Паладь-Комарівці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Паладь-Комарівці
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район Ужгородський район
Громада Паладь-Комарівецька сільська рада
Код КОАТУУ 2124883301
Основні дані
Засноване XII-XIII століття
Перша згадка 1409 рік
Населення 834
Площа 2,03 км²
Поштовий індекс 89431
Телефонний код +380 (312)73-56-xx; (312)73-50-xx;
Географічні дані
Географічні координати 48°31′28″ пн. ш. 22°10′32″ сх. д. / 48.52444° пн. ш. 22.17556° сх. д. / 48.52444; 22.17556Координати: 48°31′28″ пн. ш. 22°10′32″ сх. д. / 48.52444° пн. ш. 22.17556° сх. д. / 48.52444; 22.17556
Місцева влада
Адреса ради 89431, с. Паладь-Комарівці, вул. Кошута, 24/а
Карта
Паладь-Комарівці. Карта розташування: Україна
Паладь-Комарівці
Паладь-Комарівці
Паладь-Комарівці. Карта розташування: Закарпатська область
Паладь-Комарівці
Паладь-Комарівці
Мапа

CMNS: Паладь-Комарівці у Вікісховищі

Паладь-Комарівці (угор. Palágykomoróc) — село в Ужгородському районі Закарпатської області.

В урочищі Церковний Горб – поселення давніх слов’ян VIII – IX століть. Досліджувалося в 1974 році С.І.Пеняком. Відкрито житла, господарські споруди. В урочищі Острув на дюні – поселення провінційно-римської культури ІІІ – ІV століть нашої ери.

Його назва вперше згадується в 1325 році як Polad.

У письмових джерелах село відоме під назвами «Komorouch», «Komoroch». Перша повна згадка про нього відноситься до 1409 роки, коли один із землевласників до свого прізвища додав прикладку «комарівський».

Мабуть, назва села походить від слов'янського слова «комар» (місцевість комарів), що дали йому давні слов'яни. Як свідчать археологічні дані, вони проживали в цій місцевості від VII століття нашої ери.

У 1427 році Паладь-Комарівці були оподатковані від 4 порт, що свідчить про те, що село виникло в період XII—XIII століть.

У 1436 році Palágyiak стали єдиними власниками поселення. Потім, після вимирання чоловічої гілки сім'ї, частина маєтку перейшла до державної власності, а інша частина перейшла до родини Берчені через Марію Рейпаші, вдову останнього члена родини Паладь.З XVI століття Пападь Комарівці належали землевласникам Салаям і Моріцам. Найбільша кількість селянських господарств припадає на XV століття, коли Їх було 15. На початку XVIII століття у селі залишилось 7 залежних домогосподарств та садиба землевласника. Джерела XVIII століття відносять Паладь-Комарівці до угорських сіл.

У 19 столітті частина села була у власності графа Яноша Бутлера, який похований у гробниці церкви і згадується у романі Калмана Міксата «Дивний шлюб».

У давнину біля села Паладь знаходився маленький населений пункт, який належав роду Паладі. Перші відомості про це село датується в 1696 р. Населення даної місцевості: в основному угорці реформатськой віри.

Храм

1729 р Існує переказ, що закладений в XIII в. і від цього часу збереглася крипта. Первісний вигляд не збережено - пожежа на початку XVIII в. знищила всі дерев'яні конструкції. Перебудови були закінчені в 1729 р, тоді надбудована кам'яна дзвіниця з готичним дерев'яним завершенням. Переробки зафіксовані в написи на стіні. Стіни складені з цегли, фундаменти і крипта - з каменю. У плані споруда прямокутне з тригранної апсидою, укріпленої контрфорсами. Перекриття плоскі дерев'яні. Пол кам'яний. Готичні стрілчасті перемички віконних прорізів збереглися на другому ярусі дзвіниці. Праворуч від входу - ліпний барочний декор з напівстертої латинським написом, розміщений на контрфорсі. В інтер'єрі зберігся різьбленими дерев'яними меблями. Територія пам'ятника має кам'яну огорожу з металевими ґратами XX ст. Споруда - своєрідний приклад провінційної готичної архітектури на Закарпатті.

Церква Різдва пр. богородиці. 1850.

У 1751 р. стараннями Стефана і Мартина Паладі в селі розпочато будівництво нової дерев’яної церкви, що мала всі образи та один дзвін і стояла в селі до зведення мурованої.

Нинішня церква, що датується за шематизмом 1915 р., є типовою кам’яною базилікою, збудованою на місці дерев’яної церкви. На 1940 р. в селі було 47 греко-католиків, 46 римо-католиків, 231 реформат, 12 євреїв. З настанням радянських порядків було ув’язнено священика Олександра Еґреші. Церкву спробували перетворити на православну, а в 1948 р. храм закрили. Не вдалося влаштувати в приміщенні ані склад, ані спортзал. За документами, церкву зняли з реєстрації 31 жовтня 1977 р. Всі церковні речі були знищені, вцілів лише вівтарний образ, що перебув лихоліття в церкві в Сторожниці.

У 1989 р. церкву почали відновлювати, і 1 вересня 1990 р. храм уже діяв. Малярську роботу зробили Йосип Двояк та Олександр Береш, столярську – Бейла Донґої та Іван Донічку, а допомагала вся громада.

Поблизу села проходить державний кордон зі Словаччиною, неподалік від словацького села Руська, у якому також проживають переважно угорці.

Персоналії[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]