Палац мистецтва Грузії ― Музей історії культури

Палац мистецтва Грузії ― Музей історії культури
Палац мистецтва Грузії ― Музей історії культури
груз. საქართველოს ხელოვნების სასახლე – კულტურის ისტორიის მუზეუმი
	41°42′57″ пн. ш. 44°47′39″ сх. д. / 41.715799° пн. ш. 44.794258° сх. д.
Тип	музей
Країна	Грузія
Засновано	1927
Сайт	artpalace.ge
	Палац мистецтва Грузії ― Музей історії культури (Грузія)
	Палац мистецтва Грузії ― Музей історії культури у Вікісховищі

Палац мистецтва Грузії ― Музей історії культури, також відомий як Палац мистецтва (груз. საქართველოს ხელოვნების სასახლე – კულტურის ისტორიის მუზეუმი) — музей у Тбілісі (Грузія) на вулиці Каргаретелі, 6. Колишній палац графа Ольденбурга. Виставкові зали музею відкриті від вівторка до неділі (10:30―17:30)

До 8 квітня 2020 року називався Грузинським державним музеєм театру, музики, кіно та хореографії. Назву змінено відповідно до постанови уряду Грузії.

Історія

Палац мистецтва Грузії ― Музей історії культури ― це сховище грузинських культурних об'єктів. Приміщення музею, розташоване у Тбілісі, спроєктував відомий архітектор того часу Пол Стерн, і, як приклад історизму, воно містить сліди готичної та ісламської архітектури.^[1] Інтер'єр частково спроєктував польський архітектор Александер Рогойський.^[2]

1882 року герцог Костянтин Петрович Ольденбурзький^[en] (1850—1906), член російської гілки Ольденбурзького дому, зустрівся в Кутаїсі з Агрипиною Джапарідзе^[en]. На той час вона була в шлюбі з грузинським дворянином із дому Дадіані. Костянтин Петрович освідчився їй у коханні. Зізнання вразило Агрипину; вони втекли з Кутаїсі та вирішили оселитися в Тифлісі. На знак прихильності до коханої принц Ольденбург замовив будівництво палацу для неї.

1927 року до будівлі перенесено Музей театру, який заснував Давид Арсенішвілі (1905—1963) — відомий грузинський громадський діяч (пізніше — перший директор Музею імені Андрія Рубльова в Москві).^[3] В музеї зберігається понад 300 000 експонатів, які надають інформацію про розвиток грузинського театру, кіно, цирку, фольклору, опери та балету, а також дають уявлення про життя діячів відповідних галузей.

Деякі музейні експонати датуються класичною епохою. Особливої уваги заслуговує антична маска, яку археологи розкопали в місті Вані.^[4]

Колекція образотворчого мистецтва Грузії

Грузинське мистецтво становить значну частину колекції. Близько 10 000 експонатів від понад 300 грузинських художників розповідають про еволюцію грузинського сценічного дизайну. У сховищі зберігаються портрети театральних акторів та режисерів, ескізи сценічних декорацій та костюмів.

Давида Какабадзе. Декорація для п'єси Іллі Мосашвілі «Начальник станції», 1947 рік
Серго Кобуладзе^[ru]. Ескіз декорацій до п'єси «Король Лір» (1948).
Петро Оцхелі^[ru]. Костюм льотчика для фільму Лео Есакія^[ka] «Крилатий художник» 1936 року
Єлена Ахвледіані. Ескіз декорацій до вистави «Сонячне затемнення в Грузії» (1932)
Ґіґо Ґабашвілі^[ka]. «Паломники з Самарканда». (1891—1894)
Ладо Гудіашвілі. «Хан, кинутий у річку Кура» (1938)

Колекція російського образотворчого мистецтва

Окрім грузинських художників, у колекції також є роботи російських живописців, а також представників російського мистецтва Срібної доби Костянтина Коровіна, Леона Бакста, Олександра Бенуа, Олександра Головіна та Віктора Симова^[ru].

Олександр Бенуа. Костюм для п'єси Мольєра «Міщанин-шляхтич», 1922
Франц Рубо. Захоплення аула
Малюнок Никипора Кулеша. (1902—1920)
Леон Бакст. Іда Рубінштейн (1883—1960) в ролі Клеопатри
Вадим Риндін^[ru]. Костюм до опери Захарія Паліашвілі «Абесалом і Етері»

Колекція західноєвропейського образотворчого мистецтва

Інтерес до європейського мистецтва існував у Грузії від давніх часів. Саме західноєвропейське мистецтво стало популярним у Грузії у XVIII столітті. Представники грузинської шляхти часто подорожували Європою та намагалися принести на батьківщину культуру, мистецтво та традиції.

Дівчина з собакою (1800—1850). Автор невідомий
Густав Шонлебер^[de]. Будинки біля затоки (1882)
Ревнива дружина (1610—1690). Автор невідомий
Йозеф Тома^[en]. Пейзаж (1865)
Діва Марія з немовлям. За мотивами роботи Джованні Больтраффіо. Невідомий художник. Школа Леонардо да Вінчі (XVII ст.).
Натюрморт Мікеланджело Меуччі^[en] (1890)

Колекція перського образотворчого мистецтва

Палац мистецтв також володіє колекцією перського образотворчого мистецтва, яка складається з 4 мініатюрних картин каджарів, датованих XIX століттям, а також картини царя Соломона. Як і в єврейській та християнській традиціях, іслам просуває стародавнього царя Соломона як зразкового правителя; мудрого та справедливого.

Каджарська мініатюра (1800—1850). Зарб^[en]
Каджарська мініатюра (1800—1850). Тар
Каджарська мініатюра (1800—1850). Сантур
Каджарська мініатюра (1800—1850). Каманче
Цар Соломон та його двір (кінець XIX століття). Автор невідомий

Примітки

↑ ABOUT SIGHTS – GEORGIAN STATE MUSEUM OF THEATRE, MUSIC, CINEMA AND CHOREOGRAPHY. Georgia About. Процитовано 14 квітня 2018.
↑ Opaska, Janusz (2012). Działalność polskich architektów w Tbilisi w XIX i początkach XX wieku. Kwartalnik Architektury i Urbanistyki (пол.). № 57/1. с. 15.
↑ Feodorova, Maria. Georgian cultural legacy in a museum of theatre, music and cinema. Museeum. Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 14 квітня 2018.
↑ Archeology of Vani. museum.ge (англ.). Процитовано 12 липня 2019.

Посилання

Офіційний сайт

[1] ABOUT SIGHTS – GEORGIAN STATE MUSEUM OF THEATRE, MUSIC, CINEMA AND CHOREOGRAPHY. Georgia About. Процитовано 14 квітня 2018.

[2] Opaska, Janusz (2012). Działalność polskich architektów w Tbilisi w XIX i początkach XX wieku. Kwartalnik Architektury i Urbanistyki (пол.). № 57/1. с. 15.

[3] Feodorova, Maria. Georgian cultural legacy in a museum of theatre, music and cinema. Museeum. Архів оригіналу за 15 грудня 2018. Процитовано 14 квітня 2018.

[4] Archeology of Vani. museum.ge (англ.). Процитовано 12 липня 2019.

[1]

[2]

[3]

[4]