Пакт про ненапад

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Принцип ненападу (значення).

Пакт про ненапад або пакт про нейтралітет — це договір між двома чи більше державами/країнами, який містить обіцянку підписантів не брати участь у військових діях одна проти одної.[1] Такі договори можуть називатися іншими назвами, як-от договір про дружбу чи договір про невоєнні дії тощо. Лідс, Ріттер, Мітчелл і Лонг (2002) розрізняють пакт про ненапад і пакт про нейтралітет.[2] Вони стверджують, що пакт про ненапад включає обіцянку не нападати на інших підписантів пакту, тоді як пакт про нейтралітет включає обіцянку уникати підтримки будь-якої організації, яка діє проти інтересів будь-якого з підписантів пакту. Найвідомішим прикладом вищезазначеної юридичної особи є інша країна, національна держава або суверенна організація, яка є негативним наслідком щодо переваг, якими володіє одна або більше сторін, що підписали договір.[2]

Історія[ред. | ред. код]

У 19 столітті пакти про нейтралітет історично використовувалися для надання дозволу одній стороні, яка підписала пакт, атакувати або намагатися негативно вплинути на суб’єкт, який не захищений пактом про нейтралітет. Учасники пакту про нейтралітет погоджуються не намагатися протидіяти акту агресії, здійсненому підписантом пакту щодо суб’єкта, який не захищений умовами пакту. Можливі мотиви для таких дій з боку однієї або кількох підписантів пактів включають бажання взяти або розширити контроль над економічними ресурсами, важливими у військовому відношенні місцями тощо.[2]

Пакт Молотова — Ріббентропа 1939 року між Радянським Союзом і нацистською Німеччиною є, мабуть, найвідомішим прикладом пакту про ненапад. Пакт діяв до 1941 року, коли Німеччина вторглася в Радянський Союз під час операції «Барбаросса».[1] Однак такі пакти можуть бути засобом для нейтралізації потенційної військової загрози, дозволяючи принаймні одній із сторін звільнити свої військові ресурси для інших цілей. Наприклад, пакт Молотова — Ріббентропа звільнив німецькі ресурси з російського фронту. З іншого боку, радянсько-японський пакт про нейтралітет, підписаний 13 квітня 1941 р., усунув загрозу з боку Японії на сході, дозволивши Радянському Союзу перекинути великі сили з Сибіру для боротьби з німцями, що мало пряме відношення до Битва під Москвою.

Набір даних щодо зобов’язань і положень договорів Альянсу (ATOP) містить 185 угод, які є виключно пактами про ненапад між 1815 і 2018 роками.[3] Згідно з цими даними, у міжвоєнний період було зареєстровано 29 таких пактів зі сплеском випадків у 1960, 1970, 1979 роках і особливо на початку 1990-х років, коли ряд держав Східної Європи підписали пакти після розпаду Радянського Союзу.[4]

Держави з історією суперництва, як правило, підписують угоди про ненапад, щоб запобігти майбутньому конфлікту одна з одною. Угоди часто сприяють обміну інформацією, що зменшує невизначеність, яка може призвести до конфлікту. Крім того, пакт сигналізує третім країнам, що суперництво зменшилось і що мирні відносини бажані.[4] Було встановлено, що великі держави частіше починають військові конфлікти проти своїх партнерів у пактах про ненапад, ніж проти держав, які не мають з ними жодного союзу.[1]

Список пактів про ненапад[ред. | ред. код]

Пакт Молотова — Ріббентропа (німецька копія)
Цей список незавершений, Ви можете допомогти — додати пункти, яких бракує.
Список пактів про ненапад
Підписанти Договір Дата підписання
Візантійська імперія Візантійська імперія
Венеційська республіка 		Візантійсько-венеційський договір (1268) 4 квітня 1268 р
Візантійська імперія Візантійська імперія
Венеційська республіка 		Візантійсько-венеційський договір (1277) 19 березня 1277 р
Візантійська імперія Візантійська імперія
Венеційська республіка 		Візантійсько-венеційський договір (1285) 15 червня 1285 р
Візантійська імперія Візантійська імперія
Венеційська республіка 		Візантійсько-венеційський договір (1390) 2 червня 1390 р
Королівство Англія Королівство Англія
Королівство Франція Королівство Франція
Holy Roman Empire Священна Римська імперія
Папська держава
Іспанія Габсбурзька Іспанія 		Лондонський договір (1518) 3 жовтня 1518 р
Литва Литва
СРСР Радянський Союз 		Soviet–Lithuanian Non-Aggression Pact 28 вересня 1926 р
Королівство Румунія Румунське королівство
Греція Друга грецька республіка 		Greek–Romanian Non-Aggression and Arbitration Pact 21 березня 1928 р[5]
Королівство Афганістан Королівство Афганістан
СРСР Радянський Союз 		Soviet–Afghan Non-Aggression Pact 24 червня 1931 р[6]
Фінляндія Фінляндія
СРСР Радянський Союз 		Радянсько-фінський договір про ненапад 21 січня 1932 р
Латвія Латвія
СРСР Радянський Союз 		Soviet–Latvian Non-Aggression Pact 5 лютого 1932 р[7]
Естонія Естонія
СРСР Радянський Союз 		Soviet–Estonian Non-Aggression Pact 4 травня 1932 р[8]
Second Polish Republic Польська Республіка
СРСР Радянський Союз 		Договір про ненапад між СРСР і Польщею 25 липня 1932 р[9]
Третя французька республіка Третя французька республіка
СРСР Радянський Союз 		Договір про ненапад між СРСР і Французькою Республікою (1932) 29 листопада 1932 р
Італія Королівство Італія
СРСР Радянський Союз 		Italo-Soviet Pact 2 вересня 1933 р[10]
Королівство Румунія Румунське королівство
Туреччина Туреччина 		Romanian–Turkish Non-Aggression Pact 17 жовтня 1933 р[11]
Kingdom of Yugoslavia Королівство Югославія
Туреччина Туреччина 		Turkish–Yugoslav Non-Aggression Pact 27 листопада 1933 р[12]
Nazi Germany Третій Рейх
Second Polish Republic Польська Республіка 		Пакт про ненапад між Німеччиною та Польщею 26 січня 1934 р[13]
Третя французька республіка Третя французька республіка
СРСР Радянський Союз 		Франко-радянський пакт про взаємодопомогу 2 травня 1935 р
Японія Японська імперія
Nazi Germany Третій Рейх 		Антикомінтернівський пакт 25 листопада 1936 р
Республіка Китай Республіка Китай
СРСР Радянський Союз 		Sino-Soviet Non-Aggression Pact 21 серпня 1937 р[14]
Іран Імперська Держава Іран
Королівство Афганістан Королівство Афганістан
Ірак Королівство Ірак
Туреччина Туреччина 		Саадабадський договір 25 червня 1938 р
Чехія Перша Чехословацька Республіка
Угорщина Угорське королівство
Королівство Румунія Румунське королівство
Kingdom of Yugoslavia Королівство Югославія 		Hungarian–Little Entente agreement 22 серпня 1938 р
Третя французька республіка Третя французька республіка
Nazi Germany Третій Рейх 		The Franco-German Declaration 6 грудня 1938 р[15][16]
Португалія Нова Держава
Франкістська Іспанія Франкістська Іспанія 		Iberian Pact 17 березня 1939 р
Данія Королівство Данія
Nazi Germany Третій Рейх 		Німецько-данський пакт про ненапад[de] 31 травня 1939 р[17]
Nazi Germany Третій Рейх
Естонія Естонія 		Договір про ненапад між Німеччиною та Естонією 7 червня 1939 р[18]
Nazi Germany Третій Рейх
Латвія Латвія 		German–Latvian Non-Aggression Pact 7 червня 1939 р[18]
Nazi Germany Третій Рейх
СРСР Радянський Союз 		Пакт Молотова — Ріббентропа 23 серпня 1939 р
Таїланд Таїланд
Велика Британія Велика Британія 		British–Thai Non-Aggression Pact June 12, 1940[19]
Третя французька республіка Третя французька республіка
Таїланд Таїланд 		Franco–Thai Non-Aggression Pact 12 червня 1940 р
Угорщина Угорське королівство
Kingdom of Yugoslavia Королівство Югославія 		Hungarian–Yugoslav Non-Aggression Pact 12 грудня 1940 р
Kingdom of Yugoslavia Королівство Югославія
СРСР Радянський Союз 		Договір про дружбу і ненапад між СРСР та Югославією 6 квітня 1941 р
Японія Японська імперія
СРСР Радянський Союз 		Японсько-радянський пакт про нейтралітет 13 квітня 1941 р
Nazi Germany Третій Рейх
Туреччина Туреччина 		Німецько-турецький договір про дружбу 18 червня 1941 р
Ангола Народна Республіка Ангола
Заїр Заїр
Замбія Замбія 		Договір про ненапад 1979 року 14 жовтня 1979 р
ПАР Південно-Африканська Республіка
Мозамбік Народна Республіка Мозамбік 		Угода Нкоматі 13 березня 1984 р

Інше використання[ред. | ред. код]

Термін має розмовне використання за межами сфери міжнародних відносин. У контексті футболу, цей термін може означати навмисну відсутність агресії між двома командами, наприклад у Футбольному матчі ФРН — Австрія (1982), який у Німеччині відомий як Nichtangriffspakt von Gijón (дослівно. "Договір про ненапад Хіхона").[20] Пакт про ненапад також може бути офіційною угодою або джентльменською угодою, що обмежує трансфери гравців між двома або більше клубами.[21][22]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Krause, Volker; Singer, J. David (2001). Reiter, Erich; Gärtner, Heinz (ред.). Minor Powers, Alliances, and Armed Conflict: Some Preliminary Patterns (PDF). Small States and Alliances (англ.). Bundesheer: Physica-Verlag HD: 15—23. doi:10.1007/978-3-662-13000-1_3. ISBN 978-3-662-13000-1.
  2. ↑ а б в Leeds, Brett; Ritter, Jeffrey; Mitchell, Sara; Long, Andrew (1 липня 2002). Alliance Treaty Obligations and Provisions, 1815-1944. International Interactions. 28 (3): 237—260. doi:10.1080/03050620213653. ISSN 0305-0629. S2CID 154842700.
  3. ↑ Leeds, Brett Ashley. Alliance Treaty Obligations and Provisions (ATOP) Codebook Version 5.0. ATOP Project (англ.). Department of Political Science, Rice University. Процитовано 13 квітня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  4. ↑ а б Lupu, Yonatan; Poast, Paul (1 травня 2016). Team of former rivals: A multilateral theory of non-aggression pacts. Journal of Peace Research (англ.). 53 (3): 344—358. doi:10.1177/0022343316630782. ISSN 0022-3433. S2CID 147877066.
  5. ↑ Text in League of Nations Treaty Series, vol. 108, pp. 188-199.
  6. ↑ Text in League of Nations Treaty Series, vol. 157, pp. 372.
  7. ↑ Text in League of Nations Treaty Series, vol. 148, pp. 114-127.
  8. ↑ Text in League of Nations Treaty Series, vol. 131, pp. 298-307.
  9. ↑ Andrew Wheatcroft, Richard Overy (2009). The Road to War: The Origins of World War II. Vintage Publishers. с. 7. ISBN 9781448112395.
  10. ↑ Text in League of Nations Treaty Series, vol. 148, pp. 320-329.
  11. ↑ Text in League of Nations Treaty Series, vol. 165, p. 274.
  12. ↑ Text in League of Nations Treaty Series, vol. 161, p. 230.
  13. ↑ R. J. Crampton (1997). Eastern Europe in the Twentieth Century – And After. Routledge Publishers. с. 105. ISBN 9780971054196.
  14. ↑ League of Nations Treaty Series, vol. 181, pp. 102-105.
  15. ↑ Douglas M. Gibler (2008). International Military Alliances, 1648-2008. CQ Press. с. 203. ISBN 978-1604266849.
  16. ↑ The Franco-German Declaration of December 6th, 1938. Процитовано 11 червня 2020.
  17. ↑ Text in League of Nations Treaty Series, vol. 197, p. 38.
  18. ↑ а б R. J. Crampton (1997). Eastern Europe in the Twentieth Century – And After. Routledge Publishers. с. 105. ISBN 9781134712212.
  19. ↑ Text in League of Nations Treaty Series, vol. 203, p. 422.
  20. ↑ World Cup stunning moments: West Germany 1-0 Austria in 1982 | Rob Smyth. the Guardian (англ.). 20 березня 2018. Процитовано 26 червня 2021.
  21. ↑ 9SportPro (9 липня 2017). How the Madrid clubs broke their pact for youngster Theo Hernandez (амер.). Процитовано 26 червня 2021.
  22. ↑ Sergio Ramos and Lucas Vazquez renewals at a standstill| All Football. AllfootballOfficial (англ.). Процитовано 26 червня 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пакт_про_ненапад&oldid=41260653