Палиця Ігор Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігор Петрович Палиця
Ігор Петрович Палиця

Час на посаді:
6 травня 2014 — 30 травня 2015
ПопередникВолодимир Немировський
НаступникМіхеіл Саакашвілі

Народився10 грудня 1972(1972-12-10) (45 років)
Луцьк, Волинська область, Українська РСР, СРСР СРСР
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнець
Політична партіяБезпартійний
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений економіст України

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Україна Народний депутат України
6-го скликання
Блок «Наша Україна — Народна самооборона» 23 листопада 2007 12 грудня 2012
7-го скликання
позафракційний 12 грудня 2012 27 листопада 2014

І́гор Петро́вич Па́лиця (нар. 10 грудня 1972, Луцьк, Українська РСР, СРСР) — український політик, народний депутат України VI і VII скликань, Заслужений економіст України, Голова Одеської ОДА (6 травня 2014 — 30 травня 2015)[1], голова Волинської обласної ради.

Освіта[ред. | ред. код]

1994 року — закінчив Волинський національний університет імені Лесі Українки, спеціальність «Історія і право».

Кар'єра[ред. | ред. код]

У 1993–1999 роках — директор українсько-латвійського СП «Мавекс-Л».

З 1999 року по лютий 2003 року — в.о. члена правління, комерційний директор, голова правління ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття».

З лютого 2003 року — голова правління ВАТ «Укрнафта».

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Березень 2006 — кандидат в народні депутати України від СелПУ, № 6 у списку. На час виборів: голова правління ВАТ «Укрнафта», безпартійний.

Народний депутат України 6-го скликання з 23 листопада 2007 до 12 грудня 2012 від Блоку «Наша Україна — Народна самооборона», № 63 в списку. На час виборів: голова правління ВАТ «Укрнафта», безпартійний. Член фракції Блоку «Наша Україна — Народна самооборона» (з листопада 2007), секретар Комітету з питань економічної політики (з грудня 2007).

Народний депутат України 7-го скликання з 12 грудня 2012, виборчій округ № 22, Волинська область, самовисування. «За» 40,27 %, 11 суперників. На час виборів: народний депутат України, безпартійний. Член Комітету з питань економічної політики (з грудня 2012).

Діяльність у Верховній Раді[ред. | ред. код]

В кулуарах Палицю називають довіреною особою Ігоря Коломойського у Верховній Раді.

27 квітня 2010 року голосував за ратифікацію Харківських угод.

Улітку 2011 року придбав 60 % акцій футбольного клубу «Волинь» (Луцьк)[2].

3 липня 2012 року голосував за проект Закону «Про засади державної мовної політики» у другому читанні (єдиний з фракції «НУНС»).[3], але як потім з'ясувалось, не брав участі у голосуванні у зв'язку з його перебуванням за кордоном.[4]

Бізнес[ред. | ред. код]

Є головою правління ВАТ «Укрнафта». Також контролював компанію «Нафтохімік Прикарпаття», що її пов'язують з гірськолижним туристичним комплексом «Буковель» в Івано-Франківській області і власником якого є ТзОВ «Скорзонера». І ВАТ «Укрнафта», і «Нафтохімік Прикарпаття» пов'язують з бізнес-групою «Приват», яку очолює мільярдер і власник «Дніпра» Ігор Коломойський.[5]

Спорт-активи[ред. | ред. код]

Почесний президент ФК «Волинь» (Луцьк).

Нагороди[ред. | ред. код]

Заслужений економіст України (вересень 2004). Орден «За заслуги» III ступеня (січень 2009).[6] Лауреат премії імені Євгена Чикаленка (жовтень 2013).[7]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]