Палац Каср аль-Хайр аш-Шаркі
| Палац Каср аль-Хайр аш-Шаркі
قصر الحير الشرقي араб. قصر الحير الشرقي  | |
|---|---|
 | |
| 35°04′26″ пн. ш. 39°04′16″ сх. д. / 35.073889° пн. ш. 39.071111° сх. д. | |
| Країна | Омеядський халіфат |
| Розташування | провінція Хомс |
| Статус спадщини | Об'єкт попереднього списку Світової спадщини ЮНЕСКО[d] |
| Дата початку спорудження | 728-729 |
  Палац Каср аль-Хайр аш-Шаркі
قصر الحير الشرقي Палац Каср аль-Хайр аш-Шаркі
قصر الحير الشرقي (Сирія)  | |
 Палац Каср аль-Хайр аш-Шаркі
قصر الحير الشرقي у Вікісховищі | |
Каср аль-Хайр аш-Шаркі (араб. قصر الحير الشرقي, в перекладі — «Східний палац благоденства») — замок посеред Сирійської пустелі. Він був побудований халіфом Омейядів Хішамом ібн Абд аль-Маліком у 728-29 роках нашої ери в районі, багатому пустельною фауною.[1]
Вочевидь, використовувався як військовий та мисливський форпост.[2]
Палац є аналогом Каср аль-Хайр аль-Гарбі («Західного палацу благоденства»), побудованого роком раніше за наказом того ж самого халіфа трохи західніше.[1]
Це один із так званих пустельних замків.
Каср аль-Хайр аш-Шаркі розташований у 28 км від Аль-Сухна та в 100 км від Сергіополя (Русафа), біля гори Бішрі поблизу Середніх Пальмірських гір.
На стиль будівництва вплинули традиції візантійської та сасанідської архітектури.[3]
Палац складається з великого відкритого двору, оточеного товстими фальшбортами та вежами, що охороняють входи та кожен кут.[4] Руїни складаються з трьох основних компонентів, відомих як Малий корпус, Великий корпус і Зовнішній корпус, кожен з яких відрізняється формою та функціями.[5]
Палац містить залишки кімнат, арок і колон, які є частинами величезного королівського комплексу, включаючи менші споруди, зал прийомів, мечеть, велику баню, сади, внутрішні дворики та складну систему контролю води.
Вважається, що кожна з них зроблена з дрібнозернистого вапняку з бурштиновим відтінком, кожна з цих структур є складною та візуально приголомшливою. Крім використання каменю, ці вежі демонструють унікальний і чарівний декоративний дизайн із використанням цегли та штукатурки.[6]
Більший палац мав кілька поверхів, величезну браму та багато веж. Були також оливкові двори.
Палац забезпечувався водою через канал довжиною в 5,7 км.
Каср аль-Хайр аш-Шаркі був остаточно залишений на початку чотирнадцятого століття, що дає безпрецедентну можливість вивчити міське життя, порядок і планування протягом раннього ісламського періоду.[6]
Розкопки на цьому місці проводив відомий історик ісламського мистецтва Олег Грабар в 1964—1971 рр.[7][8] Розкопки цього місця дали історикам і археологам унікальний приклад екологічних розробок, декоративних елементів і матеріалів, таких як кераміка та монети.[6]
Деякі з прикрашених частин були перевезені до Національного музею Дамаска, а ворота були реконструйовані в музеї Дейр-ез-Зор.[9]
8 червня 1999 р. цю пам'ятку було внесено до Попереднього списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО в категорії «Культура».[10]
-
Стіни і вежі -
Стіни і вежі -
Візантійські арки та колони -
-
-
-
- ↑ а б Constable, O.R. (2003). Housing the Stranger in the Mediterranean World: Lodging, Trade, and Travel in Late Antiquity and the Middle Ages. Cambridge: Cambridge University Press. с. 56. ISBN 0-521-81918-0.
- ↑ Un Château du désert: Qasr al-Hayr ach-Charqi — UNESCO World Heritage Centre [Архівовано February 13, 2009, у Wayback Machine.].
- ↑ Arce, Ignacio. UMAYYAD BUILDING TECHNIQUES AND THE MERGING OF ROMAN-BYZANTINE AND PARTHO-SASSANIAN TRADITIONS: CONTINUITY AND CHANGE. Late Antique Archaeology (англ.). Процитовано 4 квітня 2019.
- ↑ Un Château du désert: Qasr al-Hayr ach-Charqi — UNESCO World Heritage Centre [Архівовано February 13, 2009, у Wayback Machine.]
- ↑ Genequand, Denis (2005). From ‘desert castle’ to medieval town: Qasr al-Hayr al-Sharqi (Syria). Antiquity. 79: 350—361.
- ↑ а б в Holod-Tretiak, Renata (1970). Qasr al-Hayr al-Sharqi: A Mediaeval Town in Syria. Archaeology. 23 (3): 221—231.
- ↑ Grabar, Oleg; Renata, Holod; Knustad, James; Trousdale, William (1978). City in the Desert, Qasr al-Hayr East. Boston: Harvard University Press.
- ↑ Gruber, Christiane; Al-Ferzly, Michelle; Holod, Renata (2021). City in the desert, revisited: Oleg Grabar at Qasr al-Hayr al-Sharqi, 1964-71. Kelsey Museum publication. Ann Arbor, Michigan: Kelsey Museum of Archaeology. ISBN 978-1-7330504-0-1.
- ↑ Bonatz, Dominik; Kühne, Hartmut; Mahmoud, As'ad (1998). Rivers and steppes. Cultural heritage and environment of the Syrian Jezireh. Catalogue to the Museum of Deir ez-Zor. Damascus: Ministry of Culture. OCLC 638775287.
- ↑ Un Château du désert: Qasr al-Hayr ach-Charqi - UNESCO World Heritage Centre. Архів оригіналу за 13 лютого 2009. Процитовано 4 березня 2009.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |