Палеоліт на території сучасної України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Третинна система
Голоцен Історичні епохи
Залізна доба
  Пізня бронза  
  Середня бронза
  Рання бронза
Бронзова доба
    Мідна доба (Енеоліт)    
  Нова кам'яна доба (Неоліт)
Середня кам'яна доба (Мезоліт, Епіпалеоліт)
Плейстоцен     Верхній палеоліт  
    Середній палеоліт
    Нижній палеоліт
  Давня кам'яна доба (Палеоліт)
Кам'яна доба

Палеолі́т на терито́рії суча́сної Украї́ни — початковий і найтриваліший період історії людства, який зародився близько 1 млн рр. тому — до 10 тис. до н. е.

Саме тоді на території сучасної України з'явились перші люди. Їхнє переселення відбулося двома шляхами: з Європи та Закавказзя. Найдавнішими стоянками палеоліту на території України вважають:

Ранній палеоліт[ред.ред. код]

Палеоліт на території сучасної України розпочинається з ранньої ашельсої епохи і заселення України близько 1 млн років тому — 150 тис. р. тому. Розселення первісної людини в межах Східної Європи, зокрема України, відбувалося головним чином через західні райони Малої Азії й Балкани. Розпочавшись близько мільйона років тому, цей тривалий, дискретний процес освоєння нових територій продовжувався й на пізніших етапах кам'яного віку. У Східній Європі в той час панував теплий, дещо вологий клімат. Люди були озброєні найпростішими знаряддями праці — загостреними палицями, киями, рогатинами, дрючками й масивними крем'яними ручними рубилами. Палеоантропи також почали освоювати печери, як сховища та житла, при потребі будуючи в них додаткові споруди — примітивні заслони й огорожі від вітру і навіть намети зі шкур, що поліпшували умови печерного побуту.

Археологічні знахідки[ред.ред. код]

Палеолітичні пам’ятки України вивчаються вже понад 100 років. У 1873 р. Ф. І. Камінський відкрив біля с. Гінці на Полтавщині першу відому на той час в усій Східній Європі пізньопалеолітичну стоянку. Значний внесок у дослідження палеоліту України зробили в дореволюційні часи і в період між світовими війнами К. С. Мережківський, В. В. Хвойка, Г. А. Бонч-Осмоловський, П. П. Єфименко, М. Я. Рудинський, П. Й. Борисковський, С. М. Бібіков та ін.

Серед важливих археологічних знахідок цієї доби слід відмітити на Донбасі, поблизу Амвросіївки, знайдено велике крем'яне рубило, що безсумнівно було виготовлене людиною ашельської доби. Найвиразнішим ашельським місцезнаходженням є стоянка на Житомирщині, в басейні ріки Свинолужки. Тут знайдено велику кількість розщеплених кременів, що використовувалися як знаряддя для різання і скобління, а також типові ручні рубила.

Найважливіші стоянки:[ред.ред. код]

Середній палеоліт[ред.ред. код]

Наприкінці ашельської епохи під впливом зростаючого похолодання у зв'язку з поширенням дніпровського (рісського) зледеніння, спочатку помітнішого у гірських зонах Європи і Кавказу, почалися інтенсивні міграції людей по всій ойкумені Євразії. У Східній Європі середній палеоліт (мустьєрська епоха) охоплює величезний проміжок часу, який почався 150 тис. років тому і закінчився приблизно 40 тис. років тому — з появою кроманьйонця.


Шляхи заселення[ред.ред. код]

На мустьєрську епоху припадає інтенсивне заселення людиною майже всієї південної частини Східної Європи. Основною територією, звідки йшло заселення, був Кавказ і Балкани. З півдня заселення відбувалося у напрямку півночі аж до басейну Десни.

Клімат[ред.ред. код]

В цей час панував порівняно м'який кліматичний оптимум, хоча і з досить помітними рисами континентальності, які дедалі посилювалися у зв'язку з наступом на Східну Європу валдайського (вюрмського) зледеніння.

Флора і фауна[ред.ред. код]

На сучасній території України степи чергувалися з широколистими дібровами і хвойними лісами, де водилося багато різноманітної дичини. Серед представників фауни: дикий кінь, бізон, гігантський олень, сайгак, дикий осел, мамут, шерстистий носоріг, ведмідь, вовк, печерна гієна, лев, лисиця та інші. В цей час важливу роль в господарстві людини посідає мисливство. Збиральництво також відігравало значну роль

Розселення людей і житло[ред.ред. код]

У мустьєрську епоху люди розселилися майже по всій території сучасної України. Відомо понад 80 мустьєрських місцезнаходжень. Густота населення була більшою, ніж за доби раннього палеоліту.

Найкраще вивчено середній палеоліт в Криму, де обстежено понад 1000 печер, гротів, скельних навісів. Проте лише у 10-12 з них виявлено культурні залишки мустьєрського часу, що свідчить про заселення всього близько 1% всіх виявлених у Криму скельних пустот, які би могли служити сховищем для людини.

Кожне печерне поселення людина зазвичай займала восени або взимку і, як правило, у закритих вузьких долинах гірських рік, біля виходу на низинні ділянки рельєфу — основні мисливські угіддя.

Площа скельних жител-сховищ, кількість і розміри знайдених тут вогнищ свідчать про те, що в печерах переважно мешкало одночасно дві-чотири сім'ї з чисельністю 6-7 осіб кожна. Тому є підстави вважати, що в Криму в мустьєрську епоху жило одночасно 200–250 осіб. Густота населення приблизно становила 1 ос./км².

Знаряддя[ред.ред. код]

Зі збільшенням потреб кількісно зростаючою людської спільноти збільшилася і потреба в зброї, що спричинило суттєве її вдосконалення. Виникають два основні знаряддя з кременю — гостроконечник та скребло, що виготовлялися у різних технічних варіантах, відповідно до місцевих виробничих можливостей.

Гостроконечник — це знаряддя повсякденної чоловічої праці, що служило для виготовлення метального знаряддя — дротика, а також використовувався як ніж для оббілування дичини.

Скребло — переважно жіноче знаряддя праці для обробки шкур, яке використовувалося й для різноманітних господарських потреб. Широке застосування мали також плоскі крем'яні відщепи, якими могли різати, скоблити, стругати тощо.

Винайдення метального знаряддя — дротика із крем'яним гостроконечником — важливе технічне досягнення мустьєрців. Це, очевидно, було перше знаряддя праці дистанційної дії і багаторазового використання.

Близько 70 тис. років до н. е. людина освоїла вогонь. Спочатку використовувалися природні джерела вогню(блискавка, виверження вулкану і т.і.)

Поява неандертальця[ред.ред. код]

В епоху середнього палеоліту на території України з'явився новий тип людини — неандерталець. Загалом в Україні знайдено кістки десятьох неандертальців, що жили 100-50 тис. років тому.

Під час розкопок мустьєрських поселень в гроті Киїк-Коба і під наскельними навісами поблизу села Вишневого (обидва — Східний Крим), а також у скельному сховищі села Старосілля поблизу Бахчисарая виявлено залишки кістяків щонайменше шести палеонтропів різного віку. Це найбільше зібрання кісток на території України.

Поховання[ред.ред. код]

Померлих ховали у скороченому положенні, на боці, в спеціально підготовлених ямах (Киїк-Коба, Заскельне VI). Навмисний характер таких поховань у поєднанні з певним ритуалом не викликає сумніву. Отже, у палеантропів могли уже існувати анімістичні уявлення.

Аналізуючи склад неандертальських поховань на території Європи за статтю і віком, можна помітити тенденцію до поховань у скельних сховищах та на місці житла переважно дітей і жінок. Поховання в Криму представлені трьома жіночими і трьома дитячими похованнями.

Суспільний лад[ред.ред. код]

Середньопалеолітичні неандертальські угрупування були невеликими і складалися звичайно з двох-чотирьох родин, з яких приблизно третина їх членів могла брати участь у полюванні. Соціальна організація палеонтропів ґрунтувалася, таким чином, на кровно споріднених відносинах всередині общини. Така форма суспільного ладу називалася людське стадо.

Мустьєрські общини розташовувалися одне біля одного, і тому між ними повинні були скластися постійні зв'язки, які ґрунтувалися не стільки на економічних контактів, що, можливо, виникали під час серйозної нестачі їжі, скільки на родино-шлюбних відносинах. Для мустьєрської общини був характерним поділ праці.

Найважливіші археологічні знахідки[ред.ред. код]

Середньопалеолітичні знахідки є важливим історичним джерелом не тільки внаслідок своєї чисельності. Вони дуже різноманітні за типами: це і відкриті поселення, і печерні сховища, і короткочасні стійбища, і мисливські бівуаки, і місця видобування кременю, і майстерні, де він видобувався.

Знахідка на Донбасі[ред.ред. код]

У Донбасі, в басейнах річок Вовчої та Сухих Ялів, знайдено скупчення розщеплених кременів, готові знаряддя. Велику кількість неклеусів, або ядрищ, з яких сколювалися плоскі відщепи (заготовки для гостроконечників, скребел та інших виробів), знайдено у товщі терасоподібного берегового виступу поблизу села Антонівки Мар'їнського району Донецької області. Це найбільша мустьєрська пам'ятка з небагатьої відомих у східній частині України. Вона свідчить про досить сталу заселеність цього регіону в середньому антропогені.

Знахідки в Криму[ред.ред. код]

Найвідомішим в Україні та й за її межами районом поширення мустьєрських місцезнаходжень є Крим. Тут зосереджені печерні поселення, де збереглися шари з культурними залишками палеонтропів, які залягають у стратиграфічному порядку. У цих горизонтах часто помітні лінзи вогнищ з попелом і вуглинами, кістки тварин, плями червоної вохри, що використовувалися для розпису тіла.

В 1924 році у результаті систематичних пошуків у Криму було знайдено грот Киїк-Коба. До мустьєрської доби відноситься, ідентифікована в Криму, Кабазійська культура.

Найбільші стоянки періоду середнього палеоліту[ред.ред. код]

Пізній палеоліт (Верхній палеоліт)[ред.ред. код]

Хронологічні рамки — 35-12 тис. р. тому. Близько 40 тис. років тому з'явився сучасний тип людини, який дістав назву «гомо сапієнс» («людина розумна»), або кроманьйонця (за назвою грота Кро-Маньйон у Франції, де вперше знайшли кістяки цього типу). За багатьма ознаками — випрямленому положенню тіла, будові рук і ніг, об'єму головного мозку, будові мовного апарату тощо — кроманьйонець був таким, як і сучасна людина. На основі кроманьйонців виникла європеоїдна раса.

Кроманьйонці вже об'єднувалися в племена, які успішно могли полювати на великих звірів. Саме в пізній палеоліт максимального розвитку досягають полювання і рибальство, того ж часу намітився поступовий перехід до одомашнення тварин. Люди навчилися робити до 80 видів знарядь праці. Зимові житла будувалися з кісток і бивнів мамонтів, шерстистих носорогів, оленячих рогів, дерев'яних брусків, покривалися шкурами.

На території України досліджено кількасот стоянок, віднесених до часів пізнього палеоліту. Найвідоміші з них розташовані в селах Мізін на Чернігівщині, Добраничівці на Київщині. Знаною є й Кирилівська стоянка в Києві.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат залишається суворим — холодний і сухий. Вважається, що він став ще сухішим порівняно з мустьєрською порою, бо зменшується кількість лісів, ширшим стає тундро-степовий простір.

Флора і фауна[ред.ред. код]

Відповідно до ландшафтно-кліматичних умов зберігаються і представники холодовитривалих тварин — північний олень, песець, біла куріпка, альпійська чайка тощо. З"являється навіть вівцебик. Існували також мамонти, дикі коні, бізони. Останні — більше у степовій зоні.

Міграції і заселення територій[ред.ред. код]

Господарство[ред.ред. код]

Збиральництво. Полювання на мамонтів, бізонів, північних оленей. Застосування різних способів полювання.

Форма об'єднання людей[ред.ред. код]

Материнський рід.

Знаряддя праці[ред.ред. код]

Кам'яні різки, ножеподібні пластини, наконечники списів та рогів з яких виготовляла собі гаптун, шила, голки. Складні знаряддя, винайшли списометальний пристрій. Інструментарій налічував майже 100 типів знарядь праці.

Мистецтво[ред.ред. код]

Високого рівня розвитку набуло образотворче мистецтво пізнього палеоліту на території України. При розкопках пізньопалеолітичних поселень було знайдено різноманітні скульптурні вироби малих форм, зразки штрихової графіки на бивні мамонта, а також живописні сюжети на кістках мамонта.

Широко відомими стали стилізовані жіночі фігурки, що їх раніше вважали зображенням птахів. Деякі фігурки мають досить складний геометричний візерунок, що пожвавлює манеру виконання.

Релігійні уявлення[ред.ред. код]

Загальновизнаною є думка про те, що ранніми формами первісного релігійного світогляду є тотемізм, фетишизм, магія та анімізм. Ці складові були основою світобачення і верхньопалеолітичних мешканців України. Відомі на сьогодні культові місця чи об'єкти, які трактуються як культові (наприклад, жіночі статуетки), дають підстави говорити, що в різних місцях релігійна обрядовість уже в палеоліті мала різний зовнішній вияв. Приміром, на півночі України вона була пов'язана переважно з образом жінки, тоді як на півдні — з образом могутнього степового звіра — бізона. Невіддільними елементами магічних обрядів були різноманітні ритуали — музично-танцювальні дійства, розмальовування й прикрашання тіл та одягу, орнаментування предметів, наскельний живопис та скульптурні зображення.

Поховання[ред.ред. код]

Дуже рідкісними на території України є навмисні поховання верхньопалеолітичного часу. Чи не єдиним винятком є знахідка майже цілого скелета поблизу с. Лащове на Черкащині. Проте, наявна радіовуглецева дата вказує на фінальнопалеолітичний вік цієї знахідки. Обставини інших антропологічних знахідок виключають можливість їх інтерпретації у якості навмисних поховань. Як правило, окремі кістки людей (фрагменти черепів з Чулатового І, Новгород-Сіверської стоянки, з Анетівки ІІ, розрізнені зуби з Сюрені та Міри, фрагменти кісток кінцівок із Кормані IV, Городка ІІ та інше) знаходять у звичайному заповненні культурного шару. Незвично численною є серія антропологічних решток із верхньопалеолітичних шарів кримської стоянки Буран-Кая ІІІ. Привертає увагу той факт, що один із фрагментів черепа несе на собі сліди різання крем'яним знаряддям. Місце розташування цих нарізок свідчить про навмисне відділення голови від тіла. Не виключено, що ця знахідка є свідченням відомого і за етнографічними даними специфічного обряду розчленування тіла покійного. У цілому ж рідкісність поховань не можна розглядати як вказівку на відсутність практики навмисних поховань у верхньопалеолітичного населення України. Такі поховання були досліджені на численних стоянках цього періоду в країнах Західної, Центральної і Східної Європи. Отже, можна сподіватись, що відкриття верхньопалеолітичних поховань в України — то лише справа часу.

Найбільші поселення часів пізнього палеоліту[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]