Пак Хан Со

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Пак Хан Со
Особисті дані
Народження 4 січня 1959(1959-01-04) (65 років)
  Санчхон, Південна Корея
Зріст 167 см
Вага 63 кг
Громадянство  Південна Корея
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1981 Південна Корея Перший банк Кореї ? (?)
1982–1983 Південна Корея «Армійська команда»  ? (?)
1984–1988 Південна Корея «Лакі-Голдстар» 115 (20)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1981 Південна Корея Південна Корея 1 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1989–1996 Південна Корея «Лакі-Голдстар» (трен.)
1994 Південна Корея Південна Корея (трен.)
1997–2000 Південна Корея «Сувон Самсунг Блювінгз» (трен.)
2000–2002 Південна Корея Південна Корея (трен.)
2002 Південна Корея Південна Корея (U-23)
2003–2004 Південна Корея «Пхохан Стілерс» (трен.)
2005–2007 Південна Корея «Кьоннам»
2008–2010 Південна Корея «Чоннам Дрегонс»
2012–2015 Південна Корея «Санджу Санму»
2017 Південна Корея «Чханвон Сіті»
2017– В'єтнам В'єтнам U-23
2017– В'єтнам В'єтнам
Звання, нагороди
Нагороди
Labor Order Орден Дружби (В'єтнам) Order of Diplomatic Service Merit

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Пак Хан Со (кор. 박항서, нар. 4 січня 1959, Санчхон) — південнокорейський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2017 року очолює тренерський штаб збірної В'єтнаму.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1981 року виступами за команду Першого банку Кореї, після чого проходив військову службу у «Армійській команді»

1984 року перейшов до клубу «Лакі-Голдстар», за який відіграв п'ять сезонів. Більшість часу, проведеного у складі «Лакі-Голдстар», був основним гравцем команди. У 1985 році став з командою чемпіоном Південної Кореї і був включений у символічну збірну чемпіонату[en][1]. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за команду у 1988 році.

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

Пак був капітаном збірної Південної Кореї до 20 років, яка виграла молодіжний чемпіонат АФК 1978 року в Бангладеш[2][3].

8 березня 1981 року провів свій перший і єдиний матч у складі національної збірної Південної Кореї, зігравши проти Японії (1:0)[4][5].

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

По завершенні ігрової кар'єри залишився у своєму останньому клубі, що з 1991 року став називатись LG Cheetahs. Тут Пак працював до 1996 року у тренерському штабі команді, крім цього у 1994 році був у штабі збірної Південної Кореї на чемпіонаті світу в США.

З початку 1997 року і до лютого 2000 року працював у тренерському штабі клубу «Сувон Самсунг Блювінгз», після чого повернувся до збірної Південної Кореї, де працював у штабі Гуса Гіддінка, який досягнув зі збірною найвищого результату зі збірною — півфінал домашнього чемпіонату світу 2002 року.

У серпні 2002 року Пак був призначений головним тренером збірної Південної Кореї до 23 років для участі на домашніх Азійських іграх 2002 року[6]. Проте, Корейська футбольна асоціація не провела жодної підготовки до ігор, оскільки не було менеджера або тренерського штабу у команди протягом останніх двох років, а КФА повністю був зосереджений на домашньому чемпіонаті світу. В результату Пак довелося підготувати команду до турніру з нуля за невеликий термін, оскільки корейці мали стартувати на турнірі[en] вже в кінці вересня. Крім того КФА критикували, що Пак працював, не отримуючи зарплати, тому що вони формально не підписували з ним контракту[7]. В результаті Південна Корея програла у півфіналі Ірану в серії пенальті, після чого здобула бронзову медаль у грі проти Таїланду (3:0). Тим не менш Пак був звільнений після турніру[8] і у наступних сезонах 2003 і 2004 років був у тренерському штабі клубу «Пхохан Стілерс».

У серпні 2005 року став головним тренером новоствореного клубу «Кьоннам»[9], який з наступного сезону відразу стартував у К-лізі, вищому дивізіоні країни. Пак у першому сезоні закінчив з командою на 12 місці, а в другому зайняв сенсаційне 4-те місце, втім після цього вдалого сезону 2007 року покинув клуб через внутрішні конфлікти[10].

У грудні 2007 року Пак очолив «Чоннам Дрегонс»[11], ставши фіналістом Кубка південнокорейської ліги 2008 року, проте у чемпіонаті не досягнув значних результатів і покинув клуб по ходу сезону 2010 року[12]. Натомість протягом 2012–2015 років Парк тренував військову команду «Санджу Санму». Під його керівництвом його команда двічі виграла лігу другого дивізіону країни, K League Challenge, у 2013 та 2015 роках, але у вищому дивізіоні К-ліги сезону 2014 втриматись не зуміла. Він залишив команду після закінчення контракту після сезону 2015 року[13].

У 2017 році Пак недовго попрацював з командою третього дивізіону «Чханвон Сіті»[14], а 29 вересня того ж року був призначений головним тренером національної збірної В'єтнаму[15]. Паралельно Пак став працювати і з молодіжною командою до 23 років, яка вперше в історії досягла фіналу молодіжного чемпіонату Азії у 2018 році[16][17] і того ж року на Азійських іграх 2018 року[en] збірна U-23 дійшла до півфіналу і вперше за 56 років зайняла четверте місце[18][19].

15 грудня 2018 року національна збірна В'єтнаму під керівництвом Пака виграла Чемпіонат Південно-Східної Азії, здолавши у фіналі Малайзію 3:2 за сумою двох матчів. Це стала перша перемога на турнірі для В'єтнаму за останні десять років[20][21]. А вже на початку наступного року Пак повіз збірну на Кубок Азії 2019 року в ОАЕ.

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]

 Статистика матчів і голів за збірну — Південна Корея Південна Корея
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
8-3-1981 Токіо Японія Японія 0 – 1 Південна Корея Південна Корея товариський матч - Вийшов на заміну на 17-ій хвилині 17'
Усього Матчів 1 Голів 0

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Гравець
Тренер

Примітки[ред. | ред. код]

  1. 슈퍼리그 작년꼴찌 럭키금성 覇權 (Korean) . Kyunghyang. 23 вересня 1985.
  2. 아시아청소년축구 한국·이라크 공동우승 (Korean) . Dong-A Ilbo. 30 жовтня 1978.
  3. 지아울 라만 방글라데시 대통령 박항서선수에 우승컵 수여 (Korean) . Kyunghyang. 30 жовтня 1978.
  4. 9회 韓·日축구定期戰 韓國,覇氣의 日本 격파 (Korean) . Kyunghyang. 9 березня 1981.
  5. 박항서 PARK Hang-Seo FP (Korean) . KFA. Архів оригіналу за 15 січня 2019. Процитовано 16 грудня 2018.
  6. 아시안게임.올림픽 축구감독에 박항서 선임(종합) (Korean) . Yonhap. 6 серпня 2002.
  7. [축구]박항서감독은 무보수 임시직? (Korean) . Dong-A Ilbo. 9 вересня 2002.
  8. [축구] 박항서 감독 전격경질…10일 이내 후임자 선임논의 (Korean) . Kukmin Ilbo. 18 жовтня 2002.
  9. 경남 박항서 감독, "경남 도민들이 즐길 수 있는 축구 하겠다" (Korean) . Sportalkorea. 13 грудня 2005.
  10. 경남FC, ‘박항서 시대’ 마감… 계약 조기 종료 (Korean) . Sportalkorea. 16 листопада 2007.
  11. 전남 박항서 감독 선임 공식 발표, 계약 기간 2년 (Korean) . Sportalkorea. 27 грудня 2007.
  12. 전남 박항서 감독, 성적부진으로 자진사퇴..."후임 미정" (Korean) . Sportalkorea. 5 листопада 2010.
  13. Chi, Huu (26 січня 2018). Vì sao ‘ma thuật’ của HLV Park Hang Seo không được phát huy ở Hàn Quốc?. soha.vn (в'єтн.). Архів оригіналу за 24 листопада 2018. Процитовано 23 листопада 2018.
  14. 창원시청, 2017 내셔널축구선수권대회 우승(종합) (Korean) . Yonhap. 16 червня 2017.
  15. Murphy, Paul (29 вересня 2017). Vietnam make former Guus Hiddink assistant Park Hang-Seo new coach. espn.com. Архів оригіналу за 23 листопада 2018. Процитовано 23 листопада 2018.
  16. Murphy, Paul (27 січня 2018). Vietnam suffer extra-time defeat to Uzbekistan in AFC U23 final. espn.com. Архів оригіналу за 4 грудня 2018. Процитовано 23 листопада 2018.
  17. Vietnam Under 23. soccerway.com. 2 грудня 2018. Архів оригіналу за 2 грудня 2018. Процитовано 2 грудня 2018.
  18. Tan, Gabriel (27 серпня 2018). Asian Games 2018: Vietnam run continues with South Korea awaiting. foxsportasia.com. Архів оригіналу за 23 листопада 2018. Процитовано 23 листопада 2018.
  19. Vietnam U23 vs. UAE U23 1 – 1. soccerway.com. 1 вересня 2018. Архів оригіналу за 2 грудня 2018. Процитовано 2 грудня 2018.
  20. John Duerden (16 грудня 2018). Park leads Vietnam to more success. The Korea Times. Архів оригіналу за 16 грудня 2018. Процитовано 16 грудня 2018.
  21. Vietnam crowned at AFF Championship after 10 years of waiting. Xinhua News Agency. 16 грудня 2018. Архів оригіналу за 16 грудня 2018. Процитовано 16 грудня 2018.

Посилання[ред. | ред. код]