Палладій Галатійський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Палладій Галатійський
Народився 363[1]
Галатія, Туреччина[2]
Помер 431[1]
Галатія, Туреччина
Діяльність агіограф, священник, письменник, історик
Вчителі Іван Золотоустий, Макарій Олександрійський і Евагрій Понтійський
Знання мов латина[3]
Magnum opus Lausiac Historyd

Палладій Галатський (грец. Παλλάδιος Γαλατίας) (363 або 364 рік - 410-ті роки) - християнський літописець і єпископ Геленополіса у Віфінії.[4] Відданий учнем святого Іоана Золотоуста. Найбільше пам’ятний працею «Історія Лаузіака». Також автор «Діалогу про життя Златоуста». Палладій вважається святим у Коптській Православній Церкві та у Сирійській Православній Церкві, де йому присвоєно почесне звання Відлюдник. Вшановується 29 листопада.[5] [6]

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Палладій народився в Галатії в 363 або 364 році. Присвятив себе чернецтву у 386 році або незадовго після цього, проживаючи на Оливковій горі.

Подорожі[ред. | ред. код]

Палладій відправився до Єгипту, щоб зустрітися з попередниками "Пустельних отців" (християнських ченців). У 388 році він прибув до Александрії. Близько 390 року він перебрався до Нітрії в Єгипті, відвідавши знаменитого Аббу Ор з Нітрії. Ще через рік Палладій відправився на південний захід до району в пустелі, відомого як Келлія (Cellia, також пишеться Kellia).

Пізніше життя та висвячення[ред. | ред. код]

Після подорожей його здоров'я погіршилося, і він відправився до Палестини в пошуках більш прохолодного клімату. У 400 році він був висвячений на посаду єпископа Геленополіса у Віфінії, і незабаром був втягнутий у суперечки, які зосередились навколо постаті Іоана Золотоуста. У 405 році він знову відправився до Риму, щоб засвідчити, що Златоуст не був єретиком і через це був засланий імператором Аркадієм на шість років до Сієни, що зараз відома, як Асуан. За час заслання створив біографію святого Іоана Золотоуста. У 412 або 413 році він був відновлений у єпископаті, як єпископ Аспуни (Галатія).

Основна праця Палладія була написана в 419-420 роках і відома, як «Історія Лавзіака» (складена для Лавза, камергера при дворі Феодосія II). Вона також має назву «Життя друзів Божих». Ця історія детально описує єгипетське та близькосхідне християнське чернецтво.[4]

Палладій помер приблизно у другому десятилітті п'ятого століття на території юрисдикції єпископату Аспуна.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118739034 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. http://www.britannica.com/EBchecked/topic/439966/Palladius
  3. Mirabile: Digital Archives for Medieval CultureSISMEL – Edizioni del Galluzzo.
  4. а б Palladius | Galatian monk, bishop, and chronicler | Britannica. www.britannica.com (англ.). Процитовано 6 червня 2022. 
  5. Patron Saint | Orthodox Christian Campus Ministries of SUS. 
  6. "The feast of Mor Palladius, the solitary is celebrated in the Syrian Orthodox Church on 29 November." from Cor-Episcopo K. Mani Rajan's 'Martyrs, Saints, and Prelates of the Syriac Orthodox Church One Volume Edition' published in 2017 on his website: http://rajanachen.com/download-english-books/

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]