Паляниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Паляниці.

Паляницяхлібина, плескатий хлiб переважно з пшеничного борошна. Зверху хлібини була скоринка-козир, що утворювалася через надріз на хлібі перед випічкою.

Вірування і традиції[ред.ред. код]

У слов'ян хліб віддавна вважався священним продуктом. Пшенична паляниця на столі символізувала щастя й благополуччя господи. Люди вірили, що Бог наділяє людину хлібом разом із Долею. Ці уявлення і визначили конкретні правила поведінки із хлібною паляницею під час їжі. Не дозволялося, щоб одна людина доїдала шматок після іншої — забереш щастя і силу. Якщо залишив шматок, то цілу ніч снитимуться старці, будеш худнути. Не дозволялося їсти за спиною іншої людини — "з'їси його силу". Християнська символіка ототожнювала хліб із тілом Божим.

В Україні будь-яке свято чи обряд не обходились без паляниці, вона була символом гостинності, прихильності, ритуальним та обереговим знаком. Пшеничні паляниці вживали частіше як святкові або обрядові страви, бо в Україні перевагу завжди надавали житньому хлібові. У неврожайні роки паляниці доводилося пекти з домішками ячмінного борошна, висівок тощо. Паляниці були вінцем хліборобської праці, символізували благородство і красу найдревнішої професії у світовій культурі. Багатство і цінність, що містяться в образі паляниці — Сонця, є віддзеркаленням нашого національного обличчя і справжніми свідками споконвічного прагнення народу до волі, удосконалення, краси й сонця.

ГОСТ[ред.ред. код]

У Радянському Союзі ГОСТом описувалися 2 види паляниці: українські і кіровоградські. Випускалися в Білорусі, Росії та Україні.[1], згідно стандарту випікалися паляниці українські масою 0,75—1 кг і паляниці кіровоградські масою 1,6 кг., кировоградська відрізнялася наявністю великих дірочок і шаруватістю м'якушки.

Примітки[ред.ред. код]

  1. ГОСТ 27842-88. Хлеб из пшеничной муки. Технические условия; причому до 1988 року діяли окремі стандарти — ГОСТ 12793-77 Хлеб. Паляница украинская і ГОСТ 12793-67 Хлеб. Паляницы

Джерела[ред.ред. код]

  • Словник символів, Потапенко О. І., Дмитренко М. К., Потапенко Г. І. та ін., 1997.

Посилання[ред.ред. код]