Пам'ятники Лисичанська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Пам'ятники Лисичанська — об'єкти монументального мистецтва, встановлені в різні роки, що розташовані на території міста Лисичанськ Луганської області.

Назва Розташування Зображення Короткі відомості
Братська могила радянських воїнів «Вічний вогонь» вул. Грушевського, біля ТЦ «Дитячий світ» На братській могилі радянських воїнів, що полягли в битвах у німецько-радянській війні, у 19411943 роках, було встановлено пам'ятник. Біля основи розташований надпис: «Вічна пам'ять героям, що полягли в битвах за свободу Батьківщини» (рос. Вечная память героям, павших в боях за свободу Родины). Відкрито в 1948 році.[1]
Братська могила радянських воїнів «Вічний вогонь» вул. Жовтнева, у сквері МПК На братській могилі радянських воїнів, що полягли в битвах у німецько-радянській війні, у 19411943 роках, було встановлено пам'ятник, що його було виготовлено Харківським художньо-виробничим комбінатом. Відкрито в 1948 році.[1]
Братська могила радянських воїнів вул. Першотравнева, недалеко від ПК «Діамант» Пам'ятник, що його було встановлено на братській могилі, радянським воїнам, що полягли в битвах за місто Пролетарськ у німецько-радянській війні. Установлено в 1946 році.[1]
Братська могила радянських воїнів вул. Філонова, на території Верхнянського цвинтаря. Пам'ятник встановлено радянським воїнам, що полягли в битвах за місто в німецько-радянській війні, у період з осені 1941 по лютий 1943 років, а також тим, хто помер від ран у шпиталях міста до 1944 року. Відкрито в 1946 році.[1]
Пам'ятник Володимиру Сосюрі вул. Героїв Сталінграда, у сквері ПК імені В. Сосюри Пам'ятник Володимиру Сосюрі (Лисичанськ).jpg Пам'ятник монументального мистецтва. Відкрито в 1966 році. Скульптор — І. Овчаренко. Пам'ятник видатному українському поету-лірику В.М. Сосюрі у 10 листопада 1966 року (скульптор І. П. Овчаренко). У теплих задушевних словах, викарбуваних скульптором на постаменті, поет заявляє про свою довічної вірності: Шахтарський посьолок на Білій горі,під нею заводу встають димарі і хмари торкають верхами. За ними Лисиче садами буя Й шумить Третя Рота – домівка моя… Я з вами, всім серцем я з вами!
Пам'ятник Григорію Капустіну вул. Гетьманська, біля ПАТ «Лисичанськвугілля» Lys p3.jpg На честь російського рудознавця. Відкрито в 1960 році. Скульптори — А. Бірюков, Г. Семенов, В. Федченко, І. Чумак. Відкриття вугілля пов'язано з ім'ям людини, чий пам'ятник встановлений в Лисичанську - це Григорій Капустін. У 1960 році, в Лисичанську, де вперше почалося промислове використання відкритих Капустіним вугілля. Також ім'ям цієї людини названа одна з шахт міста - шахта ім. Г. Г. Капустіна. Подячий петровських часів Г. Капустін двічі, в 1721 та в 1724 роках, очолював експедиції, споряджені Берг-колегією, гірським відомством того часу для пошуків корисних копалин на півдні Росії. Вже під час першої експедиції були відкриті родовища кам'яного вугілля, взяті проби і відправлені до Петербурга. Знаменитий рудознавець побував і в місцях, де тепер стоїть Лисичанськ. Перші розвідки вугілля в Бахмутській провінції експедиція за участю Г. Капустіна провела в кінці 1724 року у 60 верстах на північний схід від Бахмута, поблизу річки Бєлєнької, що відповідає положенню нинішнього Лисичанська.
Монумент воїнам-льотчикам кв. 40 років перемоги, у сквері імені 10-ти років незалежності України На честь воїнів-льотчиків, випускників Лисичанського аероклубу, на місці колишнього летовища було встановлено літак Л-29. Відкрито 1 вересня 2001 року. Архітектори — М. Ломако і О. Арцев.[1]
Історико-меморіальний комплекс «Пам'ять» пр. Перемоги, у сквері «Ювілейний» Lysychansk Pamiat.jpg Установлений на честь усіх учасників німецько-радянської війни. Епіграф: «Уклонімося великим тим рокам, уклонімося і мертвим, і живим» (рос. Поклонимся великим тем годам, поклонимся и мёртвым, и живым). Відкрито 2 вересня 2001 року в день звільнення міста від німецько-фашистських загарбників і розташований в самому центрі Лисичанська. Автори комплексу - Архітектор — О. Арцев.[1] скульптор М. В. Можаєв. Витончена каплиця із золотими куполами, гранітна стіна, на якій в скупих рядках відображено те, що довелося пережити жителям шахтарського міста: в роки Другої Світової війни боролися з фашистами 20 тисяч лисичан, 11,5 тисячі з них загинули, 5 тисяч воїнів-визволителів поховані в братських могилах на території Лисичанська, 760 жителів міста були замучені німцями в роки окупації, 2300 лисичан гнали на роботи до Німеччини.
Меморіальний комплекс «Танк» пр. Перемоги, біля міського краєзнавчого музею Lysychansk Tank.jpg На честь воїнів-захисників і визволителів Лисичанська встановлено танк «Т-34». Праворуч від нього розташована стела, де написано: «Вічний Ваш подвиг у серцях поколінь прийдешніх. Захисникам та визволителям Лисичанська 1941—1943» (рос. Вечен Ваш подвиг в сердцах поколений грядущих. Защитникам и освободителям Лисичанска 1941—1943). Відкрито в 1975 році. Автор проекту - архітектор — М. Іванченко.[1]

Пам'ятник розташований в центральній частині міста. Є символом виявлених мужності і відваги наших співвітчизників. В обороні м Лисичанська в 1941-1942 роках брали участь воїни 28-ї, 30-ї кавалерійських дивізій, 275-й, 239-й, 218-й, 150-й стрілецьких дивізій, 6-й кавалерійський корпус, 18-й танковий корпус, 243-й танковий полк та інші частини і з'єднання Південно-Західного фронту. 2 вересня 1943 року війська 51-ї армії, 3-й гвардійської армії оволоділи м. Лисичанськ.

Братська могила жертвам фашизму вул. Чорноморський тупик, біля шахти «Чорноморка» На місці шурфу шахти «Чорноморка» було встановлено пам'ятник: «Тут було звірячо-розстріляно сотні мешканців м. Лисичанська німецько-фашистськими загарбниками в період 1942—1943 рр. Вічна їм пам'ять» (рос. Здесь были зверски расстреляны сотни жителей г. Лисичанска немецко-фашистскими захватчиками в период 1942—1943 гг. Вечная им память). Відкрито в 1967 році.[1]
Половецькі кам’яні баби Біля будівлі колишньої Штейгерської школи Дві кам'яних статуї, що відносяться до половецьких старожитностей ХІІ століття н. ери. Виготовлені вони з пісковиків. Скульптури відносяться до об'ємних, круглих жіночих статуй стоячого та сидячого типу і сидить типу. Вони безликі, як би покриті чадрою, але з виразними низькими головними уборами. На думку К. І. Красільникова, виготовлялися виключно для язичницької сакральної (релігійно-культової) практики. Місцями їх первісного перебування були святилища.
Пам'ятний знак на місці закладки першої шахти Донбасу Лисичанськ. Лисича Балка. Саме тут, за Наказом Катерини ІІ в 1795 році була закладена перша шахта Донбасу, що поклала початок промислової розробки кам'яного вугілля. Біля рудника виникло перше шахтарське поселення, за яким з середини ХІХ століття закріпилася назва «Лисичанськ».
Пам'ятний знак, присвячений 200-річчю Донбасу Знаходиться в парку Лисичанського гірничого технікуму. Думка про встановлення цього пам'ятника з'явилася у відомого лисичанського краєзнавця Юрія Костриці. У 1994 році Ю. Костриця був у справах на Лисичанському ремонтно-механічному заводі РМЗ, його увагу привернула одна з гранітних брил, що лежать під відкритим небом поруч з територією заводу. Моноліт вразив своїми величезними розмірами і блиском крупинок граніту на сонці. "От би використовувати його для будівництва пам'ятника!" - подумав Юрій Петрович. І відразу зайнявся втіленням цієї ідеї в життя.

Коли всі організаційні питання було вирішено, попередні проектні та будівельні роботи виконані, залишалося перемістити граніт на те місце, де він стоїть сьогодні. Але граніт досить важкий матеріал, його питома вага становить в середньому 2500-2700 кг / куб. м. І, як виявилося, вага плити, яку передбачалося використовувати для будівництва пам'ятника, склав 19 тонн. Техніки, що дозволяє підняти таку громадину, в Лисичанську не було. Тому вирішили піднімати моноліт відразу двома кранами. Будівельники спрацювали злагоджено і чітко, і граніт нарешті був встановлений на своє постійне місце. Але історія пам'ятного знака цим не закінчується. Насправді гранітна плита - це тільки нижня частина передбачуваного монумента. А ще існує проект верхній його частині. Зверху на гранітній плиті повинні бути, за ескізами А. О. Єпіфанцева, два відбійних молотка, оповитих кованої стрічкою, і напис "Лисичанськ - колиска Донбасу", що символізують важкий і шановний працю гірників і багатовікову історію вугільного краю. Але складні часи не дозволили остаточно завершити роботу над цим пам'ятним знаком, і до цього дня зелену зону Лисичанского гірничого технікуму прикрашає тільки гранітна плита, що нагадує про славну історію Лисичанська і всього Донбасу.

Знак на честь пам'яті про жертви голодоморів і політичних репресій На крутому спуску, що веде до залізничної станції «Лисичанськ» В 1990 році було встановлено знак. В 1932-1933 роках багатьох людей гнав голод до Лисичанська з інших сіл. Знесилені люди, так і не потрапивши в місто, вмирали на схилі цього пагорба…
Пам'ятний знак на честь воїнів, які форсували Сіверський Донець В сквері залізничного вокзалу У 1995 році встановлено пам'ятний знак на честь воїнів, які форсували Сіверський Донець (архітектор М.М.Ломако). Щороку 9 травня лисичани спускалися до Сіверського Дінця, щоб опустити в річку вінок в знак вшанування пам'яті тих, хто загинув при форсуванні річки і навічно залишився в її водах.
Пам'ятник жертвам єврейського населення, яке було розстріляно під час німецько-фашистської окупації Відкриття відбулось 30 серпня 2013 року і приурочено до 70-річчя визволення міста Лисичанськ від фашистських загарбників. Пам'ятник був встановлений спільними зусиллями членів єврейської громади, німецького благодійного фонду «Евен-Езер» та за підтримки керівництва міста Лисичанська.
Пам'ятник на честь 400 лисичан - афганців В сквері ім. Гагаріна Відкриття відбулось 2 вересня 1993 року пам'ятник на честь 400 лисичан - афганців (автори - скульптор Є. Карпов, архітектор А. Сницар). Шестеро лисичан - повернулися додому в солдатських цинкових трунах. Пам'ятник виконаний у формі архітектурного ансамблю: скульптура сидячого солдата, стомленого боєм, зліва - скульптурна група батька й матері, в глибині композиції - арка, виконана в східному стилі. У центрі арки плита зі словами:"... Йдучи крізь жахи війни, Ми випробували все і в повній мірі... Кому-небудь нащадки не повірять.Комусь не повірять - нам повинні".
Пам'ятник землякам чорнобильцям В сквері мікрорайону заводу ГТВ Відкрито в 2001 році (архітектори Олександр Арцев і Микола Ломако). У церемонії його відкриття взяли участь представники місцевих органів влади, громадської організації «Союз Чорнобиль», члени сімей ліквідаторів катастрофи, молодь міста. Монумент був встановлений в рік п'ятнадцятиріччя чорнобильської катастрофи.

У розломі каменю дзвін - як гірке нагадування про те, якою катастрофою може обернутися некерований атом, як пам'ять про тих, хто став жертвою вибуху реактора. Біля підніжжя на мармуровій плиті слова: «Землякам чорнобильцям - вдячні лисичани».

Пам’ятник «Олень» На високій кручі Дінця У 50-ті роки XX століття лисичани інтенсивно будували хімкомбінат і селище Лісхімстрой, який згодом став містом Сєвєродонецьк. Начальник будівництва П. Ф. Новиков подарував Лисичанську паркову скульптуру Оленя. З пагорба, де розташовано скульптуру відкривається погляду велична панорама рідного краю.

Див. також[ред. | ред. код]

Вікіпедія:Вікі любить пам'ятки/Луганська область/Лисичанськ

Примітки[ред. | ред. код]