Пальяново
| село Пальяново | |
|---|---|
| рос. Пальяново | |
| Країна |  Росія
|
| Суб'єкт Російської Федерації | Ханти-Мансійський автономний округ |
| Муніципальний район | Октябрський район |
| Поселення | Каменне сільське |
| Код ЗКАТУ: | 71121000014 |
| Код ЗКТМО: | 71821424106 |
| Основні дані | |
| Час заснування | 1944 |
| Населення | 399 осіб (2010[1]) |
| Поштовий індекс | 628117 |
| Географічні координати: | 61°38′31″ пн. ш. 66°53′21″ сх. д. / 61.64194444447177545° пн. ш. 66.88916666669477706° сх. д.Координати: 61°38′31″ пн. ш. 66°53′21″ сх. д. / 61.64194444447177545° пн. ш. 66.88916666669477706° сх. д. |
| Мапа | |
  Пальяново  Пальяново | |
|
| |
Палья́ново (рос. Пальяново) — село у складі Октябрського району Ханти-Мансійського автономного округу Тюменської області, Росія. Входить до складу Каменного сільського поселення.
Населення — 399 осіб (2010, 397 у 2002[2]).
Національний склад станом на 2002 рік: росіяни — 72 %.
Історія[ред. | ред. код]
Село було засновано 1944 року, як поселення для різних категорій в'язнів. Їх селили на окремій території села, яка набула назви Зона. А 1946 року сюди та в сусідний лісопункт Лорба було доправлено заарештованих німців Закарпаття (144 особи). Також тут було оселено декілька родин калмиків, молдован та румунів. А восени 1951 року відбулася остання хвиля репресій: сюди доправили етнічних українців із Західної України, як звинуваченних у причетності до руху Організації українських націоналістів (ОУН) у кількості 1184 осіб (303 сім'ї). Їх розселили та працевлаштували на місцевих лісозаготовчих ділянках Пальяново, Лорба та Шеркали.
Умови проживання були жахливі, люди мешкали або у землянках, або у бараках. Ставлення місцевого керівництва до спецпереселенців будь-якої національності було зневажливим, як до чужинців, ворогів народу. У доповідній записці «Про трудове влаштування та житлово-побутові умови виселенців із Західної України в Урманом ЛПХ Мікоянівського району» ст. уповноваженного Мікоянівського РВ МГБ лейтенанта Лутошкіна та уповноваженного виконкому Мікоянівського РС Двоєглазова 1952 року повідомляється: «…працюють виселенці по 12–16 годин. Платню одержують не повністю, у вигляді авансів від 5–20 до 100 карбованців. Всі мешкають у спільних бараках: сімейні та одинаки, дівчата й чоловіки, хворі та здорові. Житлової площи доводиться по 1,5–2 м² на людину… Бараки до зими не підготовлені. Більшість вікон забито дошками та запхано сіном. Скрізь багнюка, павутиння, клопи, блохи, таргани…»[3].
Наприкінці 1950-х років відбулася реабілітація репресованих. Частина людей повернулася на Батьківщину, решта залишилась у Пальяновому. Багато етнічних німців переїхало до Західної Німеччини за програмою репатріації. Ще й досі у селі можна зустріти людей старшого покоління, що розмовляють суржиком. Також у поселенні існує Німецька вулиця, на якій мешкали закарпатські німці. Та й тепер тут живе багато людей з німецькими прізвищами та іменами.
Клімат[ред. | ред. код]
Клімат континентальний, зима холодна, із сильними вітрами та завірюхами, протяжністю сім місяців. Літо відносно тепле, але коротке
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Численность населения Тюменской области — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- ↑ База данных "Этно-языковой состав населённых пунктов России" — проєкт «Lingvarium» (рос.) [Архівовано з першоджерела 22 липня 2014.]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 11 квітня 2019. Процитовано 11 квітня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
Джерела[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- На Вікімапії
- http://kamenpos.ru/istoriya-poseleniya.html
- http://pora.zavantag.com/stati/repressij-i-reabilitacii-jertv-napisano-nemalo-hudojestvennih/main.html
|
Це незавершена стаття з географії Ханти-Мансійського автономного округу — Югри. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||||||||