Палпатін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шив Палпатін/Дарт Сідіус
Senator Palpatine EpIII.png
Посади Оригінальна трилогія:

Імператор Галактичної імперії
Трилогія-приквел:
Сенатор Галактичного Сенату від Набу
Канцлер Галактичної Республіки
Імператор Галактичної імперії/Темний владика Ситхів

Планета Набу
Раса Людина
Стать Чоловік
Організації Орден ситхів
Галактична імперія
Актор Елен Бейкер (Епізод V)
Єн Макдермід (Епізоди І-ІІІ, Епізод V Спеціальний випуск 2004, Епізод VI)

Дарт Сі́діус або Шив Палпаті́н, також Імператор (англ. Darth Sidious/Palpatine/The Emperor, 84 ДБЯ — 4 ПБЯ) — один з головних негативних героїв у вигаданому всесвіті «Зоряні війни», ситх, Імператор Галактичної імперії. З'являється в усіх фільмах, окрім «Нової надії». Палпатіна зіграв Єн Макдермід.

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Шив Палпатін народився на планету Набу за 84 роки до битви при Явіні[1]. Невiдомо достеменно хто були його батьки і чи ріс він у родині[2]. В якийсь момент Шив зустрів ситха Дарта Плегаса і став його учнем, отримавши нове ім'я Дарт Сідіус. Від нього Палпатін навчився використовувати Темний бік Сили і був частково посвячений у таємницю керування життям. Шив навчився тимчасово підтримувати життя в людях, але прагнув пізнати секрет безсмертя. Паралельно він зробив політичну кар'єру та став представляти рідну планету в сенаті Галактичної республіки на планеті Корусант. Зажадавши одноосібної влади над галактикою, Сідіус убив свого вчителя, коли той спав[1][3].

Шлях до влади[ред. | ред. код]

Палпатін вступив до керівної партії канцлера Калпани, де побачив, що в сенаті панує корупція. Шив скористався зв'язками для налаштування дружніх відносин з тими, хто міг стати корисним в узурпації влади, зокрема Вілгуффом Таркіном. Він допоміг Таркіну увійти до Судового департаменту й той став одним з найближчих і найвірніших осіб з його оточення[1]. Шив паралельно вдосконалював свою майстерність в Темному боці Сили й вирушив до планети Датомір. Там він викрав сина шаманки Талзін, якого обрав своїм учнем і нарік Дартом Молом[4]. Також було налаштовано дружні стосунки з джедаєм Дуку, який відчував відразу до корупції в Республіці. Маніпулюючи його почуттями, Сідіус схилив джедая на Темний бік[5].

Шив зумів втертися в довіру до наступного канцлера Фініса Волорума та маніпулювати ним. Тим часом іншою частиною плану із захоплення влади було заручитися підтримкою віце-короля Торгової федерації Нута Ґунрея. Сідіус переконав його розпочати торгову блокаду Набу у відповідь на надмірно високі податки з боку Республіки. Волорум, однак, вирішив таємно послати на вирішення конфлікту джедаїв Квай-Гон Джинна й Обі-Вана Кенобі. Шив скористався його вчинком і запланував їх убивство, що стало би приводом для війни. Проте джедаї вціліли й евакуювали принцесу Амідалу. На їх знищення й затримання принцеси було послано Дарта Мола, але той не зумів виконати наказу.

Однак Палпатін переконав Амідалу в тому, що канцлер неспроможний їй допомогти й Падме висловила недовіру Волоруму. В результаті сенат розпочав обрання нового канцлера й більшість була прихильна саме до Шива, який тримався осторонь корупційних схем. Так Сідус став останнім Верховним Канцлером Галактичної Республіки (32-19 ДБЯ). Він одразу підштовхнув Торговельну федерацію до штурму Набу, а Амідала уклала союз із гунганами й розбила нападників. Палпатін постав співучасником перемоги й, хоча Дарт Мол загинув від меча Обі-Вана, позиції канцлера значно укріпилися[6].

Після досягнення високої посади Шив Палпатін знищив усі докази своєї подвійної гри. Канцлер вдавав нібито захищає демократію й розцінює свою владу як тягар, необхідний для безпеки держави[7]. Він зблизився з молодим джедаєм Енакіном Скайвокером, якого замислив зробити наступним учнем. Вказуючи на несправедливість Республіки й бездіяльність джедаїв, він поступово схиляв Енакіна до егоїзму та впевненості у власній правоті[8]. Палпатін у час правління колекціонував твори мистецтва, в яких ховав артефакти ситхів[9]. Він довго обирав кого зробити учнем — Дуку чи Скайвокера. Перший, названий Дартом Тиранусом, відповідав за завдання зі створення нової армії Республіки з клонів й армії дроїдів для Торговельної федерації. Коли виробництво дроїдів на планеті Геонозис було викрито джедаями, Палпатін розумів, що вторгнення на неї клонів не може статися з ініціативи сенату. Проте посланець Амідали, Джа-Джа Бінкс, виступив зі пропозицією надати Палпатінові надзвичайні повноваження, коли Шив натякнув при ньому, що влада лише чекає гучної заяви. Сенат радо схвалив пропозицію й першим кроком Шива стало формування армії клонів. З битви цієї сили разом з джедаями проти сепаратистів Торговельної федерації на Геонозисі розпочалися так звані Війни клонів. У цьому притостоянні республіки й Торгової федерації постраждало багато планет, що стало підставою до наступних дій. Повноваження в ході війни все більше розширювалися, даючи канцлерові свободу особисто призначати високопосадовців, змінювати значимість голосу тих чи інших систем у сенаті[8].

Встановлення диктатури[ред. | ред. код]

Врешті Палпатін підлаштував своє викрадення генералом Грівусом і графом Дуку та звільнення Обі-Ваном зі Скайвокером. Лиходій удав неначе Дуку охороняє його та спровокував Енакіна на двобій, в якому непомітно підтримував юного джедая. Завдяки цьому Енакін переміг і, за намовою канцлера, вбив ворога. Невдовзі Сідіус дозволив цьому джедаю викрити, що є ситхом. Але оскільки Енакін зустрічав осуд своїх дій від побратимів, його егоїзм взяв гору. Бачачи у видіннях смерть своєї коханої Падме, Енакін погодився стати учнем Сідіуса в надії дізнатися таємницю безсмертя. Мейс Вінду наважився самотужки вбити владику ситхів, але це тільки переконало Скайвокера у свавіллі джедаїв. Він убив Вінду, після чого вже міцно вірив, що джедаї прагнуть узурпувати владу й порушити єдність Республіки. В ході бою Вінду встиг відбити блискавки Сили, якими атакував ситх у нього самого, що порушило маскування та проявило справжній вигляд Сідіуса як потворного старого. Лиходій нарік Скайвокера Дартом Вейдером.

На той час джедаї були роз'єднані на різних фронтах у Війнах клонів й у столиці лишалися здебільшого діти-юнлінги. Дарт Вейдер за наказом нового вчителя убив дітей, а храм джедаїв спалив. Паралельно Сідіус віддав наказ клонам виконати наказ № 66 — вбити всіх джедаїв. У ході різанини майже всі джедаї загинули й у галактиці майже не лишилося адептів Світлого боку Сили. Наступним завданням Вейдера стало знищення правління Торговельної федерації й відключення дроїдів. Війни клонів було завершено, Палпатін постав для галактики як визволитель. Він звинуватив джедаїв у спробі повалити чинну владу, чим виправдав наказ № 66. Тепер канцлер мусив скласти повноваження, але навпаки, обіцяючи забезпеченням подальшої стабільності, проголосив себе довічним правителем, а Республіку реорганізував у Галактичну імперію.

Одні з останніх джедаїв, Обі-Ван і Йода, спробували вбити Сідіуса, але зазнали невдачі. Йода не зміг пересилити владику ситхів та пішов у вигнання. Намагаючись знищити Дарта Вейдера, Обі-Ван здолав його й покинув помирати на вулканічній планеті Мустафар. Вейдера врятував Сідіус, та палий джедай отримав численні каліцтва та ще більше зненавидів адептів Світлого боку. Для нього було виготовлено спеціальний скафандр, в якому Дарт Вейдер став виконувати особливого значення завдання та став символом міці держави[10].

Правління[ред. | ред. код]

Дарт Сідіус у своїй істинній подобі

Проголосивши себе імператором, Дарт Сідіус установив під виглядом убезпечення держави диктатуру. Формально сенат продовжував існувати, але реально став маріонетками імператора. Галактична імперія в перші роки існування активно вишукувала останніх уцілілих джедаїв і представників сепаратистів. Здійснювалися експедиції до віддалених регіонів галактики задля підкорення все нових планет, особливо в Зовнішнє кільце. Так, за наказом імператора було підкорено планету Антар, що супроводжувалося різаниною як лоялістів, так і сепаратистів. Вцілілі після різанини сформували Альянс повстанців, який надалі боровся за повалення Галактичної імперії[1]. Також посилалися експедиції в пошуках джерел Темного боку сили й артефактів ситхів. Зрештою більша частина галактики опинилася під владою імперії та її імператора[2]. Сідіус знав, що чутливі до Сили істоти з'являтимуться попри винищення джедаїв, тому створив інквізицію для пошуків таких осіб і знищення або навернення собі на службу[11]. На місці храму джедаїв він збудував власний палац та відновив схований під фундаментом храм ситхів. Найвищою метою імператора було підживлювати Темний бік через страх підданих та ненависть до тих, кого він оголошував ворогами, щоб здобувати все більшу особисту владу[1].

За правління Сідіуса було вбито чи заарештовано більшість піратів та контрабандистів, окрім тих, які погодилися на взаємовигідні умови[12]. Розпочалася швидка індустріалізація планет, що сприяло економічному зростанню, але різко погіршило стан довкілля й підживлювало корупцію. Типовим стало свавілля губернаторів планет і цілих зоряних систем. Разом із тим проводилися показові антикорупційні заходи, арешти, тому населення імперії здебільшого підтримувало режим Палпатіна, боячись повторення Війн клонів[13].

Прагнучи правити через залякування, імператор розпочав будівництво бойової станції «Зірка смерті», здатної знищувати цілі планети за непокору. В цей час у різних куточках галактики виникали угрупування повстанців. Їм вдалося викрасти креслення «Зірки смерті» задля диверсії на ній. Деякі сенатори, зокрема Лея Органа, стали підтримувати повстанців під виглядом надання гуманітарної допомоги. Бачачи загрозу своєму правлінню, Сідіус розпустив сенат і цілковити зосередив владу в своїх руках[14]. Вілгуффу Таркіну він надав повноваження застосовувати будь-які засоби для виявлення та вбивства ворогів Галактичної імперії[15]. Проте переслідування повстанців тільки згуртувало їх, що призвело до атаки на «Зірку смерті» біля планети Явін та її знищення. Чутливий до Сили син Дарта Вейдера — Люк Скайвокер — зумів поцілити у єдине вразливе місце станції, чим знищив головну зброю імперії разом з більшістю верховного командування. Лише Дарт Вейдер, який особисто вилетів боротися з повстанцями, опинився досить далеко та вцілів[14].

Коли Дарт Сідіус дізнався про існування Люка Скайвокера та його потенціал, він запланував зробити його своїм учнем, а Вейдера позбутися. Згідно задуму Палпатіна, Люка слід було заманити в пастку й переконати перейти на Темний бік. Таку саму мету поставив перед собою Дарт Вейдер, бажаючи з допомогою Люка вбити Палпатіна й захопити владу. Тим часом розпочалося будівництво другої «Зірки смерті», позбавленої недоліків попередниці[16].

Загибель і спадок[ред. | ред. код]

У 4 році після битви при Явіні Палпатін влаштував Альянсу повстанців пастку через підлаштований витік інформації. Вейдер захопив Люка Скайвокера й доставив на борт недобудованої другої «Зірки Смерті». Сідіус намагався переманити його на Темний бік, а потім улаштував смертельний поєдинок між батьком і сином. Люкові вдалося перемогти, та коли Сідіус спробував убити його власноруч, батьківські почуття Вейдера пересилили й він викинув владику ситхів до шахти реактора «Зірки смерті». Після цього повстанці здійснили атаку на станцію, внаслідок якої її було зруйновано[16].

На випадок своєї загибелі Палпатін залишив план зі знищення імперії, що почав втілюватися за кілька тижнів. У ході операції «Крайні заходи» було знищено імперські обсерваторії та численні артефакти ситхів. Адміралом флоту згідно заповіту імператора було призначено Галія Ракса, котрий спустошив низку ключових планет. Як наслідок Галактичну імперію було зруйновано зсередини, що забезпечило її швидку поразку від Нової республіки[17]. Найсильніші залишки флоту евакуювалися в Недосліджені регіони, де заснували Перший орден[18].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Luceno, James (2014). Tarkin. Del Rey. с. 1–274. 
  2. а б Wendig, Chuck (2016). Aftermath: Life Debt. Del Rey. с. 1–448. 
  3. Зоряні війни. Епізод III. Помста ситхів
  4. Barlow, Jeremy (2014). Darth Maul—Son of Dathomir, Part Three. Dark Horse Comics. с. 1–40. 
  5. Count Dooku. StarWars.com (en). Процитовано 2017-04-22. 
  6. Зоряні війни. Епізод І. Прихована загроза
  7. Luceno, James (2005). Labyrinth of Evil. Del Rey. с. 1–362. 
  8. а б Зоряні війни. Епізод II. Атака клонів
  9. Star Wars: Complete Locations. Dorling Kindersley. 2016. с. 1–192. 
  10. Зоряні війни. Епізод III. Помста ситхів
  11. Star Wars Rebels: Spark of Rebellion, 2014
  12. S. Kemp, Paul (2015). Lords of the Sith. Del Rey. с. 1–299. 
  13. Freed, Alexander (2015). Battlefront: Twilight Company. Del Rey. с. 1–397. 
  14. а б Зоряні війни. Епізод IV. Нова надія
  15. Gillen, Kieron (2015). Darth Vader 1: Vader. Marvel Comics. с. 1–48. 
  16. а б Зоряні війни. Епізод VI. Повернення джедая
  17. Wallace, Daniel (2017). Star Wars: On the Front Lines. becker&mayer!. с. 1–128. 
  18. Wendig, Chuck (2017). Aftermath: Empire's End. Del Rey. с. 1–423. 

Посилання[ред. | ред. код]