Палата перів Японії
| Палата перів Японії яп. 貴族院 | |||
| |||
| |||
| Загальна інформація: | |||
| Юрисдикція: | .svg){kind=small} Японська імперія
| ||
| Тип: | верхня палата | ||
| Частина від: | Парламент Японії | ||
| Дата заснування: | 1890 | ||
| Дата ліквідації: | 1947 | ||
| Наступник: | Палата радників Японії | ||
|
| |||
| |||
Палата перів (яп. 貴族院, кідзокуін) — верхня палата імперського парламенту Японії відповідно до Конституції Японської імперії (конституція діяла з 1889 по 1947 роки).
Діяльність[ред. | ред. код]
Хоча, згідно з конституцією Мейдзі 1889 року, імператор мав майже абсолютну владу[1], основний закон передбачав скликання двопалатного парламенту, нижню палату якого обирали виборці, а до верхньої належали члени імператорської сім'ї (Великий син Імператора і Імператорські принци Японії), аристократи (кадзоку) і найбільші платники податків. Автор проекту Конституції — Іто Хіробумі — здійснив подорож до Європи і дослідив різні конституційні системи (зокрема довший час перебував у Берліні та Відні[2]), зробивши їх основою для японської конституції[3]. Так, моделлю для японської палати перів називають британську палату лордів[4].
Таким чином палата перів була ніби врівноваженням палаті представників, куди депутатів обирали виборці (виборче право мали громадяни, які платили понад 15 єн податків на рік; ~1 % населення)[2]. Палата перів традиційно була консервативнішою й прихильнішою до імператора, ніж палата представників. Депутати нижньої палати були значно активніші у законодавчій і бюджетній діяльності.
Згідно зі статтею 34 Конституції: «Палата перів складається, відповідно до Указу про Палату перів, із членів Імператорської сім'ї, дворян, а також тих осіб, яких Імператор призначив до палати», а відповідно до імператорського указу № 11 від 1889 року до палати входили:
- Імператорські принци («принци крові»)
- принци і маркізи старші від 30 років
- 18 графів, 66 віконтів і 66 баронів старших від 25 років, обраних серед свого класу відкритим голосуванням терміном на 7 років
- 125 Імперських номінантів, обраних пожиттєво серед людей з національними досягненнями та ерудицією старших від 35 років.
- 4 людини (по 2 з першого і другого відділення), яких обирали з-поміж себе відкритим голосуванням члени Імперської академії наук на 7 років
- 66 осіб (по 1-2 від кожної префектури), яких обирали з-поміж себе найбільші платники податків на 7 років.
Палата перів перестала існувати 1947 року, коли набула чинності нова Конституція Японії, за якою верхня палата парламенту (Палата радників) також стала виборною.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ The Constitution of the Empire of Japan (ndl.go.jp) (англ.)
- ↑ а б C. G. Tamás, The Birth of the Parliamentary Democracy in Japan: An Historical Approach, in: Zeitschrift für Japanisches Recht, 33 (2012), pp. 146—167.
- ↑ Evolution of the Meiji State (ndl.go.jp) (англ.)
- ↑ Ray A. Moore, Donald L. Robinson. Partners for Democracy: Crafting the New Japanese State under MacArthur, Oxford University Press, 2004, p. 282.
Джерела[ред. | ред. код]
- Kazuhiro Hayashida, Development of Election Law in Japan Development of Election Law in Japan (Kyushu University Library) (англ.)