ньому був коронований Фрідріх Барбаросса.
- Базиліка св. Петра «в Золотому небі» — характерний пам'ятник ломбардского стилю XII століття, побудований на місці стародавньої базиліки з похованнями лангобардских королів, св. Августина та Боеція.
- Санта-Марія-дель-Карміне — пам'ятка ломбардської цегляної готики часів перших Вісконті. За розмірами поступається лише міському собору.
- Резиденція міланських Вісконті (XIV ст.), під мурами якої відбулася знаменита битва при Павії.
- Санта-Марія-ді-Канепанова — видатнва пам'ятка ренесансної архітектури. Круглий у плані храм будувався в 1500–1507 роках за проектом Джованні Антоніо Амадео, ймовірно, під враженням від міланських робіт Донато Браманте.
- З пам'яток римської старовини довгий час зберігався Понте Веккьйо — міст через Тічино, замінений в половині XIV століття мальовничою критою спорудою, яка була знищена під час Другої світової війни, але згодом її відбудували в формах, що нагадують початкові.
- Школи Гісльєрі та Борромео — одні з найстаріших в Ломбардії, засновані в 1560-і роки Павлом V і Карло Борромео, відповідно.
Демографія[ред. | ред. код]
Населення за роками[3]:
Станом на 31 грудня 2014 року в муніципалітеті офіційно проживало 9716 іноземців з 126 країн, серед них 2278 громадян країн Євросоюзу та 1050 громадян України.[4]
Сусідні муніципалітети[ред. | ред. код]
- Боргарелло
- Карбонара-аль-Тічино
- Чертоза-ді-Павія
- Кура-Карпіньяно
- Марчиньяго
- Сан-Дженезіо-ед-Уніті
- Сан-Мартіно-Сіккомаріо
- Сант'Алессіо-кон-В'ялоне
- Торре-д'Ізола
- Травако-Сіккомаріо
- Валле-Салімбене
- Берегуардо
Люди, пов'язані з Павією[ред. | ред. код]
- Арментарій з Павії (пом. 451 році) — святий єпископ.
- Лютперт (680—702) — король лангобардів (700—702), син короля Куніберта.
- Карло М. Чіполла (1922—2000) — італійський економіст, історик економіки.
- Див. категорію Уродженці Павії
Галерея зображень[ред. | ред. код]
.jpg)
-
-
La Cupola Arnaboldi, risalente al 1882
-
Borgo Ticino, il quartiere di Pavia che si estende al di là del fiume, fuori dalle antiche mura della città
-
Veduta notturna del Ponte Coperto
-
Le torri medievali di Piazza Leonardo da Vinci
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Фізичні відстані та напрямки розраховані за координатами муніципалітетів
- ↑ Демографічний баланс 2014 року та населення на 31 грудня. ISTAT. Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 25 грудня 2014.(італ.)
- ↑ Наведено за італійською вікіпедією (28.12.2015).
- ↑ Cittadini Stranieri [іноземні громадяни] (італ.). ISTAT. Архів оригіналу за 13 червня 2016. Процитовано 12 серпня 2016.
|
Це незавершена стаття з географії Італії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||
|
