Падіння Римської імперії (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Падіння Римської імперіїPicto infobox cinema.png
The Fall Of The Roman Empire
James Mason - still.JPG
Жанр Пеплум
Режисер Ентоні Манн
Продюсер Семюел Бронстон
Сценарист Ben Barzman[d], Basilio Franchina[d] і Philip Yordan[d]
У головних
ролях
Джеймс Мейсон
Софі Лорен
Стівен Бойд
Омар Шариф
Оператор Роберт Краскер
Композитор Дмитро Тьомкін
Кінокомпанія Samuel Bronston Productions[d]
Тривалість 188 хв.
Мова англійська
Країна Flag of the United States.svg США
Рік 1964
IMDb ID 0058085

«Падіння Римської імперії» — кінофільм режисера Ентоні Манна, останній із класичних голівудських пеплумів.

Сюжет[ред. | ред. код]

Сюжет розгортається близько 180190 років — за доби занепаду Римської імперії. То були часи правління імператора Марка Аврелія й у подальшому його сина Коммода. Фільм розповідає про протистояння Марка Аврелія загрозі нападу германських племен та одночасно про складну політичну боротьбу з опонентами всередині країни.

Марк Аврелій збирався зробити своїм спадкоємцем свого полководця — Гая Метелла Лівія. Натомість його рідний син Коммод, розуміючи що може втратити імператорський престол, починає інтригу проти Лівія…

Трактування історичних подій[ред. | ред. код]

Трактування подій у фільмі «Падіння Римської імперії» сильно відрізняється від сучасних уявлень істориків. Можна сказати, що цей фільм — більше вигадка, що частково базується на історичних фактах.

Так, відповідно до сюжету фільму, Марка Аврелія отруїли змовники, натомість на думку істориків, він помер під час походу від чуми. «Битва чотирьох армій» та союз із парфянами, зображені у фільмі, також не мали місця в історичній реальності того періоду.

В ролях[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Продовження[ред. | ред. код]

Фільм «Гладіатор», що вийшов на екрани 2000 року й відродив цікавість до пеплумів, можна вважати своєрідним спін-оффом «Падіння Римської імперії». В ньому також фігурують як головні герої імператор Коммод та його сестра Луцилла.

Джерела[ред. | ред. код]