Палій Ліда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ліда Палій
Народилася 11 квітня 1926(1926-04-11) (95 років)
Стрий
Громадянство Канада Канада
Діяльність художниця
Alma mater Онтарійський коледж, Торонтський університет
Нагороди Шевченківська медаль

Лі́да Палі́й (11.04.1926, Стрий, нині Львівської області) — українська поетеса, прозаїк, малярка і графік, археолог, мандрівник, автор популярних подорожніх нотаток. Член Національної спілки письменників України, Об'єднання українських письменників «Слово», ПЕН-клубу, Canadian Writers Union, редколегії журналу «Сучасність» (до 1992). Лауреат Літературної нагороди ім. Павла Тичини та Міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя.

Дитинство, університети[ред. | ред. код]

Дитинство провела у Львові, навчалась у жіночій гімназії; за Другої світової війни виїхала з батьками на Захід: оселилася в Торонто, Канада, де й завершила студії в Онтарійському коледжі мистецтв (1953), а згодом — на відділі антропології при Торонтському університеті (1967). Володіє досконало українською, англійською, німецькою й польською мовами.

Мистецтво, фотографія[ред. | ред. код]

У 1950—1960-х роках малювала картини оліями: 11 групових виставок у Торонто й Нью-Йорк. Брала участь у «Виставці трьох» в Торонто, що й віднотовано щоденником «Globe and Mail» (1964). Працювала графіком-дизайнером (1955—1983) — ілюструвала книжки, брошури, проектувала фірмові знаки тощо. Спеціалізувалася на плакатах. Брала участь у виставках екслібрісів — в Америці й Україні (Львів, 1992): плакати й екслібриси Палій представлені в українській енциклопедії. Видала ряд українських різдвяних карток.

Мала виставки фотографій під гаслом «Обличчя світу» у галереях Торонто та Нью-Йорка (1982) та виставку фото квітів при ботанічному саду в Торонто. Член редакційної колегії фотожурналу «Світло і тінь» (Львів).

Літературна творчість[ред. | ред. код]

Дебютувала 1968 року в пресі віршами та короткими нарисами. З 70-х років — активний учасник літературного життя еміграції: виступає з прозою, поезією та есеїстикою, зокрема, й на сторінках «Сучасності».

Автор оповідань та нарисів «Мандрівки в часі й просторі» (1973), поезій «Дивовижні птиці» (1980), збірка оповідань та есеїв «Світла на воді» (1985), "Сторонами йшла гроза" (2008). У товаристві Г. Купченко-Фроляк та Х. Гнатів у 1988 р. видає англомовну збірку поезій «Країна тихих неділь» (англ. Land of Silent Sundays), у 1994 р. — авторську збірку українських віршів «Сон-країна». В Україні вперше знайомляться із її лірикою на хвилі поетичного фестивалю «Золотий гомін» 1990 року, по чому швидко здобуває визнання; сама Ліда Палій кілька років пізніш одержує високу літературну премію ім. П. Г. Тичини. У Києві під назвою «Без вітчизни» видається її есеїстика.

Богдан Рубчак окреслив її методу «поетичним перевтіленням краєвидів, явищ і людей у письмо». Вірші поетеси появлялися у перекладах англійською, німецькою, португальською, хорватською, казахською та російською мовами: друкувалися в канадських та американських журналах, в англомовній антології української творчості в Канаді «Yarmarok». Переклади Л.Палій поезії і прози з англійської, сербської і хорватської мов опубліковано в «Сучасності». Для англомовної публіки читала вірші у відомому «Harbourfront Reading Series». Крім того, Ліда Палій — відомий мистецтвознавець, голова Об'єднання українських письменників «Слово».

Подорожі[ред. | ред. код]

Подорожі — це те, без чого не можна уявити Ліду Палій. «Моє зацікавлення археологією, антропологією та мистецтвом, — розповідає вона, — спонукало мене подорожувати у світі. Відвідала за 20 років майже всі країни Європи, була в Колумбії, Еквадорі, Перу, Венесуелі, Марокко, Тунісі, Єгипті, Ізраїлі, Ірані, Туреччині, Лівії, Індії, Непалі, Китаї». Особливо вона залюблена в історію і мистецтво країн Близького Сходу. У подорожах Ліда Палій черпає нові враження, нові теми для віршів і нарисів, багато фотографує, пізнає світ і показує його нам у своєму баченні.

Контакти, наука та просвіта[ред. | ред. код]

Ліда Палій — відкрита для контактів і спілкування. Несе свої знання і враження людям. Вона учасник ряду міжнародних наукових і мистецьких конференцій. Читала ряд доповідей на теми українського мистецтва і культури на конференціях в Іллінойському університеті в Урбана (1984—1989), в Манітобському університеті (1981), в університеті м. Ріджайна (Канада, 1979). Протягом ряду років читала археологію України на курсах українознавства у двох школах Торонто.

Література[ред. | ред. код]

  • Літературні вечори в Українському Інституті Модерного Мистецтва Чикаго, 1973—2006 // Укладачі: Віра Боднарук, Володимир Білецький. — Донецьк: Український культурологічний центр, 2006. — 140 с.
  • Леся Храплива-Щур. Дитинство - іншими очима. // Свобода, № 43, 23 жовтня 2009, С. 20.
  • Літературно-меморіальний музей-квартира Павла Тичини у Києві
  • Матейко Р. Творчість Ліди
  • Палій в контексті української та світової культур // Матеріали міжнародної конференції 18-20 вересня 1996 р. – Тернопіль, 1996.– С. 139-142.
  • Палій Лідія // Енциклопедія Українознавства: Словникова частина / Голов. ред. В. Кубійович. –Львів: Наукове Товариство ім. Шевченка, 1996. – Т. 5. – С. 1926-1927.
  • Палій Ліда // Українські письменники діаспори: Матеріали до біобібліографічного словника /Авт.-укл.: О. Білик, Г. Гамалій, Ф. - Погребенник. – К., 2007. – Част. 2.– С. 113-114.
  • Перебийніс П. Малинове небо слова // Хрестоматія з української літератури в Канаді. –Едмонтон, 2000. – С. 600-601.
  • Рубчак Б. Різні дороги Ліди Палій // Палій Л. Світла на воді. Оповідання і нариси. – Торонто: Слово, 1985. – С. 129-139.
  • Слабошпицький М. Ностальгія за справжнім (Ліда Палій) // Не загублена українська людина (55 портретів з української діаспори). – К.: Ярославів Вал, 2004. – С. 180-192.
  • Сорока П. Поезія Ліди Палій // Форум. – 1996. – № 2. – С. 145-147.
  • Сорока П. Художній світ Ліди Палій. – Хмельницький, 1997. –70 с.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. - 516 с.