Палати Мазепи (Івановське)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Палати Мазепи
Mazepas palaty.jpg
Сучасний стан (2008)

51°37′14″ пн. ш. 34°57′20″ сх. д. / 51.62071600002777672° пн. ш. 34.95575600002777605° сх. д. / 51.62071600002777672; 34.95575600002777605Координати: 51°37′14″ пн. ш. 34°57′20″ сх. д. / 51.62071600002777672° пн. ш. 34.95575600002777605° сх. д. / 51.62071600002777672; 34.95575600002777605
Тип пам'ятка і Об'єкт культурної спадщини Росіїd
Статус спадщини Об'єкт культурної спадщини Росіїd
Країна

Росія Росія

Розташування Івановське
Архітектор Осип Старцев
Будівництво 1703 — 1705
Відомі мешканці Іван Мазепа
Стан незадовільний
Палати Мазепи (Івановське). Карта розташування: Росія
Палати Мазепи (Івановське)
Палати Мазепи (Івановське) (Росія)

Палати Мазепи у Вікісховищі?
Спарені колони по кутах будівлі
Вікна і карниз будівлі
Вигляд палат на гравюрі 1886 р.
Реконструкція О. Єхауєкіма
Реконструкція Карла Лопяло

Палати гетьмана Мазепи (Івановське) — пам’ятка цивільної архітектури XVIII століття, резиденція гетьмана Івана Мазепи в селі Івановському Рильського району Курської області РФ. Побудовані орієнтовано в 1703–1705 рр. за наказом гетьмана Мазепи, з якої він управляв всіма своїми маєтками на Курщині. Формально палати включені в список об’єктів, що охороняються державою, проте в даний час знаходяться в напівзруйнованому стані.

Гетьман Мазепа придбав земельні угіддя в південно-західній частині Курського краю 13 грудня 1703 року і побудував на цих землях селища Івановське, Степанівку і Мазепівку, названих по імені, по батькові і прізвищу гетьмана. Одночасно, по його вказівці, виникли селища Амонь, Гапоново, Коренево, Крупець, Обухівка, Снагость, Студянка та інші. З них найбільшим було Івановське, де Мазепа побудував садибу, що отримала назву «Палати гетьмана Мазепи», і зосередив у ній управління всіма своїми маєтками на Курщині.

Імовірно, палати були побудовані знаменитим московським архітектором Осипом Дмитровичем Старцевим. Зберігся лист Мазепи до царів Петра і Іоанна Олексійовичів від 21 травня 1693 року, в якому гетьман просив вислати до Києва «кам’яних справ майстра» Осипа Старцева для спорудження церков у Братському і Пустинно-Микільському монастирях. 12 вересня 1693 року Мазепа отримав відповідь, в якій мовилося: «А кам'яних справ майстрові Осипу Старцеву по нашому царської величності указу велено бути при тобі, підданому нашому. Поки він в Києві кам'яні дві церкви по підряду своєму в обробку і досконалість приведе.»

Архітектура[ред. | ред. код]

Палати побудовані з червоної цегли на підвалах, одноповерхові. Головний фасад на сім осей (шість вікон і портал входу), розділений на чотири частини подвійними колонами. Колони з такої ж цегли, що й головна будівля, заввишки як стіна палат, утоплені у стіну на одну чверть своєї товщини. Вікна і портал напівциркульні з сандриками, декор фрагментарно збережений знизу. Дах підтримується розкріпованим карнизом, що опоясує будівлю по периметру.

Первісний дах не зберігся, сучасний — чотирискатний, низький, що робить будівлю приземкуватою і псує первісний архітектурний образ початку XVIII століття. Усі вікна закладено білою цеглою, аби завадити подальшому руйнуванню палат. Будівля порожня і ніяк не використовується.

В архітектурі палат Мазепи застосований мотив парних колон, що виступають на ¾ свого діаметра з площини стін. Їх розміщення на фасадах відповідає місцю розташування внутрішніх капітальних стін. На кутах будівлі колони утворюють пучки, які підвищують пластику споруди. Форми наличників різні лише в незначних деталях. Фронтон наличника має рельєф, полиці під фронтоном відсутні, так само як і колонки. Замість них зроблений напіввалик з однієї цеглини, що обтесана з ребра. Нижче за підвіконня цегельна кладка утворює рельєфний виступ фігурного характеру. Карниз будинку має незначний рельєф і не відрізняється оригінальністю.

Зберігся докладний «План панському будинку, Льговської округи в селі Івановському», знятий 25 червня 1790 року. Він викреслений на тонкій полотняній кальці розміром 67 × 91 см чорною тушшю і аквареллю. Під № 1 вказані «палати кам'яні без даху довжиною 22 ½, шириною 7 ½, вишиною 4 сажні, в них 6 покоїв, 2 комори, внизу льох. Ці палати в 1770 році згоріли і нині стоять без даху, стелі і підлоги, до полагодження непридатні». Окрім цієї будівлі на план нанесена під № 2 «комора кам'яна завдовжки 12, шириною 6, вишиною до даху 4 сажні, в ній 6 покоїв, внизу вихід з льохом». Її місце розташування, розміри і число приміщень повністю відповідають натурним обмірам палат Мазепи. Очевидно, після пожежі 1770 р. власники садиби поселилися в сусідній кам'яній будові, що має 6 великих «покоїв», яке і почали іменуватися до наших днів палатами Мазепи на згадку про першого їх власника.

Деякі декоративні елементи палат Мазепи втрачені: у вікнах відсутня значна частка візерункових кованих ґрат, немає віконниць з петлями і засувами ковальської роботи.

Спроби реставрації палат[ред. | ред. код]

Проект відновлення палат Мазепи був виконаний ще в 1949 році курським архітектором О. Ю. Єхауєкімом. Після обстежень, обмірів і фотофіксацій палат Мазепи в 1961 році московська комісія з відновлення історико-архітектурних пам'яток рекомендувала провести відновлювальні роботи, після чого був складений кошторис і відпущені засоби на їх відновлення. З невідомих причин роботи не були виконані.

У 1968 році доктором мистецтвознавства М. П. Цапенком та архітектором-художником К. К. Лопяло були виконані роботи з розробки плану реконструкції палат Мазепи, але і це проектна пропозиція залишилася нездійсненою.

На даний час комітетом із культури Курської області здійснюються заходи, направлені на збереження об’єкту культурної спадщини. Проведені інженерні роботи, отриманий експертний висновок про технічний стан пам’ятки, намічено комплекс першочергових протиаварійних робіт, визначається об’єм і джерела фінансування, здійснюється оформлення права користування даним нерухомим майном з метою створення на його базі музею курського костюма.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Федоров С. И. Марьино князей Барятинских. История усадьбы и ее владельцев. — Курск: Крона, 1994 г.
  • Цапенко М. П. Архитектура Левобережной Украины XVII–XVIII веков. — М.: Стройиздат, 1967 — С. 88
  • Микола Мазепа. Маєтки гетьмана Мазепи у Російській Федерації. // Міжнародна науково-практична конференція з нагоди 295-ї річниці з дня смерті гетьмана України Івана Мазепи та 10-річчя заповідника "Гетьманська столиця" — Батурин, 2004.

Посилання[ред. | ред. код]