Палеоазійські мови

Палеоазійські мови
Ортографічна проєкція Сибіру, на якій відображено поширення палеоазійських мов у XVII столітті.      Сибір      Чукотсько-камчатські      Нівхські      Єнісейські      Юкагирські
Поширена в	Росія, Канада, Данія, США
Регіон	Азія, Північна Америка
Носії	140 тис.
Офіційний статус
Коди мови

Палеоазійські мови — географічне об'єднання мов, що об'єднує чукотсько-камчатські, ескімосько-алеутські, єнісейські та юкагіро-чуванські мови, а також нівхську мову, територія поширення яких північно-східний Сибір та Далекий Схід Росії.

Структура мовної сім'ї

Загальна кількість носіїв цих мов становить 140 тис. Між мовами сім'ї генетичний зв'язок відсутній, тому кожна група становить окрему систему.

Чукотсько-камчатська група

До цієї групи належать чукотська, коряцька, алюторська, керецька та ітельменська мови. Кількість мовців — 16,5 тис. осіб. Поширені на Чукотці й Камчатці.

Ескімосько-Алеутська група

До неї належать ескімоська й алеутська мови, поширені на Чукотському півострові, в північних районах Канади та Ґренландії, а також на Алеутських островах. Користуються ними майже 112 тис. осіб.

За даними археології й етнолінгвістики, заселення ескімосами-алеутами району Берингової протоки, а згодом районів Північної Америки відбувалося з північного сходу Азії декілька тисячоліть тому.

Єнісейська група

До неї, серед інших, належать кетська і симська мови. Локалізовані в Сибіру вздовж Єнісею. Кетською мовою в 1979 р. Розмовляло 684 особи, а симською — декілька осіб. Симська мова є вимерлою.

Юкагіро-чуванська група

До неї належать зниклі мови, якими розмовляли племена, що займали територію Північно-Східної Азії і в XVIII ст. були асимільовані росіянами та чукчами. Єдиною живою мовою цієї гілки є юкагірська, яка поширена в басейні річок Колима та Алазея. Розмовляють нею близько 250 осіб.

Гіляцька група

Становить окрему групу палеоазійських мов, і представлена тільки нівхською мовою. Локалізована на острові Сахалін і в пониззі річки Амур. Розмовляють нею більше тисячі осіб. Писемність створена в 1932 р. на основі латинської графіки, а в 1953 р. переведена на кирилицю.

Література

• Вернер Г. К. Палеоазиатские языки // Лингвистический энциклопедический словарь. — М.: СЭ, 1990.

Джерела

• Палеоазиатские языки^{[недоступне посилання з липня 2019]} у Великій радянській енциклопедії (рос.)