Перейти до вмісту

Падишах-Джамі

Координати: 44°50′31.2″ пн. ш. 34°57′43.7″ сх. д. / 44.842000° пн. ш. 34.962139° сх. д. / 44.842000; 34.962139
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Падишах-Джамі

44°50′31.2″ пн. ш. 34°57′43.7″ сх. д. / 44.842000° пн. ш. 34.962139° сх. д. / 44.842000; 34.962139
Статусмузей
Статус спадщиниДержавний реєстр нерухомих пам'яток України, об'єкт культурної спадщини РФ федерального значенняd і пам'ятка архітектури національного значення України
Країна Україна
РозташуванняСудак, Генуезька фортеця
Тип будівлімечеть, православна каплиця, лютеранська кірха, православна/католицька/вірмено-католицька церква
Засновниксельджуки
Засновано13 століття
Будівництво13 століття — кінець 15 століття
Падишах-Джамі. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
Падишах-Джамі
Падишах-Джамі (Автономна Республіка Крим)
Мапа

CMNS: Падишах-Джамі у Вікісховищі

Падишах-Джамі (Храм із аркадою) — колишня мечеть XIII - XV столітть у Судаку, у комплексі Генуезької фортеці. Пам'ятка архітектури національного значення України (охор. № 010071/20).[1]

Історія

[ред. | ред. код]

Археологи виявили в ній чотири різні кладки. Початково споруджена в 20-ті роки XIII століття як мечеть — ймовірно, сельджуками. Потім перебудована на православну, а після захоплення міста генуезцями — на католицьку церкву. За іншою версією, будівля використовувалася генуезцями як консульська зала.

Будівля розташована у східній частині фортеці, від брами до нього вела широка дорога. Коли в 1365 році Солдайя опинилася під владою Генуї, будівництво мечеті на деякий час припинилося, і відновилося через сім років. Це зрозуміло з латиномовного надпису над міхрабом:

«В ім’я Христа. Амінь. 1373 р. 4 січня цю будівлю звелів побудувати пан Г. Каталані. Христосе, спаси».

Під надписом зображені два герби: міський герб Кафи (три фортечні башти) і родовий герб Каталанів — морда лева. Каталані — рід, відомий у католицький церкві. Цілком правдоподібним є припущення, що Г. Каталані був релігійною, а не світською особою: монахом, місіонером чи священиком у Солдайї.

Забудова Солдайї в генуезький період у цій місцині визначена за датою на геральдичній плиті: не раніше тридцятих років XV століття Точніше встановити не вдалося — напис зберігся погано. Відомо, що консул (міський голова) Солдайї Бенедетто Джудіче у 1450 році розпочав будівництво міської лоджії (ратуші). Достеменно не доведено, де ця муніципальна будівля розташовувалася. За припущеннями, це і був «храм з аркадою»; утім, сьогодні ця гіпотеза не вважається достатньо обґрунтованою. Наприклад, у «купольній споруді» не виявлено жодної подоби печі або іншого опалення, водночас зберігся документ, де в міському бюджеті зафіксовані видатки на дрова для міської лоджії.

Після загарбання Солдайї турками в 1475 році цей храм знову стає мечеттю. Уперше в літературі згадується в 1642 році у книзі Евлія Челебі як мечеть Айя-Баязід. Згодом — Падишах-Джамі.

У 1771 році після захоплення міста російськими ворожими військами підписаний на плані міста Падишах-мечеттю. Після 1783 року, коли Крим був захоплений Російською імперією, у Судацькій фортеці розташувався полк донських козаків, а «купольній будівлі» відвели роль гарнізонної церкви імені апостола Матвія.

Через аварійний стан будівлі у квітні 1817 року церкву закрили остаточно. Але в 1883 році будівлю реставрували. Внутрішнім оформленням храму виконав художник Л. Лагоріо. Робота була виконана за чотири місяці і приміщення передали вірмено-католицькій громаді Судака. У цій конфесійній приналежності храм проіснував до радянських часів, коли був закритий у 1924 році. З 1926 року у «храмі з аркадою» розташувався музей Генуезької фортеці, він тут функціонує і до наших днів.

Дослідження і опис

[ред. | ред. код]

Археологічні дослідження храму здійснювалися у 1926, 1969-75 і 1986 роках. Зокрема у 1969-му археологи прокопали 10 шурфів, що дали сучасне уявлення про історію споруди.

Прямокутна, практично квадратна будівля 14,34 м x 13,87 м, споруда з півсферичним куполом згори. Іноді в літературі через це споруду називають не мечеттю і не православним чи католицьким храмом, а нейтрально: «купольною будівлею».

Давні фрески були замазані штукатуркою, коли турецькі завойовники вирішили перетворити цей храм на мечеть. У 1958 році великий шматок штукатурки відпав і світ знову побачив ці фрески.

Мечеті в Криму будувалися міхрабом до Мекки, отже на південь, а вхід, відповідно, з північного боку. Саме так і побудовано першу будівлю на цьому місці. Втім фрески на стінах виконані в італійському стилі, хоча з певними місцевими особливостями.

При тому збереглися сходи в мінарет, що був зруйнований наприкінці XVIII ст., коли Крим захопила Російська імперія. Мінарет замінили дзвіницею, не кам'яною, а металевою, яка також не дожила до наших днів. Збереглися питомо мусульманські візерунки. У храмі можна побачити і герб Генуї, і хрест, і кримськотатарську тамгу. Проте план судацької будівлі однаково не годиться ані для мечеті, ані для церкви.[2]

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Постанова КМУ № 518 від 25 червня 2020 р. «Про внесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України». Архів оригіналу за 11 жовтня 2020. Процитовано 29 вересня 2020.
  2. О. Домбровський «Средневековое купольное здание Судакской крепости», «Сугдейский сборник», № 2.

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]