Палладій Галатійський
| Палладій Галатійський | |
|---|---|
| Народився |
363[1] Галатія, Туреччина[2] |
| Помер |
431[1] Галатія, Туреччина |
| Діяльність | агіограф, священник, письменник, історик |
| Вчителі | Іван Золотоустий, Макарій Олександрійський і Евагрій Понтійський |
| Знання мов | латина[3] |
| Magnum opus | Lausiac Historyd |
Палладій Галатський (грец. Παλλάδιος Γαλατίας) (363 або 364 рік - 410-ті роки) - християнський літописець і єпископ Геленополіса у Віфінії.[4] Відданий учнем святого Іоана Золотоуста. Найбільше пам’ятний працею «Історія Лаузіака». Також автор «Діалогу про життя Златоуста». Палладій вважається святим у Коптській Православній Церкві та у Сирійській Православній Церкві, де йому присвоєно почесне звання Відлюдник. Вшановується 29 листопада.[5] [6]
Біографія[ред. | ред. код]
Ранні роки[ред. | ред. код]
Палладій народився в Галатії в 363 або 364 році. Присвятив себе чернецтву у 386 році або незадовго після цього, проживаючи на Оливковій горі.
Подорожі[ред. | ред. код]
Палладій відправився до Єгипту, щоб зустрітися з попередниками "Пустельних отців" (християнських ченців). У 388 році він прибув до Александрії. Близько 390 року він перебрався до Нітрії в Єгипті, відвідавши знаменитого Аббу Ор з Нітрії. Ще через рік Палладій відправився на південний захід до району в пустелі, відомого як Келлія (Cellia, також пишеться Kellia).
Пізніше життя та висвячення[ред. | ред. код]
Після подорожей його здоров'я погіршилося, і він відправився до Палестини в пошуках більш прохолодного клімату. У 400 році він був висвячений на посаду єпископа Геленополіса у Віфінії, і незабаром був втягнутий у суперечки, які зосередились навколо постаті Іоана Золотоуста. У 405 році він знову відправився до Риму, щоб засвідчити, що Златоуст не був єретиком і через це був засланий імператором Аркадієм на шість років до Сієни, що зараз відома, як Асуан. За час заслання створив біографію святого Іоана Золотоуста. У 412 або 413 році він був відновлений у єпископаті, як єпископ Аспуни (Галатія).
Основна праця Палладія була написана в 419-420 роках і відома, як «Історія Лавзіака» (складена для Лавза, камергера при дворі Феодосія II). Вона також має назву «Життя друзів Божих». Ця історія детально описує єгипетське та близькосхідне християнське чернецтво.[4]
Палладій помер приблизно у другому десятилітті п'ятого століття на території юрисдикції єпископату Аспуна.
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ а б Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118739034 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ http://www.britannica.com/EBchecked/topic/439966/Palladius
- ↑ Mirabile: Digital Archives for Medieval Culture — SISMEL – Edizioni del Galluzzo.
- ↑ а б Palladius | Galatian monk, bishop, and chronicler | Britannica. www.britannica.com (англ.). Процитовано 6 червня 2022.
- ↑ Patron Saint | Orthodox Christian Campus Ministries of SUS.
- ↑ "The feast of Mor Palladius, the solitary is celebrated in the Syrian Orthodox Church on 29 November." from Cor-Episcopo K. Mani Rajan's 'Martyrs, Saints, and Prelates of the Syriac Orthodox Church One Volume Edition' published in 2017 on his website: http://rajanachen.com/download-english-books/
Зовнішні посилання[ред. | ред. код]
- Вступдо (суспільного надбання) 1918 англійський переклад історії Лаузіака
- Грецька опера Omnia від Migne Patrologia Graeca з аналітичними покажчиками
- Works by Palladius of Galatia Галатського
|
Це незавершена стаття про християнство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |