Пагорби Львова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Lviv geo.png

Па́горби Льво́ва належать до трьох геоморфологічних систем — Розточчя, Львівського плато (Львівської височини) та, згідно з деякими джерелами, Гологорів. При північних околицях міста починаються гряди Пасмового Побужжя. Різні географи по-своєму трактують межі цих височин. Зокрема, дехто вважає хребет, що тягнеться від Високого Замку до Чотових скель, Розточчям, дехто твердить, що Розточчя закінчується на Гицлевій горі тощо.

Замкова гора[ред.ред. код]

Замкова гора

Замкова гора — найвідоміший з-поміж львівських пагорбів — на ній стоїть Львівська телевежа, шпиль якої є найвищою точкою у місті. На Замковій горі розбитий парк «Високий Замок» з оглядовим майданчиком (розташований на насипаному впродовж 1869–1906 рр. копці Унії Люблінської). На цій горі був княжий Високий Замок, від якого сьогодні залишилися лише руїни південної стіни.

Гора Лева

Гора Лева, Лиса гора, Піскова гора[ред.ред. код]

Докладніше: Гора Лева

Історія гори розпочалась ще в далекому ХІV ст., коли на горі розміщувався другий замок-палац короля Лева Галицького. У 1340 р. під час нападу на місто ляхів замок короля Лева зруйнували, проте його не стали відбудовувати. Протягом багатьох років гора була повністю спустошена, саме тому її почали називати Лисою горою. Про Лису гору складено багато легенд. [1]

Вершина гори розташована за 394 м на південний схід від копця Люблінської унії на Високому Замку.

На горі активно використовувалися піскові кар'єри, однак завдяки рішучим протестам історика Ісидора Шараневича каменоломні на цій горі були ліквідовані. Тепер її вершина, на якій встановлено металевий хрест, має висоту 388 м над рівнем моря. Гору ще називають Пісковою, Лисою, Княжою, «Кальварія», а в XVXVII ст. львівські міщани називали її горою Стефана. На гравюрі (панорамі) Абрагама Гоґенберга за рисунком 16071608 років, автором якого вважають Аврелія Пассаротті, її названо: «гора Стефана, загально звана Левовою». Проте горою Стефана тоді офіційно мав би називатися невисокий горб над Стрільницею, бо від її підніжжя здійснювалось розмежовування земель (ланів), що належали місту. Львівські міщани перенесли назву гори на 400 м далі, щоби трохи збільшити площу своїх володінь. І довший час їм вдавалося дурити королівських ревізорів.

Змієва гора[ред.ред. код]

Височіє над будинком нинішньої обласної дитячої лікарні на вулиці Лисенка. Її ще називали Вовчою.

Знесінські горби[ред.ред. код]

Гора Рід на Знесінні

На захід від Змієвої гори простягаються узгір'я Кайзервальду, який періодично вирубували для опалення під час воєн, а потім знову засаджували новими деревами.

Найвища точка розташована тут на висоті 377 м над рівнем моря. Колись ці горби називали Кам'яними горами, бо на їхніх схилах було багато каменоломень та піщаних кар'єрів.

Гора Хом (Хомець)[ред.ред. код]

На північний захід від Знесінських горбів.

Чотові скелі[ред.ред. код]

У Винниківському лісопарку. Є найвищою вершиною в околицях Львова — 414 м над рівнем моря.

Горби Розточчя в межах Львова[ред.ред. код]

На захід від Замкової гори, за долиною Полтви, підносяться горби Розточчя.

Над старим єврейським кладовищем та нинішнім Краківським базаром височіє Гицлева гора (339 м над рівнем моря). Її ще називали горою Страт або Справедливості. На її схилі стоїть занедбаний обеліск на честь страчених тут учасників шляхетського повстання 1846 року Теофіла Вісьньовського та Йосифа Капустинського.

Від цієї гори тягнеться хребет, найвищою точкою якого є Кортумова гора над Янівським цвинтарем (379 м над рівнем моря). На два-три метри вища за неї ще одна Лиса гора, яка розташована у Брюховицькому лісі.

Інші пагорби Львівського плато[ред.ред. код]

Львівське Середмістя міститься у котловині (250–260 м над рівнем моря), де протікає річка Полтва та її притоки. Зараз вони усі сховані під землю. Котловина має вузький вихід на північ: між Замковою горою та горою Страт, і її оточують підковою узгір'я на краях плато — Львівської височини, що піднімається до 350 метрів над рівнем моря. Через цю височину та Розточчя проходить містом Головний європейський вододіл, що відділяє долину Полтви від басейнів річок Верещиці, Щирки, Зубри, Давидівки.

Всередині котловини височіє кілька горбів. Три з них — Каліча гора, гори Вроновських (Шембека, 325 м над рівнем моря), Пелчинська (Познанська, 326 м над рівнем моря) — утворюють комплекс Цитаделі. На схід від неї, у чотирикутнику вулиць Руставелі, Волоської, Тютюнників, Архипенка, розташована Скелька, східніше — гора Святого Яцка (334 м над рівнем моря). Північніше піднімається горб Личаківського цвинтаря (найвища точка — 359 м над рівнем моря). Ближче до центру міста, між вул. Пекарською, Тершаковців та Костя Левицького, височіє Шуманівка (321 м над рівнем моря).

А довкола котловини піднімаються пагорби Верхнього Личакова, Погулянки, Снопкова, Софіївки, Вульки, Кастелівки. Найвідомішою з них є Святоюрська гора з греко-католицьким кафедральним собором та митрополичими палатами на вершині (висота тераси — 321 м над рівнем моря).

Використана література[ред.ред. код]

  • Мельник Ігор. Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості Королівського столичного міста Галичини — Львів: Центр Європи, 2008. — 384 с.: 330 іл. — ISBN 978-966-7022-79-2.

Примітки[ред.ред. код]