Палац Сан-Тельмо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Палац Сан-Тельмо

37°22′48″ пн. ш. 5°59′36″ зх. д. / 37.38023062792647266° пн. ш. 5.9934909997072277° зх. д. / 37.38023062792647266; -5.9934909997072277Координати: 37°22′48″ пн. ш. 5°59′36″ зх. д. / 37.38023062792647266° пн. ш. 5.9934909997072277° зх. д. / 37.38023062792647266; -5.9934909997072277
Країна  Іспанія[1][2]
Розташування Севілья[1][2]
Тип пам'ятник[1]
громадська будівляd (1681)[2]
палац (1849)[2]
громадська будівляd (1991)[2] і навчальний заклад
Стиль бароко
Архітектор Leonardo de Figueroad
Дата заснування 1682
Палац Сан-Тельмо. Карта розташування: Іспанія
Палац Сан-Тельмо
Палац Сан-Тельмо
Палац Сан-Тельмо (Іспанія)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі
Палац Сан Тельмо, головний фасад.

Палац Сан-Тельмо (ісп. El Palacio de San Telmo) — палац доби бароко в місті Севілья.

Історія[ред. | ред. код]

Галерея відомих севільянців

Будівництво розпочато у травні 1682 поза фортечними мурами старого міста. Прямокутна за поземним планом споруда мала чотири кутові вежі, декілька внутрішніх двориків, каплицю. Згодом палац почали використовувати як Військово-морську школу. Католицьким покровителем мореплавців вважали Святого Ельма (іспанською — Тельмо), статуя якого прикрасила головний портал будівлі. Від імені святого і пішла назва палацу.

У 1849 палац придбав герцог Монпансьє і зробив власною резиденцією. Наприкінці 19 століття західну, одноповерхову галерею палацу Сан Тельмо прикрасили 12 скульптур відомих мешканців Севільї (скульптор Антоніо Сусілья). Серед увічнених севільянців —

  • Бартоломео де лас Касас, епископ Чіапасу, письменник і захисник американських індіанців від повного винищення
  • Фернандо Энрикес Афан де Рибера,іспанський гуманіст
  • Бартоломео Естебан Мурільйо, художник 17 ст.
  • Бенито Ариас Монтано, іспанський гуманіст
  • Ліїс Дайос, герой війни за незалежність
  • Фернандо де Еррера, поет
  • Диєго Ортіс де Зуніга, історик та письменник
  • Лопе де Руеда, письменник
  • Мигель Манара, добродій і фундатор створення шпиталю де ла Санта Карідад
  • Дієго Веласкес, художник
  • Родриго Понсе де Леон, маркіз Кадіс и капітан Генерального завоювання Гранади
  • Хуан Мартінес Монтаньєс, релігійний скульптор

Удова герцога у 1897 подарувала палац архієпископу Севільї. Той у 1901 розмістив в палаці семінарію.

В кінці 20 століття палац перейшов у власність регіонального уряду. З 1991 розпочалися реставраційні роботи (перша черга) по відновленню первісного розпланування палацу.

У 2005 проведена друга черга реставраційних робіт по відновленню історичних інтер'єрів.

Джерела[ред. | ред. код]

  • FALCÓN MÁRQUEZ, Teodoro (1991). El Palacio de San Telmo. Sevilla. Editorial: Gever. ISBN 84-7566-024-X
  • RIBELOT, Alberto (2001). Vida azarosa del Palacio de San Telmo: su historia y administración eclesiástica. Sevilla. Editorial: Marsay. ISBN 84-95539-25-X
  • VÁZQUEZ SOTO, José María; VAZQUEZ CONSUEGRA, Guillermo & TORRES VELA, Javier (1990). San Telmo, biografía de un palacio. Sevilla, Consejería de Cultura. ISBN 84-2345-2346

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.
  2. ↑ а б в г д Digital Guide to the Cultural Heritage of Andalusia

Посилання[ред. | ред. код]

Пам'ятки Севільї
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Палац_Сан-Тельмо&oldid=40043147