Пам'ятники Ковеля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

У сучасному Ковелі встановлено низку пам'ятників — 28 монументів, пам'ятників, меморіалів і пам'ятник знаків у місті є відлунням історичного минулого і культурної спадщини Ковеля, шаною і повагою в камені і бронзі до історичних подій, визначних діячів України тощо. Головні пам'ятники міста (у хронологічному порядку їхнього зведення) — пам'ятник Богдану Хмельницькому (1954р.), Меморіал Слави (1977р.), пам'ятник Лесі Українці (1991р.), Монумент на честь пам'яті жертв Другої світової війни (1996р.), Стела пам'яті воїнам — інтернаціоналістам (2001р.), пам'ятник Тарасу Шевченку (2005р.), пам'ятник жертвам аварії на ЧАЕС (2008р.). Відтак, більшість пам'ятників і монументів у Ковелі постали вже за незалежності України (після 1991 року).

Гордістю міста є ковельський пам'ятник Тарасу Шевченку, адже він (заввишки понад 7 м) традиційно вважається найвищим з-поміж пам'ятників Тарасові Шевченку в світі.

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Назва Рік встановлення Розташування Фото Короткі відомості
Борцям за волю України, пам'ятний знак 1996 на бульварі Лесі Українки Відкрито 1996 року.
Воїнам-інтернаціоналістам, пам'ятна стела 2001 на вулиці Незалежності Встановлено 2001 року.
В'язнів Ковельської тюрми, розстріляних у червні 1941 року, спільна могила і пам'ятний хрест 2000 кладовище на вулиці Незалежності Могилу упорядковано і відкрито пам'ятний хрест 2000 року.
Жертвам Аварії на ЧАЕС 2008 на вулиці А. Міцкевича Пам'ятник Жертвам Аварії на ЧАЕС було відкрито 2008 року. Автор - архітектор Андрій Сеник (Луцьк)
Жертвам Другої Світової війни 1996 на вулиці Незалежності Відкрито 1996 року. Автором восьмиметрового гранітного хреста, на постаменті якого українською та німецькою мовами викарбувано заклик до нащадків, є директор Ковельської художньої школи Олена Цьомик, яка в образі пам'ятника втілила кілька символічних рішень. Загалом же, на конкурс тоді було представлено десять проектів. А координатором втілення в життя важливої ідеї став голова правління українського фонду "Єднання" журналіст з міста Луцька Володимир Шевчук[1].
Меморіальний комплекс Слави 1977 на вулиці Незалежності Меморіальний комплекс Слави відкритий 9 липня 1977 року. Архітектор – Валентин Жигулін, скульптори – Василь Вінайкін та Болеслав Карловський.
Лесі Українці 1991 на бульварі Лесі Українки Відкрито 1991 року. Автор - скульптор Ю. Савко.
Богдану Хмельницькому 1954 на вулиці Б. Хмельницького Встановлено 1954 року.
«Хрест пам'яті жертв більшовицького терору», меморіальна стела 2007 на вулиці А. Міцкевича Автор - Ірина Дарчук. Відкриття відбулося 14 жовтня 2007 року на честь 65-річчя створення Української Повстанської Армії.
Тарасу Шевченку 2005 у Парку ім. Т.Г. Шевченка Пам'ятник українському поетові, письменнику і художнику Т.Г. Шевченку було урочисто відкрито 22 серпня 2005 року. Автори монументу — київський скульптор Володимир Шолудько (автор ідеї), скульптори Петро Подолець та Микола Король, архітектори Тетяна Мельничук та Анатолій Заворотинський.
на честь 2000-річчя Християнства, пам'ятний хрест 2000 на перехресті, де сходяться вулиці Брестська, Ватутіна та Я. Мудрого Зведено до 2000-річчя Християнства — 2000 року.
Меморіальний комплекс «Ніхто не забутий, ніщо не забуте» 1969 у сквері локомотивного депо Меморіал на честь робітників локомотивного депо, що загинули в роки громадянської і Великої Вітчизняної війни. Автор - В. Корнілов. Відкрито 1969 року. Рішенням виконкому Ковельської міської ради від 4 серпня 1969 року за № 360-р є пам’яткою місцевого значення (охоронний номер 18).
Івану Франку, бюст вул. Незалежності, 100 Знаходиться на фасаді Палацу учнівської молоді ім. І.Франка.
Пам’ятник на братській могилі радянських воїнів 1958 кладовище на вулиці Незалежності Братська могила 1620 солдатів і офіцерів Червоної армії, які загинули під час визволення міста Ковеля від німецько-фашистських військ. Пам’ятник виготовлено Львівською кераміко-скульптурною фабрикою. Встановлено у 1958 році. Рішенням виконкому Ковельської міської ради від 4 серпня 1969 року за № 360-р є пам’яткою місцевого значення (охоронний номер 21).
Пам’ятник радянському солдату 1956 на вулиці Луцькій Пам’ятник виготовлено Львівською кераміко-скульптурною фабрикою. Встановлено у 1956 році. Рішенням виконкому Ковельської міської ради від 4 серпня 1969 року за № 360-р є пам’яткою місцевого значення (охоронний номер 19).
Пам’ятник радянській гарматі 1975 на вулиці Луцькій Встановлено у 1975 році напередодні Дня Перемоги в знак військової доблесті воїнів-артилеристів, які визволяли Ковель від німецько-фашистських загарбників. Напис на меморіальній дошці (на даний час розбитий) розповідав, що така гармата (гаубиця зразка 1941 року) знаходиться в Центральному музеї Збройних Сил СРСР з такою бойовою характеристикою: була на озброєнні батареї 969 артполку 60-ї Севської Червонопрапорної ордена Суворова дивізії, брала участь в боях за визволення міст Дмитрієв-Льговський, Севськ, Озаричі, Ковель, Седльце, Варшава. Пройшла з боями 2445 кілометрів, своїм вогнем знищила 9 гармат, 11 танків, переправу через Турію, багато солдат і офіцерів ворога.[2] Цікаво, що гармата направлена в сторону Москви.
Братська могила воїнів IV російської армії 1918 кладовище на вулиці Незалежності Рішенням виконкому Ковельської міської ради від 4 серпня 1969 року за № 360-р є пам’яткою місцевого значення (охоронний номер 26).
Пам’ятник часів Першої світової війни ? кладовище на вулиці Незалежності Пам'ятник полеглим австро-німецьким воїнам у 1914-1918 роках. Коли відкрито – невідомо.
Пам’ятник героїв не пізніше 1916 кладовище на вулиці Незалежності Відкрито не пізніше 1916 року. Очевидно, пам'ятник полеглих австро-німецьких воїнів.
Пам’ятник часів Першої світової війни ? кладовище на вулиці Незалежності Коли відкрито – невідомо.
Пам’ятник польським воїнам, полеглим на Волинській землі у роки Першої світової війни 1996 кладовище на вулиці Незалежності Відкрито 1996 року. Незважаючи на офіційну назву пам'ятника, його встановлено біля могил польських воїнів, які загинули під час польсько-радянської війни 1920 року, тоді як Перша світова війна офіційно закінчилася 11 листопада 1918 року. 11 листопада 2012 р., в День Незалежності Польської Республіки, тут відбулося богослужіння за участю Посла РП в Україні Генріка Літвіна.[3].
Пам’ятник розстріляним в червні 1941 р. в’язням ковельської тюрми 2010 кладовище на вулиці Незалежності Відкрито 15 жовтня 2010року. На пам’ятнику напис: «Тут спочивають українці невинно убієнні в ковельській в’язниці сталінським НКВС 21-23.06.1941 р. Шана і слава борцям за вільну Матір-Україну», з іншого боку напис: «Дарунок від Івана Омелянюка».
Пам’ятник німецьким військовополоненим ? кладовище на вулиці Незалежності Три чорні мармурові хрести та хрест з викарбуваною на мармурі німецькою каскою, переплетеною дубовою гілкою в пам'ять німецьких військовополонених, які загинули у радянських таборах в Ковелі. Відкрито у 2000-х роках.
Пам’ятник бійцям Червоної армії ? кладовище на вулиці Незалежності Коли відкрито – невідомо. На пам’ятнику напис: «Вечная память бойцам рабоче-крестьянской Красной армии погибших за освобождение трудящихся Западной Украины. 19 сентября 1939». Під монументом захоронення немає. Ця споруда збудована на честь бійців Червоної армії, які загинули під час польсько-радянської війни у 1920 році. Тоді велику відвагу виявив бронепоїзд "Комунар". Оточений з усіх боків, він вів запеклий бій з поляками. Попереду - палаючий потяг, навколо - ворог. За наказом командира бронепоїзд замінували і проклали бікфордів шнур. Але машиніст, ризикуючи життям, спробував відігнати палаючий потяг. Під кулями, вибухами снарядів він пробрався до паровоза і вивів його на запасні колії. Бронепоїзд, відстрілюючись, прорвався до Ковеля, лишивши 10 чоловік убитими.[4]
Пам’ятник радянським партизанам-розвідникам загону імені Кірова 1953 кладовище на вулиці Незалежності Відкрито в 1953 році. На пам’ятнику напис: «Радянським партизанам, які по звірячому замордовані українськими буржуазними націоналістами в липні 1943 р. Тут поховані командир розвідки партизанського загону імені Кірова Рижков П.Т. – 1913 р.н., політрук Шевченко С.Ф. – 1911 р.н., бійці розвідки: Крюковський С.М. – 1914 р.н., Демидовець І.Ф. – 1920 р.н., Кожевніков А.Д. – 1922 р.н., Кузнецов О.М. – 1921 р.н., Воронцов О.М. – 1921 р.н., Суплико І.І. – 1910 р.н., Медведев М.Ю. – 1900 р.н., Рогулін С.П. – 1914 р.н., невідомий партизан». Рішенням Волинського облвиконкому № 360-р від 4 серпня 1969 року взято під охорону, як пам’ятку історії.
Пам’ятник радянським партизанам 1953 кладовище на вулиці Незалежності [[Файл: |120px]] Відкрито в 1953 році. На пам’ятнику напис: «Радянські партизани замордовані буржуазними націоналістами в січні 1944 р. Воробйов П.Б. – 1921 р.н., Срьомін М.К. – 1918 р.н., Новік М.В. – 1920 р.н., Силюк П.А. – 1922 р.н., Москаленко О.М. – 1915 р.н., Музичук Т.А. – 1912 р.н., Ковалець Д.П. – 1919 р.н., Ярмолюк П.І. – 1922 р.н., Мороз І.П. – 1912 р.н., Балак М.Ф. – 1921 р.н., Ковальчук С.І. – 1924 р.н.» Рішенням Волинського облвиконкому № 360-р від 4 серпня 1969 року взято під охорону, як пам’ятку історії.
Пам’ятник бригаді паровоза 1984 кладовище на вулиці Незалежності Відкрито в 1984 році. На пам’ятнику напис: «Здесь похоронены ст. маш. Темный П.И. – 1917 г., (посада та прізвище - нерозбірливо) Г.П. – 1908 г., п/маш. Александровский В.М. – 1910 г., ст. конд. Иванова И.Ф. – 1922 г., коч. Абрамов А.Н. – 1912 г., проводник Малыхина Н.П. – 1923 г., гл. конд. Объедков А.Н. – 1923 г., маш. Калякин А.К. – 1903 г.» З тильної сторони пам’ятника напис: «Комплексу паровоза Эу 702-27 32й колонны МПС погибшему 2.V.45 г. при перевозке грузов особого назначения – от коллектива локомотивного депо Ковель». Рішенням Волинського облвиконкому № 267-р від 25 серпня 1986 року взято під охорону, як пам’ятку історії.
Пам’ятник "Паровоз" 1984 Привокзальна площа Відкрито у Всесоюзний день залізничника 5 серпня 1984 року. На пам’ятнику була меморіальна дошка: «В честь мужества и героизма железнодорожников г. Ковеля, проявленных в период установления Советской власти, борьбы с немецко-фашистскими оккупантами, восстановления народного хозяйства. Август 1984 г.»

Колишні пам'ятники[ред. | ред. код]

Фото Назва, розташування і короткі відомості
Пам'ятник війни з Наполеоном

Існує версія, що пам'ятник було встановлено 1813 року, оскільки цей рік зазначено на одному із фотознімків. Припускається, що знаходився на теперішній вулиці Грушевського, де зараз стадіон «Верес» (колишній «Сільмаш»). У міжвоєнний період цей пам'ятник було зруйновано, на його місці збудовано костел-пам'ятник — найбільший та найвищий у Луцькій дієцезії РКЦ.

Пам'ятник 50-у полку піхоти стрільців кресових

Дата встановлення невідома; припускають, що у 20-х роках XX століття. Знаходився «на Горці» (теперішня вулиця Ватутіна), біля казарм 50-го піхотного полку імені Франческа Нулло (Nullo) 27-ї піхотної дивізії.

Пам'ятник Юзефу Пілсудському

Дата встановлення невідома; на світлинах 1929 року не було. Знаходився перед повшехною школою імені Іґнація Мосціцкі. За переказами старожилів, ця школа була на місці (поблизу) теперішнього магазину ритуальних послуг на вулиці Незалежності — між житловими будинками № 92 і 86.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Гаврилюк Я. Спільну пам’ять бережуть мости дружби // Волинь-нова. – 2011. – 31 травня.
  2. ↑ Урбас К. Вічна пам’ять // Прапор Леніна. – 1975. – 13 травня
  3. ↑ У Ковелі вшановано пам'ять польських легіонерів – вебпортал «Волинський Монітор»
  4. ↑ Семенюк А.В. Ковель: шлях через віки: Історико-краєзнавчі нариси. – Луцьк: Надстир'я, 2010. – C. 375-376.

Джерела і посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пам%27ятники_Ковеля&oldid=41594929