Паламарчук Максим Мартинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Максим Мартинович Паламарчук
Palamarchuk1.jpg
Народився 22 жовтня (4 листопада) 1916
Воробіївка, Волинська губернія, Російська імперія
Помер 26 лютого 2000(2000-02-26) (83 роки)
Київ, Україна
Поховання Байкове кладовище
Громадянство Російська імперія, СРСР, Україна
Національність українець
Діяльність економіст
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Сфера інтересів економіка промисловості
Заклад Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Науковий ступінь доктор економічних наук[d]
Відомі учні Кузьминська Олена Костянтинівна
Член НАН України
Нагороди
орден Вітчизняної війни I ступеня орден Дружби народів орден Червоної Зірки
Державна премія України в галузі науки і техніки Заслужений діяч науки і техніки України

Макси́м Марти́нович Паламарчу́к (*22 жовтня 1916, Воробіївка — †26 лютого 2000, Київ) — український економгеограф та економіст, академік НАН України (1973), лауреат Державної премії у галузі науки і техніки України (1993) і премії імені О. Г. Шліхтера НАНУ (1978), заслужений діяч науки і техніки України (1976), доктор економічних наук (1959), професор (1961), почесний член Руського географічного товариства (1980)[1].

Життя[ред. | ред. код]

Народився 22 жовтня 1916 року в селі Воробіївці (тепер Полонського району Хмельницької області). В 1939 році закінчив Київський університет. Учасник радянсько-німецької війни. Член ВКП (б) з 1945 року[2].

Протягом 19461962 років працював у Львівському торгово-економічному інституті19531962 роках — завідувач кафедрою). З 1962 року завідувач відділом проблем розвитку продуктивних сил Південно-Західного району РВПС України.

У 19651967 роках — заступник директора Інституту геологічних наук АН УРСР. У 19621964 роках — завідувач відділом. У 19671969 рока — голова Ради з вивчення продуктивних сил УРСР. Президія АН УРСР доручила М. М. Паламарчуку очолити роботу для об'єднання Ради з вивчення продуктивних сил УРСР і сектора географії, їх реорганізації, визначення наукових напрямів і нової структури.

Постановою Президії АН УРСР від 14 лютого 1967 року № 45 затверджено нове Положення про Раду з вивчення продуктивних сил України та її структуру, які були підготовлені М. М. Паламарчуком з участю віце-президента В. С. Гутирі. В структурі Ради виділялось 16 наукових відділів, які об'єднувались у три сектори. Об'єднання відділів у сектори було доцільним тому, що до попереднього складу Ради приєднувався Сектор географії.

Член-кореспондент М. М. Паламарчук очолив створений відділ теорії економіки районів і економічної географії. Цей відділ став науковим центром фундаментальних досліджень для розробки схем розвитку і розміщення продуктивних сил республіки. Під його керівництвом і безпосередньої участі було розроблено перший варіант «Схемы развития и размещения производительных сил УРСР на период до 1980 года», яка одержала високу оцінку Держплану УРСР.

М. М. Паламарчук очолив також роботу для створення першої в Україні фундаментальної географо-картографічної праці — «Атласа природных условий и естественных ресурсов Украинской ССР». В ньому узагальнено матеріали досліджень природних ресурсів республіки за 50 років. Атлас було опубліковано в 1978 році. В цей же час М. М. Паламарчуком розроблена методика визначення рівня розвитку народного господарства областей та економічних районів, що мало значення для територіального планування, спрямованого на прискорений розвиток ряду областей Української РСР, особливо західних, для піднесення їх економіки і культури.

З 1970 року — керівник відділу теоретичних проблем економічної географії відділення географії АН УРСР, одночасно з 1975 року — професор Київського університету. В 27 грудня 1973 року обраний дійсним членом академії наук УРСР[3].

Могила Максима Паламарчука

Помер 26 лютого 2000 року і похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 49а).

Праці[ред. | ред. код]

Наукові праці з економіки промисловості, економіки районів, розміщення і територіальної організації продуктивних сил, економічної географії УРСР, теорії народного господарства, зокрема агропромислового комплексоутворення, раціонального використання природних ресурсів. Автор відомого підручника з економічної географії УРСР, який видавався протягом 20 років.

Академік М. М. Паламарчук розробив теорію економічної геокомплексології[4].

Нагороди, відзнаки[ред. | ред. код]

За заслуги перед батьківщиною, вагомий внесок в науку він був нагороджений орденом Червоної Зірки, численними медалями СРСР та України. Став лауреатом Премії імені О. Г. Шліхтера АН УРСР за 1978 рік.

Пам'ять[ред. | ред. код]

В Інституті Географії НАН України до 90-ліття із дня народження Максима Мартиновича випущене пам'ятне біографічне видання.

Меморіальна дошка академіку НАН України Максиму Паламарчуку на колишній будівлі Ради по вивченню продуктивних сил НАН України

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сайт Інституту географії НАНУ[недоступне посилання з квітень 2019]
  2. Українська Радянська Енциклопедія
  3. Сайт НАНУ. Архів оригіналу за 7 вересень 2014. Процитовано 2 лютий 2012. 
  4. В. ЗАХАРЧЕНКО З ПОЗИЦІЙ ПОСТМОДЕРНІСТСЬКОЇ РАЦІОНАЛЬНОСТІ Нові підходи до дослідження промислових територіальних систем

Джерела[ред. | ред. код]