Пажитниця багаторічна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пажитниця багаторічна
Lolium perenne Engels raaigras doorschietend.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Підклас: Commelinids
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Тонконогові (Poaceae)
або Злакові (Gramineae)
Підродина: Мітлицевидні (Pooideae)
Триба: Poeae
Підтриба: Loliinae
Рід: Пажитниця (Lolium)
Вид: Пажитниця багаторічна
Біноміальна назва
Lolium perenne
L., 1753
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Lolium perenne
EOL logo.svg EOL: 1114465
IPNI: 407493-1
ITIS logo.svg ITIS: 40893
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 4522

Пажитниця багаторічна або англійський райграс[1] (Lolium perenne) — низовий нещільнокущовий злак заввишки 40-80 см.

Біологічна характеристика[ред.ред. код]

Багаторічний нещільнокущовий низовий злак озимого типу, заввишки від 40 до 80 см.

Стебла прямостоячі, добре облистнені. Утворює багато коротких надземних пагонів.

Суцвіття – колос завдовжки 12-15 см і більше. Колоски безості. Насінний стрижень у пажитниці багаторічної плоский, догори злегка розширяється.

Коренева система проникає в ґрунт неглибоко, через що він не витримує посухи і морозів, особливо у безсніжні зими; не стійкий до затоплення, а також близького стояння ґрунтових вод.

Добре росте на родючих та некислих суглинкових водопроникних ґрунтах, гірше – на легких сухих ґрунтах і на торфовищах. Добре відкликається на азотне добриво і зрошення.

У рік сівби інтенсивно росте. Повного розвитку досягає на другий-третій рік життя. Утворює щільну дернину.

Добре витримує витоптування, тому є однією за найкращих пасовищних трав. Утримується в травостої культурних пасовищ і на сіножатях 3-5 років і більше.

Висівається в зонах достатнього зволоження і в умовах зрошення для створення культурних пасовищ, особливо в сумішах з конюшиною повзучою.

Культивування[ред.ред. код]

Це одна з найкращих пасовищних трав, стійка до витоптування й ущільнення ґрунту. Інтенсивне випасання посилює його кущення. До цвітіння охоче поїдається худобою. Відзначається високою поживністю: 100 кг трави має 21-22 к.о., сіна — 55 к.о. Утримується в травостою на сіножатях 3-5 років, на пасовищах 7 і більше років. Чудово поєднується з конюшиною білою. Може використовуватися для залуження балок та схилів, для створення газонів. При сінокісному використанні отримують урожай: зеленої маси — 300—400 ц/га; сіна — 80-100; насіння — 4-6 ц/га. Повного розвитку досягає на другий-третій рік після сівби.

Коренева система проникає в ґрунт неглибоко, тому райграс пасовищний найкраще розвивається у районах з достатньою кількістю опадів, проте не переносить затоплення весняними водами. Не витримує посухи і морозів, особливо у безсніжні зими, чутливий до весняних приморозків. Добре росте на різних типах родючих і некислих ґрунтів. Малопридатні легкі сухі ґрунти. Торфовища для райграсу пасовищного непридатні.

Спосіб висівання — звичайний рядковий сівалками СЗТ-3,6. Норма висіву насіння — 4-5 млн шт./га. У ваговій кількості — 10-14 кг/га. Глибина загортання насіння на середніх за механічним складом ґрунтах становить 2-3 см, на важких — 1-2, на легких — 3-4 см.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]