Палата депутатів Італії
| Палата депутатів Італії італ. Camera dei Deputati | |||
| |||
| |||
| |||
| Загальна інформація: | |||
| Юрисдикція: |  Італія
| ||
| Тип: | нижня палата | ||
| Частина від: | Парламент Італії | ||
| Дата заснування: | 1 січня 1948 | ||
| Попередник: | Chamber of Fasces and Corporations | ||
| Структура: | |||
| |||
| Депутатів: | 400 | ||
| Політичні групи: |
| ||
| Президент Палати депутатів: | Лоренцо Фонтана (Ліга[en]) з 14 жовтня 2022 | ||
| Вибори: | |||
| Останні вибори: | 25 вересня 2022 | ||
| Адреса: | |||
| Адреса: | Палаццо Монтечиторіо, Рим | ||
| Офіційний вебсайт: | |||
| www.camera.it | |||
| |||
 | Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (травень 2014) |
Палата депутатів Італії (італ. Camera dei Deputati) — нижня палата італійського парламенту, що складається з 400 депутатів, яких обирають раз на 5 років. 8 депутатів палати представляють італійців, які проживають за кордоном. Палата традиційно засідає в старовинному бароковому Палаці Монтечиторіо.
Останні вибори до Палати депутатів відбулися 25 вересня 2022. З 14 жовтня 2022 року її головою є Лоренцо Фонтана від партії «Ліга[en]»[1].
Законодавчий процес[ред. | ред. код]
Палата розглядає та затверджує законопроєкти, які можуть бути запропоновані урядом, окремим членом парламенту, а також за народною ініціативою (щонайменше 50 000 виборців), ініціативою Національної ради економіки та праці або регіональних рад.
Поданий законопроєкт розглядається в одній із 14 постійних комісій або в спеціальній комісії, а потім передається на обговорення в палату.
Палата також ухвалює рішення про внесення будь-яких поправок до Конституції.
Комісії парламенту[ред. | ред. код]
У палаті діє 14 постійних комісій:
- Комісія з питань Конституції, Голови Ради та внутрішніх справ;
- Комісія з юстиції;
- Комісія з закордонних справ і в справах громад;
- Комісія з оборони;
- Комісія з бюджету, фінансів та планування;
- Комісія з фінансування;
- Комісія з культури, науки та освіти;
- Комісія з навколишнього середовища, землі та громадських робіт;
- Комісія з транспорту, пошти та телекомунікацій;
- Комісія з виробничої діяльності, торгівлі та туризму;
- Комісія з державної та приватної праці;
- Комісія із соціальних питань;
- Комісія зі сільського господарства;
- Комісія з Європейського Союзу;
Крім того, існують спільні, слідчі та спеціальні комісії.
Процедура виборів[ред. | ред. код]
 | Інформація в цьому розділі застаріла. |
Палата депутатів на основі закону № 270 та від 21 грудня 2005 обирається за пропорційною системою. Пропорційно числу голосів, отриманих списками кандидатів, представлених у 26 округах, обираються 617 депутатів за загальнонаціональним округом; 1 депутат обирається в одномандатному окрузі Валле-д'Аоста; 12 депутатів обираються від італійців, які проживають за кордоном, від 4 виборчих округів. Місця розподіляються пропорційно між загальнонаціональними списками коаліцій і списками, які перевищили встановлений законом мінімальний поріг. Коаліції, які набрали понад 10 % від загальної кількості дійсних голосів, можуть бути допущені до розподілу місць. Списки, які не прив'язані до коаліції, також допускаються до розподілу місць, якщо вони отримали не менше 4 % голосів у всій країні.
Якщо коаліція списків (або не прив'язаний до коаліції перелік) з найбільшим числом голосів не в змозі виграти 340 місць, вони отримують «бонусну» кількість місць, необхідних для досягнення цієї кількості. Решта місць розподіляються між рештою списків, які перейшли необхідний бар'єр.
Політичні партії[ред. | ред. код]
Правила палати передбачають, що кожен її член повинен належати до якої-небудь парламентської партії. Протягом двох днів після першого засідання депутати повинні заявити Генеральному секретарю палати, до якої партії вони належать. Змішана група складається з депутатів, які не належать до будь-якої іншої фракції. Для формування фракції потрібно мінімум 20 депутатів.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Спікером Палати депутатів Італії обрали прихильника Путіна, який голосував проти безвізу для України. Європейська правда (українською). 14 жовтня 2022. Процитовано 14 жовтня 2022.
Посилання[ред. | ред. код]
|
