Паляничинці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Паляничинці
Palanich f gerb.gif Palanich f prapor.gif
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Фастівський
Рада/громада Паляничинська сільська рада
Код КОАТУУ 3224985101
Основні дані
Засноване 1622
Населення 692
Площа 3,03 км²
Густота населення 228,38 осіб/км²
Поштовий індекс 08542
Телефонний код +380 4565
Географічні дані
Географічні координати 49°59′59″ пн. ш. 29°58′50″ сх. д. / 49.99972° пн. ш. 29.98056° сх. д. / 49.99972; 29.98056Координати: 49°59′59″ пн. ш. 29°58′50″ сх. д. / 49.99972° пн. ш. 29.98056° сх. д. / 49.99972; 29.98056
Середня висота
над рівнем моря
190 м
Водойми річка Кам'янка
Місцева влада
Адреса ради 08542, Київська обл., Фастівський р-н, с. Паляничинці, вул. Л. Українки, 9а, тел. 44-1-40
Карта
Паляничинці. Карта розташування: Україна
Паляничинці
Паляничинці
Паляничинці. Карта розташування: Київська область
Паляничинці
Паляничинці
Мапа

Паляни́чинці — стародавнє село в Україні, у Фастівському районі Київської області. Населення становить близько 692 осіб.

Село розташоване на річці Кам'янка. Воно знаходиться на автотрасі Фастів-Біла Церква, має декілька своїх місцевих кутків (Загребелля, Бугаївка тощо). На захід від села, з іншого боку Кам'янки, розташоване село Кищинці, на північний захід — село Червоне, на південний схід — межує з селом Ковалівка.

Історія села[ред. | ред. код]

Назва цього села, за переказами, має ймовірне походження від козака Паляниці, що оселився тут у часи Семена Палія. Хоча згадки про село (як хутір) є у 1637 році і 1622 року. За польською люстрацією 1622 року — це хутір Паленичинці Білоцерківського староства.

Раніше у селі були свої церква і школа. Церква у 18 столітті мала назву Св. Михаїла, але вже після 1875 року парафія почала носити назву Казанської Ікони Божої Матері. Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церков св. Михаїла, Казанської Ікони Божої Матері с. Паляничинці (приписні с.* Кищинці з ц.Пресвятої Трійці, с.* Червоне) Ковалівської волості Василькiвського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України. http://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok/church/pali_002.xml

У 1929–1930 роках село пережило непростий процес суцільної колективізації і примусового створення колгоспів. Не обійшли село голодоморні роки і масові репресії 1930-х років, коли село втратило багато своїх односельчан.

Під час війни у 1941-1943 роках в селі діяли церква, школа, підпілля ОУН. Церкву було зруйновано у 1943 році при звільненні села від німців Червоною Армією. У той час село звільняли декілька раз і знову залишали німцям. І тільки з 2 січня 1944 року село остаточно повернулося під радянську владу. Зразу були відновлені три колишні довоєнні колгоспи ім. Дзержинського, ім. Жовтневої Революції і ім. 20-річчя Жовтня.

Також після війни у 1946 році сусідній з селом хутір Халаїмів перейменували у х. Палянички. Швидше за все, це є даниною давній наявності у цій місцевості пекарів, які пекли добрі паляниці. Наприкінці 1950 року паляничинські колгоспи одними з найперших були об'єднані в один укрупнений колгосп ім. Дзержинського.

Обкладинка зошита Мирона Васильченка
Сторінка зошита Мирона Васильченка

Про село Паляничинці залишив спогади вчитель і директор місцевої школи Мирон Євтухович Васильченко (1898-1984). Це два зошити "Семейна хроніка" (історія родів Васильченків, Зубченків та ін.) і, власне, нарис "Історія села Паляниченець". Ці документи збергіаються в приватному архіві його правнучки, Юлії Стахівської, та готуються до друку.

Сьогодення[ред. | ред. код]

У часи незалежності України колишній колгосп розпався, а більшість його земель перейшло до агрофірми «Світанок» народного депутата України Тетяни Володимирівни Засухи.

У селі є гарні клуб і готель, пам'ятники жертвам голодомору (на кладовищі) і воїнам Червоної Армії, які загинули у роки німецько-радянської війни.

Галерея[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]