Пам'ятники Ужгорода

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нижче наведений список пам'ятників Ужгорода, обласного центру Закарпатської області.

Пам'ятники видатним людям[ред. | ред. код]

Великий слід в історії, архітектурі, мистецтві Ужгорода залишили періоди, коли Закарпаття перебувало у складі інших держав.

Фото Назва Розташування Інформація про пам'ятник
Міклош Берчені, Крістіна Чакі.jpg Погруддя графа Міклоша Берчені та Бюст графині Крістіни Чакі Ужгородський замок, вул. Капітульна, 33 13 жовтня 2012 року в  Ужгородскому замку урочисто відкрили бронзове погруддя Міклоша Берчені роботи угорського скульптора Лайоша Дьорфі.

Автор погруддя, Лайош Дьорфі, довго шукав на території замку місце, де би вписався пам'ятник графу Берчені. І нарешті знайшов його в одній з ніш у внутрішньому дворику, де, ймовірно, за часів проживання там Міклоша Берчені розміщувалися скульптури.

В листопаді 2013 року В ужгородському замку поруч з Міклошем Берчені з'явилося погруддя його дружини — графині Крістіни Чакі. Крістіна Чакі — друга дружина Міклоша Берчені, донька державного судді Іштвана Чакі і Маргіти Лоняї. Разом зі своїм чоловіком  графом Міклошом Берчені наприкінці XVII cтоліття вони перетворили замок із звичайного укріплення на розкішний палац з  квітучими садами. Для довідки: серед володарів Ужгородського замку граф Міклош Берчені та його дружина­-красуня Крістіна Чакі посідають особливе місце. Саме вони перетворили його із звичайного провінційного укріплення у помпезний графський осідок, великосвітський центр культурного й політичного життя кінця XVII — поч. XVIII століття.

Погруддя Томашу Масарику Ужгород 2012.JPG Бюст Томашу Масарику — Бюст генерала Мілана Растіслава Штефаника сквер в центральній частіні міста, вул. Гойди–наб. Незалежності–вул. Гошовського В. (Боженка)–пл. Дружби Народів, біля транспортного мосту ім. Т. Масарика 1. Бронзовий бюст президенту Чехословацької Республіки Томашу Масарику, у склад якої у 1920—1939 роках входила і Підкарпатська Русь (теперішнє Закарпаття), встановлений 2002 р. Скульптор — Йозеф Вайце.

2. В сквері на площі Дружби Народів, відразу за автобусною зупинкою встановлено пам'ятник Генералу Мілану Растіславу Штефанику, який був засновником Чехословацької республіки, видатним вченим, відомим політичним діячем, астрономом, військовим міністром. Розташування цілком логічне, адже Растіслав Штефанік був вірним соратником Томаша Гарріга Масарика, сквер і погруддя якого знаходяться поруч, з боку набережної Незалежності. Також поруч розташоване і Генеральне консульство Словацької республіки в Ужгороді. Скульптор Василь Роман.

Uzhgorod+mem2012.jpg
Пам'ятник Августину Волошину Набережна Незалежності Бронзовий пам'ятник президенту Карпатської України, встановлений 2002 р. Він створений рукою скульптора М. Михайлюка, але дехто вказує на В. Олашина. Надпис на пам'ятнику це спростовує. Над пам'ятником також працював архітектор П. Гайович.

Для довідки: Августи́н Іва́нович Воло́шин (17 березня 1874, с. Келечин, нині Міжгірський район, Закарпаття — 19 липня 1945, Москва, РРФСР, СРСР) — український політичний, культурний, релігійний діяч, греко-католицький священик Мукачівської єпархії, 1938 прем'єр-міністр автономного уряду Карпатської України, в 1939 став президентом цієї держави, Герой України (посмертно).

Пам'ятна дошка Михайлу Грушевському на фасаді будинку профспілок, пл. Народна, 3 У День Соборності України (22.01.2017 р.) в Ужгороді відкрили пам'ятну дошку на честь голови Центральної ради Української Народної Республіки академіка Михайла Грушевського. Автор Богдан Корж.
Пам’ятний знак Богдану Хмельницькому площа Богдана Хмельницького 28 грудня 2015 року в Ужгороді встановили пам’ятний знак Богдану Хмельницькому на площі, яка названа на честь гетьмана.
Пам'ятник угорському поету та педагогу Габору Дойко зображенн 1.JPG Габору Дойку Палісадник хімічного факультету держуніверситету, вул. Фединця, 53 У сквері навпроти входу в УжНУ 3 жовтня 1909 (1994) року було встановлено перший в місті паркову скульптуру угорському поету Габору Дойку (1769—1796), який неповний рік викладав в Ужгородській гімназії, тяжко захворів і несподівано швидко помер, був похований на Кальварії. Сквер цінний для естетичних, рекреаційних і освітньо-виховних цілей. Скульптуру виготовив ужгородський художник Едмунд Самовольский. Матеріал, з якого зроблено пам'ятник: мармур, бетон.
Бюст Олександру Пушкіну Партер на площі Пушкіна Бюст російському поетові О. С. Пушкіну встановлено в центральній частині міста на однойменній площі у 1979 р., неподалік від А. Волошина.

Історія пам'ятника У 1978 році в Ужгороді було оголошено конкурс на виготовлення пам'ятника Олександру Пушкіну. Цього відомого російського поета, драматурга і прозаїка вважають творцем сучасної російської літературної мови. Авторами проекту були обрані відомі місцеві скульптори та архітектори М. Попович і К. Лозовий, Санич М., архітектор Лезу В. Через рік пам'ятник виготовили на місцевому підприємстві із залізо-бетону, мармуру, андезитової плити. Згодом влада визначила місце для його установки. Пам'ятник виготовлений у вигляді бюста на високому квадратному постаменті, де викарбувано ім'я Олександра Пушкіна. На території навколо пам'ятника облаштували невеликий за площею газон, захистивши його масивними кам'яними стовпчиками з декоративними металевими ланцюгами. Для довідки: Олекса́ндр Сергі́йович Пу́шкін (рос. Алекса́ндр Серге́евич Пу́шкин; 26 травня (6 червня) 1799, Москва, Російська імперія — 29 січня (10 лютого) 1837, Санкт-Петербург, Російська імперія) — російський поет, драматург та прозаїк, реформатор і творець сучасної російської літературної мови, автор критичних та історичних творів. Належить до найвизначніших російських письменників, його тексти розглядаються як найпрестижніший зразок російської літератури, подібно текстам Данте в Італії чи Ґете у Німеччині. Пушкіна ще за життя називали генієм, і з другої половини 1820-х років він став вважатися «першим російським поетом» (не тільки сучасності, але й усіх часів), а навколо його особи у читацької публіки створився справжній культ.

Пам'ятник Олександру Духновичу Київська набережна На площі перед входом до обласного музичного драмтеатру ім. братів Шерегіїв красується відлитий у бронзі монумент греко-католицькому священику, письменнику та педагогу Олександру Духновичу. Встановлений пам'ятник в 1998 р. Його автор — М. Белень. 

Для довідки: Духнович Олександр Васильович (словац. Alexander Duchnovič) (*24 квітня 1803, с. Тополя на Пряшівщині, Словаччина — †30 березня 1865, Пряшів) — закарпатський греко-католицький священик, письменник, педагог, поет і культурний діяч. Писав язичієм; низка творів (переважно поезії та п'єси) написана народною мовою (закарпатські говори української мови).

Пам'ятник Т. Г. Шевченку зображення 7.JPG Пам'ятник Тарасові Шевченку Народна площа в центральній частіні міста Бронзово-андезитовий пам'ятник Тарасу Григоровичу Шевченку в партерному сквері неподалік обласної державної адміністрації встановлений 9 березня 1999 р., в день 185-ї річниці від дня народження поета. Скульптор — М. Михайлюк та архітектор В. Лезу, а ініціатором його створення виступила громадськість, котра за сприяння обласної державної адміністрації, обласної ради, Ужгородського міськвиконкому, Ужгородської райдержадміністрації та завдяки ряду пожертв понад 200 підприємств, установ, організацій, 129 навчальних закладів і 80 окремих громадян області спромоглася зібрати кошти на його відкриття.

Для довідки: Тара́с Григо́рович Шевче́нко (відомий також як Кобза́р; 1814—1861, Санкт-Петербург, Російська імперія) — український поет, письменник (драматург, прозаїк), художник (живописець, гравер), громадський та політичний діяч. Національний герой і символ України.

Меморіальна дошка-барельєф Т. Г. Шевченку набережна Незалежності, 4 Відкрито з нагоди 27-ї річниці присвоєння школі імені Т. Г. Шевченка. Скульптор Маснюк І. 1987 рік, бронза.
Пам’ятник поету Шандору Петефі в Ужгороді
Пам'ятник Шандору Петефі Сквер на площі Шандора Петефі На пл. Ш. Петефі в однойменному сквері «заховався» бронзовий пам'ятник угорському поету, публіцисту, громадському діячу та національному герою Угорщини Шандору Петефі. Встановлено його у 1990 році. Автор — Ференц Бені.

Для довідки: він у середині ХІХ ст. приїжджав на Закарпаття і зупинявся в готелі, що знаходився на цій площі Ужгорода.

Памятник Фенцику зображення 2.JPG Погруддя Євгену Фенцику біля облфілармонії в однойменному парку на пл. Є. Фенцика (поруч з пл. Театральна). Історична постать, проти якої не протестувала жодна влада. Унікальність скульптури полягає втому, що незважаючи на активне релігійне та політичне життя Фенцика, його бюст пережив всі режими, які пройшли Ужгородом (угорська влада, радянська епоха). Його пам'ять була увіковічена пам'ятником в Ужгороді роботи нашої землячки Олени

Мондич-Шинелі. Урочисте відкриття пам'ятника з мармуру та вапняка відбулось 16 травня 1926 року у самісінькому центрі міста. Погруддя Євгенія Фенцика — будителя, священика, педагога, закарпатського письменника, культурно-політичного діяча знаходиться. Для довідки: Євге́н Андрі́йович Фе́нцик (1844—1903) — закарпатський освітній діяч і письменник москвофільського напряму, греко-католицький священик.

Пам'ятник художнику Ігнатію Рошковичу в Ужгороді.jpg Пам'ятник Ігнатію Рошковичу Театральна площа Урочисте відкриття пам'ятника угорському художнику закарпатського походження Ігнатію Рошковичу відбулося 19 листопада 2012 року. На відкритті пам'ятника були представники творчої еліти міста, автор скульптури Михайло Колодко та навіть генеральний консул консульства Угорщини в Ужгороді Йожеф Бочкаї. Скульптуру розмістили біля сходів на перетині площі Театральної та сучасної набережної Незалежності, яка за часів Австро-Угорщини носила ім'я митця. Ідентичний пам'ятник було презентовано в Будапешт, що підкреслює культурний та історичний зв'язок між Будапештом та Ужгородом. Символічно є також те, що обидві скульптури встановлені на набережних (одна на набережній Дунаю, інша на набережній Ужа). У обох на мольберті роботи з видом на головні мости — пішохідний міста Ungvar, та знаменитий будапештський Széchenyi lánchíd. Скульптури встановлені на фоні історичних для кожного міста комплексу будівель — в Будапешті Королівський палац, в Ужгороді Кorona szalloda (готеля угорської корони).
Йосиф Бокшай та Адальберт Ерделі.jpg Пам'ятник Йосифу Бокшаю та Адальберту Ерделі Сквер-альпінарій біля пл. Жупанатської — вул. Довженка в центрі міста Одна з родзинок обласного центру Закарпаття — альпінарій, зведений поблизу колишнього жупанату в історичній частині Ужгорода майже два століття тому. Він вкритий природними залишками вулканічних порід, тут ростуть альпійські трави та квіти, самшит, ялівець, туя, біота та інші. Біля стіни верхньої частини тераси викладена штучна гора, з якої бере початок потічок, що стікає каскадами у штучне озерце-фонтан.

На початку ХХ-го століття у верхній частині альпінарію був установлений бюст Адольфа Добрянського, який у 1939 р. жителі міста, на знак протесту проти угорського режиму, зруйнували. В минулому на території альпінарію знаходилась металева статуя у вигляді цаплі. Місце для відпочинку поблизу неї стали неформально називати «на цаплі». На даний момент цапля відсутня, її перенесли в Боздоський парк.

Нині у центрі альпінарію, на лавиці біля озерця задумливо сидять дві знакові для краю постаті — Адальберт Ерделі та Йосип Бокшай — відомі художники, засновники закарпатської школи живопису. Пам'ятник національного значенняв було відкрито у 1993 році. Скульптор Олейник М. Бронза.

Jossyp Bokschaj.jpg
Бюст Й. Бокшаю на основному фасаді Будинку правління Ужанського комітату, вул.Жупанатська, 3 Тут розміщено погруддя Бокшая та меморіальну дошку на честь засновників Закарпатської школи образотворчого мистецтва — Альберта Ерделі та Йосипа Бокшая.
Меморіальна дошка Миколі Садовському (Тобілевичу) на будівлі Закарпатського академічного обласного театру ляльок «Бавка» Про перебування Миколи Садовського в Ужгороді нагадує меморіальна дошка на фасаді колишнього Руського театру — нині в цих стінах дає вистави Закарпатський академічний обласний театр ляльок «Бавка». Напис на дошці: «У цьому будинкові з 1921—1923 роки працював директором руського театру товариства "Просвіта" геніальний Український актор і режисер Микола Карпович Садовський» (1856—1933).

Для довідки: Садовський Микола Карпович (справжнє прізвище Тобілевич) (6 березня 1856 — 7 лютого 1933) — актор, режисер і громадський діяч. Корифей українського побутового театру; брат І. Карпенка-Карого, П. Саксаганського й М. Садовської-Барілотті. З 1921 р. — очолював театр «Просвіти» в Ужгороді.

Меморіальна дошка Василю Свиді на вулиці Свиди В., 6 (донедавна — Івана Фірцака, вул. М. Ватутіна) Робота в бронзі авторства заслуженого художника України Михайла Михайлюка прикрасить фасад будинку № 6, в якому Василь Свида жив і працював у 1952—1989 рр., що й зазначено на меморіальній дошці, яку було урочисто відкрито 24 жовтня 2017 р. Цей будинок є пам'яткою історії, має охоронний номер.

Перші ескізи меморіальної дошки Василю Свиді були створені ще 25 років тому. Проте лише зараз вдалося втілити в життя давню мрію родини митця. 

Для довідки: Василь Свида — видатний скульптор, визначний представник закарпатської школи живопису, утверджувач її скульптурної традиції, лауреат Національної премії України ім. Т.Шевченка, народний художник України.


Меморіальна дошка Юрію Саку вул. Капітульна З нагоди сотої річниці від дня народження діяча на фасаді будинку, що на вулиці Капітульній в Ужгороді, де Юрій Сак жив і працював із 1945-го року й до останніх днів — 7.04.2017 р. було встановлено меморіальну дошку науковцю, краєзнавцю й знаному педагогу. Пам'ятку за сприяння обласної влади виконав знаний закарпатський скульптор, заслужений художник України Богдан Корж. 
Меморіальна дошка Ярославу Гелясу на будівлі Закарпатського академічного обласного театру ляльок «Бавка» Друга меморіальна дошка тепер прикрашає будівлю Закарпатського академічного обласного театру ляльок «Бавка». Крім меморіальної дошки Миколі Садовському — зачинателю театральної справи на Закарпатті, 21 листопада 2016 р. на історичній будівлі відкрили меморіальну дошку Ярославу Гелясу, який  тривалий час працював Закарпатському музично-драматичному театрі як режисер і актор. 

Цього року виповнюється 100 років з Дня народження відомого актора і режисера. З нагоди цієї дати Закарпатський обласний український музично-драматичний театр імені братів Шерегіїв показав трагедію Шекспіра «Гамлет», режисером-постановником якої є син ювіляра Ярослав Геляс, а головну роль зіграв його онук — Любомир. Меценатом вистави став Ярослав Козак — однокласник Я. Геляса. 

Колись Ярослав Геляс першим зіграв Гамлета на українській сцені. Відтворивши цю виставу на закарпатській сцені, син віддав шану батькові, як зазначив напередодні прем'єри молодший Ярослав Геляс. 

Меморіальну дошку корифею сцени відкрили на будівлі «Бавки», оскільки саме там знаходився музично-драматичний театр, коли в ньому працював Геляс.

На відкриття приїхали рідні відомого театрала — його сини, онук. Після урочистого відкриття у ляльковому театрі відбувся ювілейний вечір, присвячений актору і режисеру, який кращі роки свого творчого життя віддав Закарпаттю.

Скульптура Енді Воргола у сквері Поп-Арту перед готелем «Емігрант» по вул. Митна, 31 (біля «Падіюну» та стадіону «Авангард»). 28 жовтня 2016 року в Ужгороді урочисто відкрили жанрову скульптуру, присвячену всесвітньовідомому митцю, засновнику поп-арту Енді Воргола. Робота виконана у незвичній для скульптур техніці — зварювання металевих прутів. Зварив сотні металевих прутів коваль Василь Криванич. Скульптура у повний зріст, а у її руці — металевий фотоапарат, в який вмонтовано справжню камеру, за допомогою якої кожен може зробити селфі з «митцем». Для цього облаштували спеціальну фотозону — розмістившись у знаменитій бляшанці супу Campbell's, можна отримати фото, зроблене фотоапаратом, який вмонтовано у монумент. Камера під'єднана до комп'ютерної техніки у готелі біля скульптури. Тепер кожен охочий може зробити «селфі» із засновником поп-арту.

Для довідки: Батьки Енді Воргола на початку 20-го століття емігрували до США із села тодішньої Австро-Угорщини, яке розташоване неподалік Закарпаття.

Погруддя Олександра Фединця біля нового хірургічного корпусу обласної клінічної лікарні ім. А.Новака 17 листопада 2014 р. в Ужгороді відкрили погруддя видатного закарпатського хірурга Олександра Фединця.
Меморіальні дошки Ф. Потушняку та П. Скунцю на фасаді Закарпатської обласної наукової бібліотеки імені Федора Потушняка Відкриття погрудь відбулося у перший день Виставки-ярмарку «Книга-фест».

22.05.2013 р. фасад Закарпатської обласної наукової бібліотеки прикрасили відразу два бронзових барельєфи двох видатних закарпатських літераторів.

Власне Федора Потушняка, а також Петра Скунця — поетичного генія, повну глибину творчості якого закарпатцям ще належить осягнути.

Бронзовий портрет Федора Потушняка ліпив знаний закарпатський скульптор, керівник секції скульптури Закарпатського відділення Національної спілки художників України Богдан Корж.

Обличчя ж Петра Скунця у бронзі витворив зовсім молодий, як для такого рівня роботи скульптор, випускник Ужгородського коледжу мистецтв та Львівської академії мистецтв, 33-річний Іван Цубина. Робота цього автора вражає і притягує. Погляд закарпатського поета Шевченківського кореня, як звуть його знавці і поціновувачі, пронизує до глибин душі, як і його вірші, що він їх самостійно читав за життя.

Рідні Петра Скунця кажуть, що автор довго працював над портретом, вивчив багато фото поета і дуже просив його не підганяти. Зрештою, робота вийшла виключною.

Невипадково відкриття меморіальних дошок відбулося саме у травні — 20 травня народився Петро Скунць, а також у травні 2011 року об­ласній науковій бібліотеці було присвоє­но ім'я Федора Потушняка.

Для довідки: Федір Потушняк (1910—1960) — видатний письменник, вчений, фольклорист, філософ, урод­женець Іршавщини та Петро Скунць (1942—2007) — лауреат Національної премії ім. Тара­са Шевченка, уродженець Міжгірщини.

Меморіальні дошки братам Юрію-Августину і Євгену Шерегіям на фасаді облмуздрамтеатру 27.03.2012 р. в рамках Міжнародного дня театру на фасаді облмуздрамтеатру відбулося урочисте відкриття меморіальних дошок засновникам професійного театру на Закарпатті братам Юрію-Августину і Євгену Шерегіям. Їх автор-митець — художник, скульптор, лауреат обласної премії Богдан Корж.

У церемонії взяли участь родина Шерегіїв зі Словаччини — Ольга Грицак–Шерегій — донька Юрія-Августина Шерегія, Василь Грицак-Шерегій — онук, актори театрів, студенти Ужгородського коледжу культури і мистецтва, представники влади, громадськості.

Почесну місію відкриття виконали заступник голови обласної ради Андрій Сербайлота заступник голови ОДА Іван Качур. Звертаючись до присутніх вони наголосили на важливості збереження творчих надбань цих митців, якідопомагають розвиватися сучасному мистецтві, багатомуталановитими особистостями.

Теплими, зворушливими були спогади дочки Юрія-Августина Шерегія — Ольги. Їй було про що розповісти. Адже батько залишив по собі 26 рукописних томів спогадів «Моє життя в мистецтві», де розповідається про те, що за понад 60 років своєї театральної діяльності він лише на професійних сценах зіграв 129 ролей, поставив 233 прем'єри, написав 32 та переклав 28 п'єс. Вже після смерті Ю. Шерегія вийшла друком його капітальна праця «Нарис історії українських театрів Закарпатської України до 1945 року», яка надовго залишиться неперевершеним джерелом відомостей про театральне мистецтво найзахіднішої галузки українського народу. В Братиславі заснував самодіяльний український театр ім. Шевченка, який успішно діє донині.

Нагадаємо, що згідно з рішенням № 224 від 26.05.2011 року Закарпатської обласної ради театру присвоєно імя братів Шерегіїв, нова назва театру: Закарпатський обласний український музично-драматичний театр імені братів Юрія-Августина та Євгена Шерегіїв. Згідно наказу Міністерство культури України № 1152 від 06.12.2016 року театру надано статус «Академічного».

Меморіальна дошка вул. Віннична, 20 Меморіальний будинок-музей ім. Коцки Андрія Андрійовича. Будинок, в якому жив і працював А. А. Коцка, кародний художник УРСР 1987 р. ск. Михайлюк М. М.
Погруддя і меморіальна дошка Георгія Кірпи Ужгородський залізничний вокзал До 61-ї річниці з дня народження — 20 липня 2007 року — встановили на Ужгородському вокзалі меморіальну дошку та погруддя та міні-музею Георгія Миколайовича Кірпи. У самому приміщенні вокзалу встановлене мармурове погруддя, а за склом — форма та деякі особисті речі Героя України. Це робота рук київських скульпторів, авторів надмогильного пам'ятника Кірпі. Сергій Демчук, Анатолій Валієв, Костянтин Синицький та Олександр Кузьмін. В грудні 2005 року площа Привокзальна була названа іменем покійного міністра транспорту України Георгія Кірпи.
Ужгород, Театральна 15 Гошовський.jpg Меморіальна дошка Володимиру Гошовському пл. Театральна, 15 Меморіальну дошку відомому музикознавцю Володимиру Гошовському перевстановили 14 грудня 2016 р. на будинку № 15 на площі Театральній в Ужгороді, де жив видатний дослідник народної музики, відомий не тільки на Закарпатті та в Україні, а й за кордоном.
Меморіальна дошка Івану Чендею на будинку по вул. Високій, 15 20 травня громадськість та шанувальники вітчизняного художнього слова Закарпаття, інших регіонів України відзначють пам'ятні дати — 90-річчя від дня народження Івана Чендея (1922—2005) і 70-річчя від дня народження Петра Скунця (1942—2007) — видатних українських письменників, лауреатів Національної премії України ім. Т.Шевченка.

В Ужгороді, 20 травня 2012 р. на будинку по вул. Високій, 15 відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки Івану Чендею.

Меморіальні дошки в Ужгороді авторству Богдана Коржа належать меморіальні дошки Золтану Баконію, Івану Долгошу, Михайлу Грушевському, братам Юрію-Августину та Євгену Шерегіям, Федору Потушняку, Юрію Саку, Івану Чендею й іншим видатним діячам.
Меморіальна дошка Андрію Новаку по вул. Собранецькій, 14 16 травня 2016 р на будинку № 14 по вулиці Собранецькій відкрили меморіальну дошку фундатору нинішньої обласної лікарні Андрію Новаку.

У цьому домі жив легендарний лікар, епідеміолог за фахом, який приїхав в Ужгород боротися з холерою, а водночас і лікувати свої хворі легені, а в 25 років уже став керівником закладу. Все, що нині побудовано в лікарні (окрім нового хірургічного корпусу) будувалося під патронатом А. Новака, який керував лікарнею понад 54 роки.

Пам'ятний знак зроблено в рамках відзначення 150-річчя лікарні, яке відзначається в травні.

Автор меморіальної дошки скульптор Михайло Белень зазначив, що вона зроблена зі штучного білого каменю, з певним символізмом. Білий колір символізує святість і чистоту. На білому кольорі чітко, до найменших дрібниць видно риси обличчя, очі, дуже добре читається вся композиція.

Андрій Новак — один із легендарних ужгородців, завдяки йому маємо лікарню, яка зараз надає всьому Закарпаттю медичну допомогу найвищого рівня. 

ЗакарпатськаУкраїна42.jpg
Бюст Андрія Новака вулиця Капушанська (Перемоги) 22 Щоб увіковічнити пам'ять керівника лікарні, у 1923 році з нагоди 50-ліття громадської та професійної діяльності Андрія Новака справа при вході до корпусу «Б» йому встановили меморіальну дошку з чорного мармуру, на якій золотими літерами викарбувано руською, чеською та угорською мовами слова вдячності. А на бетонній долівці при вході в павільйон виписано цифри: «1913».

Новий акт увіковічнення імені видатного лікаря та керівника відбувся у 2003-му у скверику перед будівлею корпусу «Б» з ініціативи та коштом співробітників лікарні встановили бюст Андрія Новака роботи скульптора Михайла Михайлюка, а ще за 5 років лікарня стала носити його ім'я. Одна з вулиць центральної частини міста, що поруч з медзакладом названа на його честь.

Меморіальна дошка Володимиру Дегтярьову ри вході в Закарпатський обласний художній музей ім. Й.Бокшая Віднедавна всіх, хто заходить до Закарпатського обласного художнього музею ім. Й.Бокшая, зустрічатиме Володимир Геннадійович Дегтярьов.

У Міжнародний день музеїв (18.05.2016 р.) при вході в музей урочисто відкрили меморіальну дошку колишньому директору цього закладу культури, відомому суспільно-культурному діячеві Закарпаття, новатору музейної справи в області та арт-куратору Володимиру Дегтярьову (1953—2004).

Передувала відкриттю урочиста церемонія, що проходила в головному виставковому залі музею. Відкривав її виступ камерного хору «Cantus». Засновник і художній керівник колективу, народний артист України Еміл Сокач, був особистим другом В.Дегтярьова. У своєму виступі він зазначив, що зараз хор «Cantus» — доволі частий гість музею, але вперше колектив (тоді ще ансамбль) заспівав у його залах саме за часів директорства Володимира Геннадійовича. Подальшу церемонію вела заступник директора з наукової роботи обласного художнього музею Людмила Біксей, яка свого часу теж працювала «у команді» Володимира Дегтярьова. Завдяки Олександру Петіку вдалося втілити в життя задум відкриття меморіальної дошки В. Дегтярьову. Й. Борто та І. Небесник згадували про величезний внесок В.Дегтярьова у розвиток музейної справи Закарпаття, а також привітали всіх з Міжнародним днем музеїв, який відзначається саме цього дня, 18 травня. Теплими спогадами про спільні роки роботи поділилася Г. Рижова та Б. Кузьма. Дочка Володимира Геннадійовича, дизайнер та художниця Ліна Дегтярьова, щиро подякувала тим, завдяки кому з'явилася можливість відкриття меморіальної дошки її батьку, і всім тим, хто прийшов на її відкриття. Завершили церемонію ще кілька композицій у виконанні камерного хору «Cantus».

Автори меморіальної дошки (виготовленої під архітектурним наглядом Любові Керестей) — закарпатські скульптори Василь Роман і Ян Потрогош, які також були друзями Володимира Дегтярьова.

Меморіальна дошка Олександру Грабарю на колишньому будинку Грабарів, що по вул. Лучкая 15.10.2014 в Ужгороді відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки на будинку, в якому жив і працював один із перших орнітологів Закарпаття Олександр Грабар.

Місію відкриття меморіальної дошки було доручено присутньому на заході Генконсулу Угорської республіки в Ужгороді Йожеву Бачкаї.

Спогадами про видатного вченого, який, народившись у Будапешті, за тим до кінця своїх днів працював в Ужгородському обласному музеї, ділились присутні на заході митці, дослідники та краєзнавці. Серед іншого, зазначали, що інсталювати квіти на підвіконнях в Ужгороді вперше почав саме Олександр Грабар. 

О. Грабар був одним із перших орнітологів Закарпаття, чимало зробив для охорони птахів. Він займався вирощуванням рідкісних видів хижих птахів у неволі, опублікував з цього питання кілька методик. У різного роду популярних статтях вчений доводив користь хижих птахів, закликав не стріляти їх і не руйнувати гнізд. Багато зробив вчений і для популяризації ідеї збереження природи як викладач гімназії і як працівник краєзнавчого музею.

В Ужгородському обласному музеї і понині зберігаються не тільки його майстерно виконані опудала, але і картини (вчений був родичем відомого радянського академіка живопису і діяча охорони пам'ятників культури І. Е. Грабаря).

Меморіальна дошка Василю Комендарю фасад біологічного факультету УжНУ Від 8.12.2016 фасад біологічного факультету УжНУ прикрашатиме меморіальна дошка відомому біологу, професору УжНУ Василю Комендарю. 

Відкрили дошку в рамках дводенної міжнародної конференції, в якій беруть участь дослідники із вищих навчальних закладів і наукових установ України, Румунії, Угорщини Словаччини. Зібрання присвячене пам'яті професорів Василя Комендаря, Віри Мандрик та доцента Юрія Петруса — викладачів-дослідників кафедри ботаніки Ужгородського національного університету. 

Меморіальна дошка Александру Дубчеку на будівлі спеціалізованої ЗОШ І-ІІІ ступенів №4 із поглибленим вивченням словацької мови 26 листопада 2018 р. відкрито меморіальну дошку знаменитому словацькому політику і громадському діячу — одному із творців та натхненників Празької весни Александру Дубчеку. Автор — український скульптор, Заслужений художник України Михайло Белень.
Меморіальна дошка І. П. Горзову На будинку в Ужгороді, де жив професор І. П. Горзов, встановлена меморіальна дошка.
Ужгород, Волошина 32 Меморіальна дошка Раулю Валленбергу.jpg Меморіальна дошка Раулю Валленбергу на будівлі біологічного факультету УжНУ 22 грудня 2014 р., в Ужгороді на будівлі біологічного факультету УжНУ, де колись розміщувалася єврейська школа для хлопчиків, відкрили меморіальну дошку Раулю Валленбергу – шведському дипломату, який у 1944 році врятував життя десяткам тисяч угорських євреїв, видаючи їм так звані «захисні» паспорти підданих Швеції. Скульптор Михайло Колодко. У приміщенні біологічного факультету нещодавно під час ремонту були віднайдені написи на стінах угорською та івритом. Керівництво факультету зберегло їх.

Довідка: Рауль Густав Валленберг (швед. Raoul Gustav Wallenberg, 4 серпня 1912 року, Стокгольм - 17 липня 1947 р. м. Москва) – шведський дипломат, який врятував життя десяткам тисяч угорських євреїв в період Голокосту. Після зайняття Будапешта Червоною армією був арештований в січні 1945 року, переправлений до Москви, ймовірно помер у радянській в'язниці.

Меморіальна дошка В. Приходько вул. Лермонтова 19 травня 2015 р. на стіні будинку-майстерні В’ячеслава Приходька встановили дошку–барельєф із зображенням портрету художника й текстом: «У цьому будинку жив і творив митець – народний художник України В’ячеслав Приходько (1940–2011)». У будинку, що розташований у середмісті Ужгорода, й далі мешкає родина відомого художника.

Довідка: В’ячеслав Приходько — графік і живописець, у 2004-му йому присвоїли звання народного художника України.

Меморіальна дошка Е. Грабовському вул. Собранецька, 31 У будинку, на якому встановлена меморіальна дошка, колись жив і працював з 1892 по 1955 роки відомий український художник Еміль Романович Грабовський.
Меморіальна дошка на честь першого матчу національної збірної України з футболу стадіон "Авангард 25 років тому, 29-го квітня 1992-го року, збірна України з футболу провела перший у своїй історії поєдинок. Українці на ужгородському стадіоні "Авангард" в товариському матчі зустрілися зі збірною Угорщини. Той поєдинок завершився перемогою угорців з рахунком 3:1.

З того часу в Україні 29 квітня – день футболу. А 30-го травня 2017-го року на ужгородському стадіоні "Авангард" відкрили меморіальну дошку, присвячену історичній події. Після відкриття меморіальної дошки міжнародний товариський поєдинок зіграли ветеранські збірні України та Угорщини.

Горельєф М. Бабидоричу багатоповерхівка у центрі міста, на вулиці Ракоці №16 6 червня 2014 р., в день професійного свята журналістів, у будинку, де мешкав один із корифеїв закарпатської журналістики Михайло Бабидорич відкрили горельєф у центрі міста, на вулиці Ракоці №16. Усе своє життя Михайло Іванович пропрацював в одній газеті — «Закарпатська правда». Багато нинішніх журналістів області азам професії навчалися у нього. Щороку індивідуальною премією імені саме Михайла Бабидорича відзначають одного з кращих журналістів Закарпаття. Скульптор М. Белень.
Меморіальна дошка В. Ґренджі-Донському будинок на розі вулиці П. Мирного та пл. В. Ґренджі-Донського 7 грудня 2011 р., в обласному центрі Закарпаття, на будинку, розташованому на розі вулиці Панаса Мирного та площі Василя Ґренджі-Донського відкрили меморіальну дошку, присвячену українському письменникові В. Ґренджі-Донському.

Автором дошки є ужгородський скульптор Іван Маснюк. У цьому будинку Василь Ґренджа-Донський жив до 1938-го року.

Даний пам'ятний знак замінив інший, кілька років тому вкрадений з цього фасаду. Оскільки форм для відливу у скульптора від старого барельєфу не залишилося, виконувати роботу довелося по-новому.

Довідка: Васи́ль Ґре́нджа-Донськи́й — український поет, письменник, журналіст, громадсько-культурний діяч, один із творців Карпатської України, редактор щоденної газети Карпатської України «Нова Свобода», співредактор часопису «Русинъ».

З осені 1938 року по 16 березня 1939 року був діячем Карпатської України. Після її окупації Угорщиною був тяжко катований в тюрмі та концтаборах. Під осінь 1939-го йому вдалося втекти від переслідувань угорського режиму в Братиславу, де працював бухгалтером. Подіям 1938-39 років, пов'язаним з розбудовою Карпатської України, він присвятив книгу спогадів «Щастя і горе Карпатської України».

Автор збірок поезій, історичних драм, повістей, мемуарів. Помер 25 листопада 1974 року у Братиславі (Словаччина), де і похований.

Сумні пам'ятники[ред. | ред. код]

В становленні більшості сучасних держав були сумні сторінки історії. Ця доля не оминула ні Закарпаття, ні Україну. В нашій історії були і війни, і голодомор, і репресії.

Фото Назва Розташування Інформація про пам'ятник
Пам'ятник жертвам І світової війни мікрорайон Радванка, поруч із кладовищем та вул. Стефаника. Стела зведена у перші післявоєнні роки, на ній викарбувані імена місцевих мешканців, які загинули в ході бойових дій. В 1991 р. було встановлено андезитовий пам'ятник. В мікрорайоні Радванка пройшло зібрання біля старовинного меморіалу під андезитовою скелею поруч із кладовищем та вулицею Стефаника. У січні 2018 року відзначили 100-річчя завершення Першої світової війни, яка змінила весь світ – політично, територіально, економічно і ментально. Три чверті населення планети було втягнуто у криваві події, загинуло близько 10 мільйонів людей, вдвічі більше було травмовано, знищено третину національного багатства Європи. Особливо важливо, що такі монументи, як цей, відновлюються і нагадують про жахіття війни зараз, коли триває агресія на сході нашої держави, Україна відстоює свою незалежність. Пам'ять про трагедії минулого повинна застерігати від їх повторення.
Пам'ятник жертвам Першої Світової війни площа Егана, сквер Миру Тривалий час стела, котра увінчує площу Егана в Ужгороді, була прикрашена зображенням самого Едмунда Егана, економіста і реформатора часів Австро-Угорщини, котрий залишив помітний слід у історії нашого краю. За радянських часів тут з'явився барельєф основоположника ідей комунізму Карла Маркса і відповідно назвали площу поруч. Єдине туристичне письмове підтвердження, яке свідчить про первісне призначення цього обеліска — туристичний довідник «Радянське Закарпаття», виданий у 1957 році. «В Ужгороді на площі Карла Маркса стоїть проста піраміда з тесаного каменю — пам'ятник жертвам Першої світової війни», — йдеться у виданні. З ініціативи чехословацької влади там було зведено семиметрову  вапнякову  піраміду. Обеліск планували відкрити 11 листопада 1938 року — до 20-ї річниці закінчення Першої світової, але не встигли. Згідно з Віденським арбітражем, 10 листопада частина краю разом з Ужгородом перейшла до Угорщини. Згодом, коли Закарпаття окупувала радянська влада, на обеліск почепили барельєф Маркса. І спромоглися його зняти аж у 2015 році. Згодом на площі Егана створили сквер Миру. Обіцяний свого часу пам'ятник жертвам Першої Світової війни так і не був відкритий. І лише зараз відновлено історичну справедливість і пам’ятник знову нагадує про жертв чотирирічної світової бійні. У січні 2018 року урочистості відбулися у сквері Миру біля монументу – 7-метрової вапнякової піраміди, зведеної за чехословацької влади у 1938 році, до 20-річчя закінчення Першої світової війни.
Пам'ятний знак Хачкар на Київській набережній біля Закарпатського обласного драмтеатру 24 квітня 2015 виповнилося 100 років жахливої трагедії ХХ століття, геноциду мільйонів вірмен Османською імперією.

Пам'ятний знак Хачкар — вірменський пам'ятник з дорогоцінного вулканічного каменю із зображенням хреста. Всього таких вірменських пам'ятних знаків виготовлено близько 15 тисяч по всьому світу і кожен відрізняється своїм неповторним візерунком.

Пам'ятник репресованим краянам у сквері Небесної Сотні на вулиці Ракоці Щороку у третю неділю травня в Україні відзначають День пам'яті жертв політичних репресій. Розмістили його символічно: у сквері навпроти приміщення колишнього КДБ (нині СБУ) — установи, яка за наказом вищих чинів Радянського Союзу прирекла на смерть тисячі наших краян.

Автором пам'ятника з каменю та бронзи став відомий на Закарпатті скульптор Василь Олашин, котрий продумав кожен символ, зображений на колоні. Так, на будівлю колишнього КДБ «дивляться» шухляди, в яких зберігаються справи на безвинних людей, а увінчують колону бронзові птахи, які символізують душі загиблих, що рвуться до небес. Автором пам'ятника з каменю та бронзи став відомий на Закарпатті скульптор Василь Олашин, На колоні роміщено шухляди, які «дивляться» на будівлю колишнього КДБ. В них зберігаються справи на безвинних людей, а увінчують колону бронзові птахи, які символізують душі загиблих, що рвуться до небес.

Пам'ятний знак Карпатським січовикам на вул. Капушанській, на кладовищі, де поховані січовики 13 березня 2014 р. в Ужгороді встановили пам'ятний знак Карпатським січовикам, до кінця літа на його місці мав з'явитися пам'ятник.
Закарпатським добровольцям, які загинули у Другій світовій війні пл. Кирила і Мефодія біля готелю «Інтурист Закарпаття» Встановлений 2001 року, автор – І. Бровдій
Пам'ятник радянським воїнам «Україна –визволителям» На північно–західній околиці міста, поблизу Державного кордону між Словаччиною та Україною. Вул. Собранецька Пам'ятник був відкритий до 25-річчя перемоги над фашистською Німеччиною на мітингу 8 травня 1970 р. Вершину найбільшого пагорба вінчає велична бронзова, 11-метрова фігура солдата радянської армії зі зброєю та прапором у руках, яка встановлена на самому краю західного кордону України і символізує непорушність території держави. Величезна кам'яна плита повідомляє: «Тут були завершені бої радянських військ за визволення Української РСР від німецько-фашистських загарбників у роки Великої Вітчизняної війни». Скульптори — Іван Степанович Зноба (1903—1990) і Валентин Зноба (1929—2006), архітектори — О. К. Стукалов та А. О. Сніцарєв.
Пам'ятник жертвам Голокосту біля будівлі Закарпатської обласної філармонії (колишня синагога) В Ужгороді 9 жовтня 2016 року, відкрили пам'ятник жертвам Голокосту. Відкриття меморіалу відбулося в рамках фестивалю єврейської культури, що проходив в місті 7-9 жовтня.

Пам'ятна композиція виготовлена ​​за задумом закарпатського скульптора Михайла Колодко та архітектора Петра Сарваша у вигляді стели, що складається з сотень металевих зірок, які вручну викували майстри ковальської справи Василь Криванич і Степан Руснак. В основі пам'ятника викладена величезна зірка Давида.

Монумент «Свiча пам’ятi» на набережній Незалежності, бiля медичного факультету УжНУ 24 листопада – День пам’яті жертв голодоморів, його відзначають щочетвертої суботи листопада. Монумент «Свiча пам’ятi» вшановує пам'ять жертв злочину геноциду проти Українського народу у 1932–1933 роках. Композицію створив столичний скульптор Ігор Гречаник. У 2016 роцi бiля медичного факультету УжНУ до роковин Голодомору розмiстили символiчний камiнь, а в листопаді 2018 року на його місці встановили монумент.
Меморіальний комплекс «Пагорб Слави» — військове кладовище вул. Героїв В Ужгороді на історичному кладовищі, яке існує вже не одне сторіччя — «Кальварія», в 1945 р. споруджено меморіал «Пагорб Слави» з могилами воїнів Червоної Армії, що загинули в боях за визволення Закарпатської України від фашистських загарбників у другій світовій війні. Народна Рада Закарпатської України видала постанову про спорудження в Ужгороді та інших населених пунктах пам'ятників воїнам, що загинули в боях за визволення області. 2 травня 1945 року після багатотисячного мітингу на мальовничому пагорбі в Ужгороді поклали перші камені у фундамент меморіального комплексу, який відтак одержав назву Пагорб Слави. Тут провели планування території, відлили надмогильні пам'ятники, спорудили сходи, металеву браму й огорожу, виготовили гранітні, андезито-базальтові та мармурові плити для головних споруд, посадили декоративні кущі, дерева і квіти. При вході на кладовище з обох боків на постаментах установлено два танки.

Меморіальний комплекс на Пагорбі Слави споруджений за проектом військового інженера С. Юсова бригадами Ф. Ірша, Т. Дидрика, Й. Білака. У квітні-травні 1965 р. Меморіал доповнений стелою та обеліском на могилі Невідомого солдата, які були виконані за проектом В. Сікорського. Урочисте відкриття обеліска й запалення вогню відбулося 8 травня 1965 року з нагоди 20-річчя Перемоги. Всього на Пагорбі Слави у 217 братських могилах поховано 924 бійців та офіцерів Радянської армії. Він став найбільшим військовим кладовищем на Закарпатті.

Пам'ятний знак героям угорської революції та визвольної боротьби 1956 року і жертвам комуністичних диктатур у сквері поруч з комплексом «Совине гніздо» (на розі вулиць Ракоці та Крилова), напроти колишньої будівлі КДБ 19 березня 2016 року було урочисто відкрито цей пам'ятний знак. Скульптор Михайло Колодко. Символізм скульптури інтригує: шматок бетону з вкрапленнями з гільз та написом 1956 як дата початку розпаду тоталітарного радянського режиму. Матеріал: бетон, бронза та мідь.

Як відомо, революція в Угорщині розпочалася 23 жовтня 1956 року маршем протесту студентів та представників інтелігенції в Будапешті, який переріс спочатку в зіткнення, а потім у збройне протистояння між демонстрантами та Службою угорської держбезпеки. Повстання було жорстоко придушене радянськими військами за участі органів державної безпеки Угорщини.

Жертвами революції стали більше 26 тис. угорців та близько 700 радянських солдатів. Майже 25 тисяч людей отримали поранення. Упродовж кількох наступних років було винесено сотні смертних вироків повстанцям, сотні тисяч людей потрапили за грати.

Події в Угорщині мали відлуння і на Закарпатті. Мешканці краю симпатизували повстанцям. У Берегові, Виноградові та Ужгороді, у багатьох селах представники інтелігенції, студенти формували групи протесту, які розповсюджували листівки із засудженням радянської агресії, інформували населення про події в Будапешті, організовували марші протесту проти радянських військ, які перетинали Закарпаття і рухалися в бік Угорщини.

Меморіальна дошка в пам'ять героїв та жертв угорської революції гуманітарно-природничий факультет УжНУ В УжНУ відкрили меморіальну дошку в пам'ять героїв та жертв угорської революції.

У стінах гуманітарно-природничого факультету з угорською мовою навчання Ужгородського національного університету відбулося відкриття меморіальної дошки, приуроченої подіям 60 річної давності — угорській революції та визвольній боротьбі 1956 року.

Революція 1956 року є символом нескореності та свободолюбності. Дуже символічно, що ця меморіальна дошка відкривається у стінах університету, адже всі знають, що рушійною силою всіх революцій є молодь. Саме молодь несе в собі ідеї рівності, свободи, відкритості та реалізує їх у життя.

Ця меморіальна дошка вшановує пам'ять героїв, а також нагадує про гірке пригнічення нашого народу, яке ціною великих жертв та крові повернуло угорцям гідність та впевненість, а потім і свободу.

На дошці зображено, що відбулася жорстока бійня де танками було приглушено голос народу. Все ніби затихло, ми летимо й далі, але пам'ятаємо як це було.

Автор меморіальної дошки скульптор Михайло Колодко. Дата встановлення: 18 жовтня 2016 р.

Дошку відкрили в переддень 71 річниці університету. Ректор вишу висловив сподівання, що ця меморіальна дошка буде для студентів символом того, що свобода – неймовірно важливий елемент життя кожної людини, який дається дуже важко.

Пам'ятник «Скорботна мати» Православна набережна На Православній набережній у місті Ужгороді знаходиться монумент, присвячений загиблим в Афганістані воїнам-закарпатцям, які загинули при виконанні інтернаціонального обов'язку. Він являє собою великий гранітний хрест, який лежить на землі. У голові хреста стоїть скульптура жінки, котра молиться за синів-афганців, — скорботної матері, а в основі — плита з іменами загиблих. Автор роботи — скульптор В. Олашин. Матеріал, з якого зроблено пам'ятник: метал, андезит, мармурова крихта. 1995 р. в.

53 закарпатця не повернулися в рідні домівки з Афганської війни, п'ятеро пропали без вісти, 60 осіб стали інвалідами — така сумна статистика. Саме про це нагадує скульптура, відома в Ужгороді як «Скорботна мати». Щороку 15 лютого влада Ужгорода і його мешканці вшановують пам'ять полеглих хвилиною мовчання, військовими залпами і квітами, які покладають до пам'ятника. 15 лютого — День вшанування учасників бойових дій на території інших держав (з 2004 року). Дату приурочено до річниці виведення радянських військ з Афганістану.

Пам'ятний знак Небесній сотні на території обласного протитуберкульозного диспансеру, вул. Нахімова, 4 В Ужгороді 3 квітня 2014 року освячено пам'ятний знак Небесній сотні як символу незламності та єдності українців. Встановлення цієї пам'ятної відзнаки є символічною у своєму виконанні: «Це не простий камінь — на Закарпатті його називають „сліпак“. Це камінь, який не має тріщин, який не можна розбити, фактично — суцільний моноліт. І це дуже символічно, адже люди які загинули за Україну, за майбутнє, боролися за монолітність нашої держави за єдність нашого народу».
Меморіал загиблим на Донбасі бійцям АТО на площі імені Віталія Постолакі

Пагорб Слави

28 червня 2016 р. було відкрито пам'ятник загиблим воїнам АТО. Меморіал складається з трьох гранітних плит з вигравіруваними іменами і прізвищами загиблих закарпатців, які загинули під час військових дій на сході України. Зокрема, пам'ятник присвячений 18 загиблим воїнам АТО, всі вони уродженці Ужгорода, Чопа або Ужгородського району. На зворотному боці плит зображені Ісус Христос, Божа Матір, а також деякі картини боїв. У розробці меморіалу взяли участь два архітектора, а також військові.

1 листопада 2018 р., у День всіх святих, було відкрито Меморіал загиблим воїнам АТО. Автором меморіалу став закарпатський скульптор Василь Олашин. З його слів, пірамідальна основа меморіалу символізує карпатські ялинки. Навколо композиції вмонтовані шість рельєфів, які розкривають теми народження, шкільного періоду, студентства, проводів в армію воїна, а центральний рельєф – це військові, волонтери та діти. В монументі багато символіки життя, хоч він і присвячений пам’яті загиблих воїнів, розповів Олашин. В цілому композиція монумента побудована так, що глядач, проходячи навколо нього, весь час бачить один рельєф, як би він не змінював розташування. Навколо нього багато символіки життя, хоч монумент і присвячено пам’яті загиблих воїнів… Тут присутня тиша, яка спонукає глядача задуматися над життям, – розповів Василь Олашин. – На правій частині центрального рельєфу є дівчинка, яка тримає в руці ведмедика, і якщо його потерти, то можна загадати бажання, щоб ніколи не було війни.

За офіційною інформацією, захищаючи країну від російської агресії на Донбасі, загинули 96 закарпатців, 12 із них етнічні угорці.

Монумент пам'яті воїнів, що загинули у війні з Росією. Пагорб Слави Монумент на честь загиблих на сході України закарпатських воїнів урочисто відкрили та освятили в Ужгороді 1 листопада 2018 р. у День пам'яті померлих. Над монументом працювали Василь Олашин та архітектор Федір Осташ. Скульптор В. Олаши розповів про символізм, закладений у монументі. Зокрема, за основу стилізовано три ялинки в образ міцної карпатської скелі. Нанесено 6 рельєфів, де показано теми народження, шкільного періоду, студентства, проводів воїна в армію, а центральний рельєф - воїни, волонтери, діти. Зображено також дівчинку з ведмедиком – символ Карпат. Автор вписав у композицію і герби Закарпаття та України. Жінка-мати у закарпатському одязі ніби каже: скільки б на нас не нападали, ми будемо народжувати захисників України. Митець попросив започаткувати традицію: "Хто прийде сюди – має погладити ведмедика і загадати, аби був мир. Якщо це зроблять тисячі людей зі щирим серцем, то ми зупинимо війну".
Меморіальні дошки Руслану Семчище та Ігорю Розлуцькому На приміщенні сільського клубу села Оріховиця.

На фасаді загальноосвітньої школи № 8.

На Ужгородщині відкрили меморіальну дошку загиблому бійцю АТО

Минув рік від дня загибелі бійців 128-ї окремої бригади Ігоря Розлуцького з Ужгорода та Руслана Семчище з приміського села Оріховиця

 20 листопада 2015 р. односельці Руслана урочисто відкрили та освятили на приміщенні сільського клубу. Пам'ятну дошку, виготовлену за кошти волонтера Максима Солом'яного.

Руслан Семчище був професійним воїном-контрактником. Зі своїх 37 років майже 15 віддав службі в Збройних силах України, а останні 12 років ніс службу у славетній 128-ій бригаді. Під час одного з обстрілів блок-посту, на якому ніс службу Руслан, й сталася ця трагічна подія.

Подвиг захисника Вітчизни відзначено орденом «За мужність», яким посмертно його нагородив Президент України, та званням почесного жителя Ужгородського району.

21 листопада 2016 р відкрили пам'ятний знак на фасаді загальноосвітньої школи № 8, де вчився один із героїв-захисників України Ігор Розлуцький, який загинув 2 роки тому біля Станиці Луганської.

Кадровий військовий, старший солдат, боєць 128 окремої гірсько-піхотної бригади Ігор Розлуцький мав лише 23 роки.

На відкриття пам'ятної дошки біля входу до школи № 8 прийшли мама та брат загиблого, колеги та колишні однокласники, школярі, представники духовенства. Були також присутні міський голова Богдан Андріїв, секретар міської ради Андріана Сушко, військовий комісар Ужгородського ОМВК Микола Журавльов.

Право відкрити дошку надали товаришам по службі — бійцям 128 бригади. Після молебню дошку освятили та вшанували пам'ять загиблих воїнів хвилиною мовчання.

Як зазначив Ужгородський міський голова Богдан Андріїв, наразі вивчається питання щодо присвоєння школі імені Ігоря Розлуцького, повідомляють в Ужгородській міській раді.

Меморіальні дошки Героям Віталію Постолакі, Олександру Капушу, Сергію Мартину на фасаді ЗОШ № 6 імені Гренджі-Донського 6 травня 2016 р сумний захід зібрав рідних та друзів героїв, а також школярів та вчителів. Так склалося, що саме школа № 6 серед обласних втратила найбільше свої випускників — троє героїв відійшли у вічність у 2014—2015 роках. Це майор-розвідник ЗСУ Віталій Постолакі, старший солдат ЗСУ Олександр Капуш, солдат ЗСУ Сергій Мартин. Загинув Віталій Постолакі під Дебальцевим 12 лютого 2015 р., поховали його в Ужгороді на Пагорбі слави. 

На XXVІI сесії VI скликання (3-є пленарне засідання) Ужгородська міська рада прийняла рішення № 1691 (9.04.2015 р.), на якому вирішила перейменувати площу Спортивну у м. Ужгороді на площу ім. В. Постолакі.

Меморіальна дошка полеглому на Сході Герою Андрію Палаю на фасаді загальноосвітньої школи № 19 Меморіальну дошку полеглому на Сході Герою — ужгородцю Андрію Палаю встановили 13 травня 2016 р. на фасаді загальноосвітньої школи № 19, у якій він навчався.

Андрій Палай служив у 15 батальйоні закарпатської 128-ої гірсько-піхотної бригади, тривалий час боронив чи не найзапеклішу позицію сил АТО — околиці міста Дебальцево. Загинув 8 лютого 2015 року біля села Рідкодуб на Луганщині під час виходу з оточення. Йому було 29 років. Тіло Андрія Палая було ідентифіковано серед 31 загиблих бійців 128-ї гірсько-піхотної бригади. що їх вивезли з району проведення бойових дій активісти центру визволення полонених «Офіцерський корпус».

Пам'ятні дошки Д. Георгієву, Ю. Білоброву, О. Реготуну.

Меморіальна дошка Юрію Біровчаку

у фойє Ужгородського міського військового комісоріату.

на приміщенні школи № 17 в мікрорайоні «Доманинці»

24 вересня 2016 р., у фойє Ужгородського міського військового комісоріату відбулося урочисте відкриття трьох пам'ятних дощок бійцям 15-го батальйону 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади — майору Д.Георгієву, майору Ю.Білоброву, ст.прапорщику О.Реготуну, що полягли за свободу України в боях з російськими окупантами на Луганщині влітку 2014 року.

Наприкінці наступного тижня на приміщенні школи № 17 в мікрорайоні «Доманинці» міста Ужгород буде відкрито меморіальну дошку старшому солдату 53-ї ОМБр Юрію Біровчаку, який загинув на Донеччині в 2015 році.

Монумент захисникам України на території Ужгородського військового комісаріату Цей пам'ятник символізує вірність військовій присязі. Мужність і героїзм всіх захисників української землі. Він присвячується тим, хто виконав і виконує військовий обов'язок із захисту незалежності і недоторканості нашої держави. Згодом пам'ятник доповнять прізвищами закарпатських полеглих воїнів. Дата встановлення: 6 грудня 2016 року.
Пам'ятний знак «борцям за свободу і незалежність України» У центрі Ужгорода на Народній площі біля ректорату УжНУ В Ужгороді в жовтні 2017 року урочисто відкрили пам'ятний знак «Героям за свободу і незалежність України». Проект розробили вчені кафедри міського будівництва і господарства Ужгородського національного університету. А сам пам'ятний знак став подарунком місту від університету в рамках святкування 72-ї річниці створення навчального закладу. У цьому пам'ятному знаку втілено частинку Карпатських гір, адже камінь був використаний місцевий, його привезли з села Камʼяниця Ужгородського району. В проекті не використано жодного штучного елемента.
Пам'ятник жертвам нацизму вулиця Добрянского

Нажаль і в мирний час загинуло чимало людей, про це розповідають наступні пам'ятники.

Фото Назва Розташування Інформація про пам'ятник
Пам'ятник Закарпатцям—ліквідаторам наслідків Чорнобильської катастрофи Ротарі парк в центральній частіні міста, вул. Митна–пл. Дружби Народів–Студентська наб., біля транспортного мосту ім. Масарика У 2013 (2001) р. з'явилася арка з написом «Ротарі парк». На території парку є пам'ятник, на якому зображена постать оголеного чоловіка. Цей пам'ятник встановлено на честь героїв-чорнобильців, котрі постраждали внаслідок найбільшої у світі техногенної катастрофи. Його автор Василь Олашин.
Працівникам прокуратури Біля обласної прокуратури на вулиці Коцюбинського (Православна набережна) та пам'ятник працівникам прокуратури скульптора М. Беленя. На відкритті останнього у 2011 р скульптор розповів: «У цій скульптурі вміщено слов'янський світ, а його символ — лист липи. Тут віднайдете символічні знаки — перше зображення людини-птаха та перше зображення тризубу».
Пам'ятник загиблим працівникам органів внутрішніх справ 4.JPG Пам'ятник Загиблим працівникам органів внутрішніх справ Закарпатської області Православна набережна Ще один подібний монумент присвячений загиблим закарпатським міліціонерам. На гранітній плиті біля нього висічені прізвища вісімнадцяти померлих під час виконання службових обов'язків міліціонерів. Автор – М. Белень. Біля пам'ятника у 2017 р. висадили два десятки сакур.

Цікаві «родзинки»[ред. | ред. код]

можуть трапитися в несподіваних місцях, навіть під ногами на асфальті.

Фото Назва Розташування Інформація про пам'ятник
Uzhhorod Castle 3.jpg Турулу На території Закарпатського краєзнавчого музею (Ужгородський замок), вул. Капітульна, 33 Геракл і Гермес. При вході в Ужгородський замок перше, що бачиш — могутнього залізного Геркулеса–Геракла, який от-от подолає отруйну Лернейську гідру. Скульптура виготовлена в 1842 р. тут же, в Унгварі (автор В. Кінне)

А неподалік героя, на узбіччі стежки — покровитель торговців і мандрівників Гермес-Меркурій. Залізну скульптуру сидячого юнака відлили, ймовірно, на знаменитому фрідєшівському залізоплавильному заводі в ХІХ ст.

Турул. Ще одна цікава скульптура, що прикрашає замкове подвір'я: Турул (сокіл), хижий птах, що взлітає.

Слово «турул» походить від тюркського тогрул (сокіл). Для угорців ця птаха була своєрідним героїчним символом. Давні угри поклонялися турулу ще зі скіфських часів. Повага, якою користувалася ця птаха в давніх кочівників, помістила його на герб самого вождя гуннів Аттіли. А угорська королівська династія Арпадовичів вважала цю пташку своїм тотемістичним предком: турул, відродившись в легендарній Емеше, зачав прародичів угорців Гунора і Мадяра.

Під час повстання куруців під приводом Ференца Ракоці в 1703 році, за легендою, саме турул приніс шаблю князю Ракоці — і іперемогу повстанцям в першому переможному бої з австрійськими військами поблизу містечка Вилок.

Через 200 років після славної битви (1903) на її місці встановили 18-метровий обеліск, увінчаний бронзовим турулом. Пам'ятка була демонтована після Другої світової війни (відновлена в 1989 р.), а скульптура сокола потрапила до Закарпатського краєзнавчого музею.

На жаль, не збереглася шабля, яку Турул колись тримав у дзьобі.

«Земля» Набережна Незалежності між гімназією та ЦНАП Не дуже помітний через високу траву пам'ятник монументального мистецтва «Земля» скульптора М. Михайлюка та архітектора В. Лезу. За історичними відомостями він зведений в 1987 році в зв'язку святкуванням проголошеного ООН Дня Землі.
Скульптура «Крилатий ведмідь з глобусом»  вхід до готелю «Інтурист-Закарпаття», площа Кирила і Мефодія, 5   В 2007 році крилатий ведмідь став візитівкою Ужгорода. Навіть було оголошено конкурс на найкращу назву для ведмедя. Його ім'я — Аметур.

Майстри Іван Цубина (в деяких джералах: Дубина), Михайло Колодко та Олександр Єлізаров. Вага бронзової скульптури 250 кг, висота — 1 м.

У скульптурі головними є три моменти: це ведмідь, герб і глобус. Скульптура крилатий ведмідь — символ Закарпаття та охоронець готелю «Інтурист». Бурий ведмідь — Символ Закарпаття (на постаменті є герб області) вирішили з допомогою крил «відірвати від землі» й відправити в подорож світом. Саме крила символізують дорогу і мандри. Глобус, на якому він тримає свою сильну, але добру лапу, символізує різноманіття країв, з яких приїжджають гості до міста, а також — мандри.

Скульптура вже отримала власну легенду: Людина, яка мріє про подорож або відпочинок, може потриматися за крила ведмедя, і загадане бажання обов'язково здійсниться.

Пам'ятник «Глобус Ужгорода» в історичній частині Ужгорода по вулиці Корзо, 20 біля Кафе «Астіка» На кованій кулі відлито мінімізовані рельєфні зображення давніх вулиць і будівель міста, а також історичних пам'яток Ужгорода. Автор і виконавець такої окраси міста — скульптор-архітектор Олексій Шамшура. Створили глобус умільці ковальської майстерні «Безик-майстер». 2012 рік встановлення Глобусу.
Скульптура «Глобус» або «Наука і Всесвіт» перед історичним факультетом УжНУ   13 жовтня 2015 року перед історичним факультетом УжНУ  – презентували нову пам'ятку — глобус. Подію приурочили до 70-річчя університету. Ужгородський скульптор Олексій Шамшура запевняє: витвір мистецтва має символічне значення. Мовляв, на глобусі розташовані континенти і окреме місце призначене для Ужгорода. Від міста розходяться промені по всьому світу: це алюзія на студентів, які після завершення університету працюють у різних куточках планети. Також зображено символ УжНУ: альма-матер готова приймати спудеїв не тільки з України, а й з-за кордону. До відкриття нової скульптури долучився стоматологічний факультет.

встановили пам'ятний знак «Наука і Всесвіт» (бронзовий «науковий» глобус), встановлений з нагоди 70-річчя Ужгородського Національного університету біля будівлі ректорату УжНУ, в Ужгороді, 15 жовтня 2015 р. Автор бронзового «наукового» глобусу — скульптор Олексій Шамшура.

Ужгород вулиця.JPG Пам'ятник Ліхтарнику Перехрестя вулиць Волошина та Корзо (буд. 20) в центрі міста Встановлений 2010 року Михайлом Колодко, присвячений реальному жителю міста, дяді Колі, який протягом 40 років вмикав старі ужгородські електричні ліхтарі.

На драбині біля ліхтаря. Зосереджений, в окулярах і капелюсі. І — бронзовий. Він є однією з візитівок Ужгорода, оберегом його центральних вулиць, доглядачем ліхтарів, що вмикаються тепер автоматично і добрим другом ужгородців.

Пам'ятник Шовдарю



Монумент Пасулі (квасолі)


Кавовий ведмідь

корчма-музей «Деца у Нотаря», вул. Гагаріна, 98 (мкр Дравці). Оригінальні та незвичайні пам'ятники можна побачити в корчмі-музеї. Наприклад, єдиний у світі пам’ятник, що присвячений культовій закарпатській страві — шовдарю відкрили у відомій корчмі у 2010 році. Він виготовлений з дерева народними майстрами з сусідніх сіл. Ініціатором його спорудження виступив Баранинський сільський голова Павло Чучка. Шовдарь — так на Закарпатті називають окіст, спеціальним чином засолену та копчену свинячу ногу. У краї вважають: якщо в хаті є шовдарь, значить тут живуть добрі господарі.
Оригінальний, найбільший в Україні пам’ятник квасолі відкрили на фестивалі «Закарпатська пасуліада» у 2011 році . Адже квасоля споконвіку була щоденною стравою у меню місцевої кухні, ба, навіть на пам’ятній табличці в «Деці» значиться, що боби – основна їжа європейців до картопляної доби, а на самому пам’ятнику викарбувані також імена славних бобів – таких, як Боб Марлі, Боб Ділан, пес Бобик, Іво Бобул…


На вході вас зустріне незвичний швейцар... про це читайте у рубриці коваманія по-ужгородські.

Сонячний годиннк.jpg Сонячний годинник площа Андрея Бачинського, 2,  Під час реставраційних робіт греко-католицького собору у 2010 році на одній з фасадних стін у внурішньому дворі помітили гномон. Він свідчив про те, що колись тут був і діяв сонячний годинник. Намалювали його ще у XVIII столітті, але згодом пам'ятку втратили — сонячний годинник зафарбували у радянські часи. Зображення знову відновили. Над реставрацією працювали художники, астрономи та географи. Аби годинник показував точний час, коли на нього падає сонце — проводили спеціальні розрахунки, і тепер з 5 години ранку до 16 дня цей дивовижний пристрій точно вказує годину. Довкола «циферблату» відновлено напис «Час розкидувати каміння, і час збирати каміння». Це, до слова, перший (і один із трьох наявних) в області відреставрований сонячний годинник.
Скульптура Святого Яна Непомуцького біля входу на Кальварію Для Ужгорода постать Яна Непомуцького — знакова. Монумент святому, який у католицькій традиції є покровителем таємниці сповіді, а в пізнішому трактуванні — охоронцем мостів, млинарів і рибалок, 230 років тому був першим пам'ятником просто неба у місті. Тож його можна вважати й заступником та покровителем міста. Скульптура мала непросту історію: кілька разів переносилася, відновлювалася, руйнувалася, згодом загубилася. У 2011-му році завдяки меценатам святого Яна повернули до міста. Презентував пам'ятник автор — скульптор Михайло Колодко на Великдень, але, повністю завершити монтаж зміг тільки 24 травня, тоді ж і освятили скульптуру.

Скульптурна композиція відображає різні епохи Ужгорода. Старовинні колони символізують угорський період в місті, — адже це Будапештське лиття 19 століття, чеський період уособлює сам Ян Непомуцький, адже він є покровителем Чехії, а скляний купол з матового скла над святим — це вже сучасність. В руках святий Ян Непомуцький тримає пальмову гілку — знак мученицької смерті.

Пам'ятник чеському святому, священику, мученику Яну Непомуцькому.

Пам'ятний хрест, встановлений на честь 2000-річчя Різдва Христового Біля обласної прокуратури на вулиці Коцюбинського (наб. Православна) Тут можна побачити одразу два пам'ятники — пам'ятний хрест, встановлений на честь 2000-річчя Різдва Христового,
Пам'ятник кавоману біля входу до кафе «Старе місто», вул. Фединця, 36 Пам'ятники кавоману, кавовій чашці та кавовому ведмедику.

Ужгородці кажуть, що «все починається з кави — ранок, справи, кохання…». 

Кований дядько в капелюсі з тростиною неспішно і посміхаючись напевно вам п'є ранкову каву.

Кавовий ведмідь вул. Гагаріна, 98. Кавовий ведмідь чекає на в’їзді у місто з боку Мукачева. Він «працює» швейцаром у ресторані “Деца у Нотаря”. Як стверджують працівники закладу, відвідувачі дуже люблять цю скульптурку, постійно з нею фотографуються. На території ресторанного комплексу є й інші ведмеді, проте кавовий — найулюбленіший.
Памятник Кавовій Фінджі Собранецька (Mocafe) Оригінальна кавова чашка, або «фінджа» (місцевим діалектом) під нахилом, із неї витікає смачнючий напій, викликаючи море емоцій у кавових гурманів.
Джезва кафе «Джезва» – ресторан «Лаудон», вулиця Ф. Ракоці кавова турка, що значно більша середнього зросту людини, зустрічає мандрівників біля кафе «Джезва» – ресторан «Лаудон», вулиця Ф. Ракоці. Металеву турку із дерев’яною ручкою встановили на спеціальному постаменті, аби було видніше із далеку.
Пам'ятник радянсько-чехословацькій дружбі вулиця Минайська, 23 Тут скромно стоїть пам'ятник радянсько-чехословацької дружби. Саме тієї, завдяки якій в місті були зведені цілі мікрорайони акуратних дев'ятиповерхівок — так званих «чеських будинків».
скульптура Святої Гізелли в ніші на фасаді музичного училища ім. Задора, по вул. Волошина, 13. Ужгородське державне музичне училище імені Д. Є. Зáдора розташовано в старовинній двоповерховій споруді колишнього дівочого римо-католицького ліцею святої Гізелли, збудованого у 1902—1907 роках. Фронтон будинку прикрасила статуя покровительки навчального закладу та угромовний надпис «Gizella-ház» («Будинок Гізелли»).

Гізелла (близько 985—1065 рр.) за свідченням історичних джерел, була дружиною першого угорського короля Іштвана, підтримувала розвиток освіти, а після своєї смерті — оголошена святою.

Стиль споруди: сецесія (змішання різних стилів).

У 1972 році добудовано новий чотириповерховий корпус з великим концертним залом, сучасними навчальними аудиторіями та адміністративною частиною.

Ужгород, пл. Пушкіна, 1.jpg Чотири жіночі скульптури вул. Небесної сотні, (Уральська) 6 поруч з пам'ятником Пушкіну — пам'ятка архітектури 1934—1936 років, де розташовано Закарпатське управління Нацбанку України. На будинку є 4 скульптури.
Дві скульптури на вході до будівлі на пл. Народній, 5 По правій стороні площі — дім, в якому діяв суд Підкарпатської Русі. Портал будівлі прикрашала скульптура Феміди — богині правосуддя. Тепер розмістились товариство Знання, Обл. Профспілка. Вхід прикрасили скульптурами муз.
ведмідь із автозапчастин вул. Легоцького Так при вході в одну з "авторазборок" з'явилася якісно виконана "скульптура" символу Закарпаття. Скульптура зроблена з деталей запчастин автомобілів. Навряд чи цей витвір можна назвати туристичною родзинкою, скоріше якісною саморекламою, але впевнено можна сказати, що автолюбителі, маленьки хлопчики та серйозні чоловіки оцінять цей витвір на "5".
Путівник Ужгорода для незрячих Пасаж Баті (зі сторони вул. Волошина у центрі міста) В Ужгороді офіційно відкрили “інформаційну карту” для сліпих і слабозрячих туристів, яка містить інформацію про цікаві місця Ужгорода, виконану мовою Брайля для читаня пальцями (26.09.2010).

Біля стенду, виконаного ковалями, розмістили і міні-скульптуру кафедрального собору (автор – Михайло Колодко), щоб слабо зрячі люди могли на дотик відчути його контури.

Ініціаторами виготовлення “карти” стала кафедра туризму Ужгородського нацуніверситету, а втілити ідею допомогла громадська організація людей із вадами зору “Дивосвіт”, та Асоціація ковалів Закарпаття. Ідею створення карти для незрячих привезли з Європи. Карта – спроба привернути увагу до проблем людей із вадами зору .

І вже у жовтні, в Ужгороді буде урочисто відкрито другу інформаційну дошку, з написом на мові Брайля.

Пам'ятник «Закарпатському весільному рушнику» перед входом до будинку РАЦСу (з боку набережної) в центрі міста. Горизонтальны пам'ятники.

Відкрили незвичний пам'ятник у неділю 27 червня 2010 року під час фестивалю «Закарпатський парад наречених», який обов'язково пройде повз «лежачий» пам'ятник. Пам'ятник весільному рушничку є єдиним у світі витвором мистецтва, що присвячений цьому обрядовому предмету. Він єдиний лежачий пам'ятник не лише в Закарпатті, а в Україні. Особливо гарно виглядає простір навколо пам'ятника рушнику у весняний період, коли квітнуть навколо екзотичні росилини, а зовсім поруч відомі сакури і магнолії.

Скульптор Василий Роман.

Діючий геознак зірка-бусоль перед входом до альпінарію (вул. Довженка, центр міста) Діючий геознак бусоль є практичним подарунком Ужгороду до дня народження від “Комінвестбанку”. Знак вказує відстані до полюсів, екватора, нульового меридіану, а у центрі розміщується бронзовий знак герба Закарпаття. Також він є навчальною зоною з географії для школярів. геознак включає і цікаву атракцію. У вказівнику є неточність, яку туристам та відвідувачам пропонують розгадати. За задумом розробників це додасть відвіданню туристичної родзинки цікавості та розважить групи туристів і школярів під час екскурсій.Ідея належить Федору Шандору та художникам-ковалям Степану Руснаку та Роману Мурнику. Вересень 2017 р.
Перший горизонтальний сонячний годинник провулок Гірчичне зерно, вул. Фединця, центр міста 12 вересня 2017 року в провулку був встановлений перший і єдиний в області горизонтальний сонячний годинник в стилі "7 чудес Закарпаття". Годинникові вказівники відмічені "перлинами" краю. Годинник зроблений у формі монети із парою ніг посередині. Стаючи в сліди на люці (46 розміру) людина виконує функцію гномона і тінь від сонця пообіді, падаючи на вказівник, показує реальний час. В області горизонтального сонячного годинника ще немає, цей перший і поки єдиний. Ця цікава атракція придумана, щоб потішити ужгородців та гостей міста, аби кожна прогулянка приносила позитивні враження. Ідея створити такий пам’ятник належить туризмознавцю Федору Шандору та художникам-ковалям Степану Руснаку та Роману Мурнику.

Годинник знаходиться перед входом до провулку «Гірчичне зерно», який є відомим у місті осередком цікавостей.

Зокрема тут є своя колекція кавових експонатів, справжній залізний трон, пам’ятник малому Ужу та навіть власний вартовий, який роздає дітям цукерки. Встановлення годинника приурочили до 7 річниці з дня відкриття провулку, який команда справжніх ентузіастів звела з нуля на місці занедбаних дворів.

відстані до європейських столиць Пішохідний міст Міні-атракція – на пішохідному мості перед найменшою у світі статуєю Свободи. Це мініатюрні таблички розміром від 5 до 10 сантиметрів вмонтували в каміння, яким викладені сходи з пішохідного мосту в напрямку угорського консульства. Загалом вказівників біля двадцяти – вони позначають відстані між Ужгородом та європейськими столицями і знаковими містами. Серед них – Прага, Будапешт, Бухарест,  Париж, Іводзіма, Київ.
«Стрічка Мура» або «На підтримку хворих у боротьбі зі СНІДом» Київська набережна, 12 Коваль та художник Юрій Ленько презентував пам'ятний знак на підтримку хворих у боротьбі зі СНІДом. Пам'ятний знак був встановлений на Київській набережній, навпроти Обласного музично-драматичного театру ім. братів Шерегіїв 10 грудня 2015 року. 
Знак "Орієнтувальник" Київська набережна, 12 Памятний знак можна побачити на перилах Київської набережної навпроти драмтеатру. Його було відкрито до 50-річчя проведення перших всесоюзних змагань, які започаткували спортивне орієнтування, як вид спорту не тільки в Україні, а й у всьому колишньому СРСР. Вони були проведені на території Закарпаття 11-15 жовтня 1963 р. За деякий час пам'ятник залишився, а Орієнтувальник зник. Пам'ятник відкрили в рамках відкриття міжнародного змагання зі спортивного орієнтування «Кубок дружби». Автор скульптури Василь Бедрик.
Проект Ковані карти 36 точок в місті Ужгород У серпні 2018 року в Ужгороді стартував проект «Ужгородська карта», який створили закарпатські ковалі-скульптори Степан Руснак та Роман Мурник, – біля найпопулярніших туристичних об’єктів міста встановлені ковані гральні карти, їх буде 36, як у класичній колоді карт. В кожній карті вирізано гербовий символ Ужгорода – виноградне гроно, крізь який треба зробити правильну ужгородську фотосвітлину.

Міні-скульптури[ред. | ред. код]

З 2010 року і по сьогодні в Ужгороді, з ідей професора УжНУ Ф.Ф.Шандора, з'явилось понад 40 пам'ятників розміром з людську долоню скульпторів Михайла Колодка, Романа Мурника, Степана Руснака, Василя Криванича. Більшість міні-скульптурок зосереджена в центральній частині міста, вздовж набережної, обабіч річки Уж. Кожна скульптура чи прямо, чи опосередковано стосується Ужгорода або Закарпаття, кожна з них є такими собі міні-портретами цікавих, достойних історичних постатей, персонажів чи міфічних героїв, що у тій чи іншій мірі мали, чи мають вплив на наш край". Для туристів було розроблено спеціальний маршрут "Міні-скульптури Ужгорода". На пошук і огляд всіх міні-скульптур з використанням путівника піде 3,5 години часу.

  1. Скульптура миколайчику-помічнику Святого Миколая була встановлена першою з усіх, з ініціативи Ф.Шандора: у грудні 2010 року, яка символізує помічника Св. Миколая на перилах набережної річки Уж на пл. Театральній. Кажуть, якщо потерти носик міні-скульптурки Миколайчика, та загадати бажання, то воно обов'язково збудеться. Головне вірити у нього.
  2. Найменшу у світі копію статуї Свободи і одночасно найменший діючий маяк відкрито 27 липня 2011 року. У факелі, який тримає статуя, постійно працює лампочка. Скульптуру Свободка встановлено на перилах Консульських сходів, що ведуть з Православної набережної до пішоходного мосту.
  3. Бравий вояк Швейк розташований на перилах, які пробиті кулями воєнного часу. Швейк у правій руці тримає кнедлик і, лівою притримуючи шапку, замріяно дивиться вздовж річки Уж, чи то кудись у бік Карпат, а може просто віддає честь, промовляючи своє незабутнє «насмілюсь доповісти» :). Встановлений 10 липня 2012 року на перилах Київської набережної. Копія Швейка є в Одесі (Україна), Чехії, Словаччині, Польщі, загалом вісім.
  4. Вузол Кротона — перила зв'язані у вузол. Це — «вузлик на пам'ять», який буде присвячений силачу Кротону. У 2014 році, він приурочений до виходу однойменного українського фільма про силача. Вузлик Кротона знайдете за адресою: набережна Київська,12 (неподалік Швейка). 
  5. Угорський композитор Ференц Ліст. У січні 2017-ого Ференц Ліст «переїхав» з берега Ужа на берег Малого Ужа (на розі вулиць Жупанатської, Фединця та Довженка). Маленький пам'ятник Ференцу Лісту, який відкрили в травні 2012 року біля ужгородської Філармонії, пережив чи не найбільше пригод серед усіх міні-скульптур. Влітку, після сильної грози, гілка каштану впала на перила, розламавши їх на кілька частин: і та частина, на якій «сидів» угорський композитор, загадково зникла. Втім, незабаром скульптура була знайдена. На цьому нещастя не закінчились: у грудні невідомі пофарбували шматок труби у жовтий колір, а в перші дні 2013 року Ліста знову вкрали. За кілька днів комунальники знайшли скульптуру на березі річки і встановили її на місце. Однак у січні 2017-ого на звичному місті Ліста не виявилося, натомість фігурку можна знайти на розі вулиць Жупанатської, Фединця та Довженка, відразу за рестораном «Антресоль».
  6. Восени 2012 встановлено пам'ятник закарпатському художнику Гаврилові Глюку, який зображений в автомобілі ГАЗ-67, на якому він їздив до гір малювати картини. На задньому сидінні авто — мольберт, який підказує, що кермує автівкою саме художник. Згодом до скульптурної композиції Гаврило Глюк додали іменну дошку з написом на трьох мовах українській, угорській, англійській. Композиція знаходиться на вулиці Вакарова, 7.
  7. 15 квітня 2013 на пл. Театральна, 8 поряд з Миколайчиком «пришвартувався» пароплав «Карпатія», який першим відгукнувся на сигнали «Титаніка» та врятував частину людей з нього. Скульптура з секретом: всередину можна помістити свічку, й ілюмінатори корабля будуть світитись наче там всередині є життя і нагадує про подвиги та жертви катастрофи «Титаніка».
  8. У травні 2013 року до тижня чеської культури було встановлено сімейство «Їглавських їжаків» (три скульптури), які є символом міста-побратима Ужгорода — Їглави, а також символом пива «Єжик», який варять в Їглаві. Скульптури відкрили мери обох міст. Їжачки оселилися на самому кінці металевих перил Київської набережної.
  9. З листопада 2014 року на перилах набережної Незалежності в окулярах та навушниках «сидить» клавішник гурту Deep Purple Джон Лорд, спиною до вулиці Корзо. Скульптурку відкрили під знамениту пісню «Smoke on the water», яку виконав оркестр. 
  10. Бронзова фігурка Енді Ворхола «сидить» на металевих воротах біля Закарпатського обласного музею ім. Й. Бокшая. Скульптуру Енді Воргол презентували 6 грудня 2014 року на пл. Жупанатська, 3.
  11. До 40-річчя відкриття головоломки кубика Рубіка було встановлено бронзовий кубик. Технічно можна вважати, що це і не міні-скульптура, бо виконана вона в натуральну величину. Новий міні-пам'ятник розмістили 22 грудня 2014 року недалеко від Свободки — на перилах сходів, що ведуть з Православної набережної до Пішоходного мосту. Тут, також розмістили вказівники із відстанню до європейських міст. 
  12. До дня народження австрійського композитора Вольфганга Амадея Моцарта 27 січня 2015 року у внутрішньому дворику музичної школи ім. П. Чайковського по вулиці Волошина, 11 встановили міні-скульптуру на його честь, адже композитор жив і творив в період, коли Закарпаття перебувало в складі Австро-Угорської імперії
  13. На вулиці Івана Ольбрахта, 3 в останній день січня 2015 року було відкрито скульптуру останнього закарпатського опришка Миколи Шугая На перилах найстарішоі кав'ярні «Під замком» з гвинтівкою в руках «присів» славний розбійник про якого написав Ольбрахт у своєму романі «Микола Шугай — розбійник».
  14. На мурованій стійці вхідних воріт спеціалізованої словацькомовної школи № 4 в Ужгороді відкрили міні-пам'ятник сержанту американської армії русинського походження зі Словаччини Майклу Стренку. Він відомий тим, що був учасником бойових дій в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні Другої Світової війни, входив до групи солдатів, які піднімали прапор на Іодзімі. Скульптуру встановлено 17 лютого 2015 року на вул. Жупанатській, 10.
  15. До дня народження відомого фокусника, ілюзіоніста Гаррі Гудіні 24 березні 2015 року на пл. Богдана Хмельницького, 2, перед входом до готелю «Ужгород» встановили міні-пам'ятник на його честь. Гаррі — угорець, народився у Будапешті. А його бабуся — мігрантка із села Йовря (нині — Сторожниця Ужгородського району). Гаррі — майстер неймовірних звільнень від найнадійніших пут і замків. Тому скульптуру встановили на металевий загратований постамент, сюди можна буде чіпати свої замки, які симовлізують проблеми, що у будь-якому випадку можуть бути вирішені. Бронзові руки фокусника теж у замках. 
  16. Міні-скульптуру «Ейфелева вежа» було встановлено до Днів французької культури в Україні та з метою порятунку останнього старовинного ліхтаря Ужгорода на розі вулиць Капітульної та Духновича поруч з греко-католицьким собором на останньому старовинному стовпі в Ужгороді. Висота ужгородської копії Ейфелевої вежі складає всього 16 см, а вага — 1 кг чистої бронзи.
  17. Найвіддаленіша від центру мініатюра розміщена біля входу у ресторан «Кілікія», що по вул. Дитяча, 1-г (на об'їзній дорозі, мікрорайон «Шахта») 08.12.2015 року. Скульптура «Маннекен піс» або «Хлопчик з чубом, що пісяє» знаходиться у символічному місці — на центральному європейському роздоріжжі: до Словаччини, 20 — до Угорщини і кілька сотень до 12 європейських столиць, які ближче, ніж Київ. Цікаво також, що саме в цей день популярний ресторан «Кілікія» відзначав свій дев'ятий День народження. Згідно з лабораторними аналізами вода в бюветі гідрокарбонатно-натрієва, з високим вмістом кремнію та інших елементів, тобто — майже мінеральна, корисна для шлунку та добре вгамовує спрагу. Набирати воду можна з 3 спеціальних кранів в колоні-постаменті, а не звідти, звідки багато хто подумав.
  18. Скульптурну композицію «Малий Уж» або «Дві рибини» встановили на згадку про Малий Уж — невеличку річку, яка була притокою Ужа і протікала центром міста (сучасні вул. Підградськіа та Фединця) з ХVІ ст. до 1930-х років ХХ ст. Між Великим і Малим Ужем утворювався острів, на якому стояв замок. Відомо також, що на цій річечці був водяний млин, з борошна, яке тут мололи, ужгородці пекли свіжий хліб. На відміну від інших міні-скульптур, ця створена із нержавіючої сталі, кована, бо в Ужгороді скульптура була на той час розвинена не надто добре. Дві риби на жердині символізують Великий та Малий Уж, а їхня срібляста луска — це блискучі річкові хвилі. Встановили композицію 7 лютого 2015 року на ліхтарі на вулиці Фединця, на розі з провулком Гірчичне зерно.
  19. До Дня свого народження Ужгород отримав чудовий подарунок — 3 міні-скульптури: Бейли Бартока, Винороба та Мухаммеда аль-Ідрісі. На набережній Ужа, навпроти будівлі Генерального консульства Угорщини, «оселився» Бейла Барток із фонографом в руках. Міні-пам'ятник відомому угорському композитору відкрили до 80-річчя від дня його смерті 25 вересня 2015 року на Православній набережній, 12. На маленькій табличці поруч із скульптуркою вказана частота угорського Радіо Барток (105.5), на якому часто лунають його твори. 
  20. Міні-скульптуру «Виноробству» встановили під час святкування Дня міста на честь кращих виноробів України — закарпатських. 26 вересня 2015 року в центрі Ужгорода по вул. Волошина, 18 відкрито міні-скульптуру імператору Петру І, який у XVIII столітті полюбляв випити закарпатського вина. Символічно, що пам'ятник знаходиться біля дегустаційного залу «Шардоне», а в день відкриття й у діжці самого імператора знаходилося справжнє вино, яким пригощали присутніх на святковому заході. Скульптура вміє наливати вино.
  21. Міні-скульптура Мухаммад аль-Ідрісі присвячена відомому арабському мандрівникові і географу, завдяки якому у 1154 році на карті Європи з'явилася перша згадка про Ужгород. Композиція виконана у вигляді столика, за яким, поруч із міні Мухаммадом, можна випити філіжанку кави біля книжкового магазину «Кобзар», що на вул. Корятовича, 1. Відкриття скульптурки 27 вересня 2015 року приурочили до Дня туризму, позаяк Мухаммад аль-Ідрісі був знаним мандрівником і об'їздив у давнину чимало земель.
  22. 15 грудня 2015 року «родина» міні-скульптурок в Ужгороді поповнилася 26-ою композицією. На Православній набережній неподалік Генерального консульства Угорщини відкрили міні-пам'ятник відомим історичним постатям, подружжю володарів ужгородського замку — графу Міклошу Берчені та його дружині Крістіні Чакі.
  23. Угорський художник Тіводар Чонтварі приїхав в Ужгород на ковзанах на Київську набережну, 2 (відразу біля пішохідного мосту). Урочисте відкриття пам'ятника Тівадару Костка Чонтварі.відбулося 10 березня 2016 року.
  24. 7 травня 2016 року на кам'яному мурі Ужгородського замку (вул. Капітульна, 33) встановили пам'ятник князю Лаборцю, який заснував місто над Ужем та Ужгородський замок. Лаборець був князем білих хорватів. Бронзовий князь Лаборець, скручений бронзовим шнуром і символічно прикріплений до металевого меча, є ніби його руків'ям. Таке символічне зображення князя нагадує про його трагічну загибель: Лаборця вбили нападники, утопивши в річці Ондава, яка зараз називається Лаборець (протікає через словацьке місто Міхаловці і впадає на території Словаччини у річку Уж). 
  25. 25-ту річницю Незалежності України Ужгород зустрів новою тематичною міні-скульптуркою. Скульптура «Єдина» — це демонстрація єдності України, котру наче шоколадку, хтось так і хоче відкусити. Тож скульптура має вигляд плитки шоколаду, за формою вона повторює територію нашої держави. 24 серпня 2016 р. «шоколадку» встановили на кам'яній огорожі на площі Поштовій. 
  26. Нова скульптура (29.11.2016 р), яка розташована на Ботанічній набережній біля ужгородської філармонії та пішохідного мосту, присвячена мультиплікаційному Кукоцу — талісману карпатських рибалок. За легендою, перед риболовлею треба обов'язково потерти носик бронзового черв'ячка на хороший кльов. Носик спеціально зробили більшим, щоб надовше вистачило. Цей черв'ячок — персонаж популярного угорського дитячого мультфільму під назвою «Великий ри-ри-ри Рибалка», автором якого є графік, лауреат премії Кошута Ференц Шойдік. Хоч мультфільм і складається всього з 26 серій, але цього вистачило, щоб ціле покоління дітей полюбило цю казку. «Маленький черв'ячок» став уже 27 міні-скульптурою, що прикрашає Ужгород і щодня радує його жителів.
  27. В Ужгороді біля обласної філармонії 27.12.2016 року відбулося відкриття нової міні-скульптури — Ханукії.
  28. Міні-скульптурку під назвою «Нallom» відкрили 17 вересня 2017 р. на честь дня народження Тивадара Пушкаша. Саме цьому угорському винахіднику належить розробка першої телефонної станції. Цікавим є той факт, що найпопулярніше телефонне привітання «алло» походить з угорського «hallom», що в буквальному перекладі означає — «чую». Саме це слово промовляв Пушкаш під час випробувань першої телефонної станції, його сім'я мала пряме відношення до Ужгорода. Міні-скульптурку розмістили біля входу до будівлі головного відділення «Укрпошти» (пл. Поштова, 4) в обласному центрі Закарпаття. 120 років тому в Ужгороді з'явився телеграфний зв'язок. На той час він з'єднував Ужгород з Будапештом.
  29. 11 листопада 2017 року до 100-річчя «Жовтневої революції» відкрили міні-скульптуру «Hasta la vista, Lenin». Це металевий вагончик, у якому замуровано бюст Володимира Леніна, встановили неподалік залізничного вокзалу. Ужгород був один із перших міст України, де прибрали пам'ятник Леніну. Ця символічна скульптура, якою всі бажаючі остаточно попрощаються з епохою «радянського вождя». До речі, у вагончику знаходиться справжній бюст В. І. Леніна — один із мільйона екземплярів, які за часів СРСР стояли чи не у кожному державному кабінеті. Мініскульптура «Hasta la vista, Lenin» стала 28-ю мініатюрною візитівкою обласного центру Закарпаття.
  30. 2 грудня 2017 року, в Ужгороді відкрили дві нові міні-скульптури. Тепер обласний центр Закарпаття прикрашають 30 міні-візитівок міста. Фігурку першого губернатора Закарпаття Георгія Жатковича встановили перед входом до будівлі Закарпатського обласного художнього музею ім. Йосипа Бокшая (пл. Жупанатська, 3), де колись розташовувалася місцева адміністрація — Жупанат. Приурочили відкриття скульптурки «Liberty Bell» до дня народження громадського діяча та першого губернатора Закарпаття, який народився 2 грудня 1886 року, а 2 грудня 1920 року в Ужгороді проголосили День свободи. Відтепер 2 грудня 2017 р. буде асоціюватися і з відкриттям міні-скульптури «Liberty bell». Мініатюрний Григорій Жаткович сидить на «дзвоні Свободи» — головному символові американської історії боротьби за незалежність від Великої Британії. Скульптор Михайло Колодко зберіг на легендарному дзвоні тріщину та викарбував слова з Біблії: «Нехай свобода буде проголошена через цілий світ усім жителям його!».
  31. Ювілейною ж, 30-ю, ужгородською міні-скульптурою стала мініатюра «Лебедине озеро» на транспортному мосту через річку Уж. Маленький телевізор зафіксував зображення культового балету Петра Чайковського, який свого часу транслювали під час радянських переворотів. Презентували загалу «перший телевізор над Ужем» скульптор Михайло Колодко, туризмознавець Федір Шандор та ведуча обласного телебачення Ростислава Джумурат. Символічно, що телескульптурка знаходиться поблизу головної телевежі Закарпаття. Приводом до відкриття нової туристичної родзинки став Всесвітній день телебачення (21 листопада), який Генеральна Асамблея ООН проголосила у 1996 на честь дати проведення першого Всесвітнього телевізійного форуму в Організації Об'єднаних Націй. Фігурку у виді телевізора, на якому показують «Лебедине озеро» встановили на Київській набережній 21.10.2017 року.
  32. 4 травня 2018 р. оновлену огорожу дендросаду (вул. Ф. Ракоці, 3) поблизу Ужгородської міської дитячої лікарні прикрасили міні-скульптуркою. Це пам'ятник педагогу та великому любителю природи Іштвану Лаудону. Це вже 32 міні-скульптурка в Ужгороді. Подія присвячена 130-річчю саду Лаудона. Наприкінці ХІХ століття педагог і натураліст, доктор Ужгородської Королівської католицької гімназії Іштван Лаудон зробив подарунок місту — започаткував сад рослин, які привозив із подорожей у різні країни. Сад став унікальним не лише для міста: тодішній парк Лаудона вважався одним із найбільш унікальних в Австро-Угорській імперії. Сад простягався від вулиці Собранецької до нинішнього пам'ятника Пушкіну, налічував близько двох сотень екзотів. Із розбудовою міста сад Лаудона поступово забудовували, нинішній парк із десятком дерев — те, що від нього залишилося. Збереглися у парку і найбільше в Україні та найстаріше на Закарпатті гінкго, тис ягідний, кипарис болотний, сосна чорна (австрійська), криптомерія японська, магнолія Суланжа, бук лісовий, що зазвичай росте на висоті більше 300 м над рівнем моря, а тут — на 120-метровій висоті. Кілька дерев дендропарку входять до міжнародної Червоної книги. 2017-го біля дитячої лікарні посадили ще 2 екзотичні дерева, які росли колись серед насаджень Лаудона, але загинули приблизно у 70-х роках — кипарисовик Лавсона і тсугу канадську.
  33. 5 травня 2018 р. відбулося відкриття 33-го міні-пам'ятника. Скульптура розповідає про метеорит Княгиня — найбільший відомий метеорит в Європі, падіння якого зафіксоване в новітній історії. Пам'ятник метеориту Княгиня встановлений на пл. Ш. Петефі, на перилах навпроти цукрарні Валентина Штефаньо. Це не випадково, нещодавно його бренд почав виготовлення цукерок «Метеорит», якими він пригостив всіх, хто зібрався на відкритті міні-скульптури. А автобусна зупинка поруч тепер також названа на честь найбільшого європейського метеориту.
  34. Скульптура "Наполеон" 34-та за ліком, яка з'явилася на початку липня 2018 р. на території пекарні «Дік», що на вулиці Коритнянській, має стосунок до гастрономічного тістечка. Адже в 60-х роках на Закарпатті, зокрема, неподалік Ужгорода, знімали фільм «Ватерлоо» про Наполеона. Хоч ця історична постать і не має напряму стосунку до обласного центру Закарпаття, але є впізнаваною для туристів.
  35. 28 жовтня 2018 року нова скульптурка з'явилася в Українсько-угорському навчально-науковому інституті УжНУ (мкр БАМ). Тут «поселили» відомого не лише угорцям поета Яноша Араня. Приурочили відкриття міні-скульптури до 55-річчя створення кафедри угорської філології в Ужгородському університеті та 10-річчя Українсько-угорського навчально-наукового інституту. Що стосується міні-скульптури Араня, то ця постать для угорських філологів — символ. Не так давно вони святкували його 200-й день народження.
  36. 1 вересня 2018 р. біля вхідних дверей Ужгородської дитячої школи мистецтв (пл. Ш. Петефі, 20) встановили 36-ту міні-скульптуру. Це скульптура Ференца Еркеля — угорського композитора, піаніста, диригента, засновника національної опери.
  37. Родина ужгородських міні-скульптур поповнилася 38-ою знаковою фігурою. Цього разу на перилах Ужгородського угорського дому, що на вул. Мукачівській, 54, зайняв місце легендарний  угорський поет, публіцист, критик та політичний діяч Ференц Келчеї. Історики стверджують, що творчість і діяльність поета значно вплинули на Лайоша Кошута та революційно-демократичну молодь, очолювану Шандором Петефі. Але найбільше Ференц Келчеї відомий як автор угорського національного гімну. Він неодноразово відвідував Ужгород та написав вірш про Хуст.
  38. Пам’ятник з міні-копією "Святої корони Угорщини" має вигляд прямокутного стовпа з чорного полірованого каменю, на якому угорською мовою зафіксовані основні історичні віхи, що стосуються предмету вшанування. Текст українською є на тильному боці постаменту, однак оскільки пам’ятник встановлено на газоні і заднім боком мало не впритул до огорожі, то ні побачити, ні прочитати його неможливо. у 1805 році корона перебувала в Ужгороді, Середньому, Мукачеві. Згори на камені встановили бронзову міні-копію корони Святого Іштвана на подушці — так, як цю угорську реліквію експонують зараз у будівлі парламенту Угорщини в Будапешті. Автором міні-корони є Михайло Колодко. Міні-корону встановлено біля Генерального консульства Угорщини в Ужгороді 19.03.2019 р.
  39. Міні-скульптура «Іштван Дєньдєші — перлина Ужгорода». 25 серпня виповнилося 390 років з дня народження відомого поета Іштвана Дєньдєші. З цієї нагоди відкрили 40-ву міні-скульптуру у вигляді перлини в мікрорайоні Радванка, біля найстарішого житлового будинку Ужгорода. Скульптурну композицію виконали скульптори Роман Мурник та Степан Руснак.
  40. Біля пам'ятника президенту Карпатської України Августину Волошину, що знаходиться в Ужгороді на набережній Незалежності, 9 в останній день березня 2016 року встановили міні-скульптуру «Воїни АТО». Коваль, який вдихнув життя в фігурки воїнів, побажав залишитись інкогніто.
  41. "Міні-скульптура "Закарпатський кіфлик", 42-га в Ужгороді". Кіфлик — це закарпатське печиво у формі загнутої підківки посипаної цукром-пудрою. Робиться з різноманітними начинками —- горіховою, маковою та з лекваром. Кіфлик відкрили 9.09.2019 р. на вулиці Собранецькій біля ТЦ "Дастор". Виготовляли двоє скульпторів Степан Руснак та Роман Мурник.

Втрачені пам'ятники[ред. | ред. код]

Пам'ятник Яношу Другету — 2 роки в місті 

Найменше часу з усіх втрачених пам'ятників в Ужгороді простояв металевий Янош І Другет. Янош був першим із Другетів, кому угорський король подарував Ужанщину разом з Ужгородом, зробивши його ужанським наджупаном. Тому не дивно, що саме його постать угорська влада вирішила вшанувати пам'ятником після свого повернення у 1938-му.

Урочисте відкриття пам'ятника, за розвідками історика Йосипа Кобаля, відбулося 27 червня 1943 року. Встановили його на сучасній площі Гренджі-Донського, на місці нинішньої проїжджої частини десь між будівлями «Просвіти», хімфаком УжНУ та церквою адвентистів. Єдине зображення пам'ятника знайшлося в архіві іншого краєзнавця — Юрія Туряниці. З нього видно, що статуя Яноша Другета була виконана у повний зріст і стояла на постаменті. Одягнений Янош Другет був у військові лати з плащем, на голові, схоже, мав корону. У руках тримав меч і книжку, а погрозливий погляд кидав кудись у бік нинішньої ЗОШ № 2. На світлині добре видно, що спиною пам'ятник стояв до вулиці Мирного та житлового будинку, на якому нині висить меморіальна дошка з надписом, що тут до 1938 року жив Гренджа-Донський.

Достеменних відомостей про демонтаж пам'ятника Яношу Другету знайти не вдалося. Кажуть, що зняли його одразу по закінченні війни, у 1945-му. Що ж сталося із ним далі — інформації немає.

Пам'ятник Мирославу Тиршу — 6 років у місті

Мирослав Тирш був чеським громадським діячем, котрий у 1862 році, задля поширення фізкультури, заснував у Празі товариство «Сокіл». Пізніше організації «Сокола» були створені у дуже багатьох містах Австро-Угорщини, був свій «Сокіл» і в Ужгороді.

За часів Чехословаччини постать Мирослава Тирша дуже шанували. В Ужгороді була навіть Тиршова площа (нині — площа Пушкіна), посеред якої стояла скромна стела — пам'ятник Мирославу Тиршу. Власне, стояв він там недовго, всього 6 років. Угорська влада демонтувала його наприкінці 1938-го, оскільки «Сокіл» вважався також і одним з центрів патріотичного руху національного відродження слов'янських народів Австро-Угорщини. 

Пам'ятник Томашу Масарику — 10 років у місті

Досить довго, порівняно з іншими міськими «політичними» пам'ятниками, простояв на нинішній площі Петефі монумент зі статуєю Томаша Масарика. Президентові Чехословаччини в Ужгороді поставили пам'ятник ще за його життя — на честь святкування 10-ліття республіки. Сталося це 28 жовтня 1928 року. До того Ужгород ще не мав таких великих пам'ятників. Кажуть, бронзова скульптура була заввишки 3 метри, до того ж стояла на 4-метровому постаменті. Гігантське зображення Масарика було видно з усіх куточків тодішньої Масарикової площі. Власне, на той час ця площа була чи не єдиною в Ужгороді, якій би пасував пам'ятник таких розмірів. Це була робота скульптора Олени Мондич.

Після того, як Ужгород у 1938-му знову відійшов до Угорщини, Масарика з площі, названої його іменем, забрали. Є версія, що демонтувати пам'ятник встигла ще чехословацька влада міста, після чого монумент вивезли до Словаччини, а далі до Чехії, аби вберегти від руйнування. Однак врятувати його так і не змогли, є дані, що у 70-х, за вказівкою комуністичної влади Чехословаччини, пам'ятник переплавили на сталеплавильному комбінаті в м. Простейові.

Пам'ятник Йосипу Сталіну — близько 10-ти років у місті

На місці пам'ятника Масарику, на сучасній площі Петефі, у радянські часи стояв інший монумент — пам'ятник Йосипу Сталіну. Точної дати його встановлення знайти не змогли, старожили ж кажуть, що Сталін на площі з'явився приблизно у 1946-му чи трохи пізніше. Припускають також, що постамент для пам'ятника генсеку використали ще залишений від Масарика. Світлину із зображенням монументу була у газеті «Советское Закарпатье» за березень 1953 року. На ній видно і сам пам'ятник (Сталін був зображений у військовій формі, поза ж його нагадувала вітальний рух комусь назустріч), і велику кількість людей, котрі 9 березня 1953-го, у день поховання Сталіна, прийшли з квітами до пам'ятника.

Дата демонтажу невідома, за спогадами ужгородців, це сталося одразу після розвінчання культу Сталіна у 1956-му. Обласні газети чомусь не подали про демонтаж і його причини ніякої інформації. Що сталося з монументом і постаментом далі — невідомо.

Пам'ятник Леніну — 46 років у місті

В період панування Радянської влади на Закарпатті, центральною площею області була площа Леніна (сьогодні Народна), де був розташований будинок Народної ради (будівля Земського уряду, будівництво у 1932—1934 рр. чеським архітектором А. Крупкою на пл. Бескида, витрачено 150 млн крон), в мікрорайоні Малий Галагов, на правому березі річки Уж. При його урочистому відкритті, пам'ятник Леніну в Ужгороді на постаменті була гіпсова копія, через деякий час, під покровом ночі, її замінили на бронзову.

В період Незалежності України, Ужгодська міська рада у 1991 році, однією з перших в Україні вирішила його демонтувати.

Пам’ятник загиблим солдатам на вулиці Другетів

До 15 березня 1940-го року в місті вирішили відкрити новий пам'ятник, присвячений він мав бути усім солдатам, які загинули в Карпатах з 1914-го по 1939-ий роки, тобто, на фронті Першої світової війни та в боях з Карпатською Україною. Його автором став один із найперспективніших молодих скульпторів Угорщини – Імре Ошват, який на той час був командиром роти ужгородського піхотного полку.

У газетах тих часів локацію для пам’ятника описували просто – “навпроти казарм” (на нинішній вулиці Другетів (тоді – Доманинській). Можна припустити, що встановили пам'ятник на території між нинішніми вулицями Заводською та Айвазовського, там, де колись стояли старі бараки військового містечка. Як виглядав той пам'ятник? За описом газет, то була величезна п'ятиметрова стела з каменю, перед якою на постаменті стояла скульптура гонведа.

Нині від нього, звісно, не залишилося і сліду. Невідомо, коли саме його знищили і за яких обставин це відбувалося, хто саме це робив, і куди поділи залишки монументу.

В Ужгороді були й інші пам'ятники, котрі стояли недовго, однак їхніх фотографій знайти не вдалося. Відомо, що погруддя Добрянського зліва від входу до Жупанату простояло 11 років, з 1928-го по 1939-ий, аж поки група проугорськи налаштованих містян не знесла його з площі вниз до річки, куди й викинула. Можливо бюст десь досі лежить на дні Ужа, а, може, хтось із ужгородців витягнув його, аби зберегти.

Також згадують старожили про пам'ятну стелу, яку вінчала угорська корона. Знаходилася вона в угорські часи у Партерному скверику позаду будівлі ОДА, однак докладніших відомостей про немає. Подейкують також, що між Масариком і Сталіним, в так званий угорський період, на постаменті на сучасній площі Петефі стояв пам'ятник Міклошу Горті, однак точних підтверджень цьому також немає.

Збереглися лише «неполітичні» пам'ятники. Погруддя поета і викладача ужгородської гімназії Габора Дойко з перервою на радянський час, коли воно зберігалося у краєзнавчому музеї, знаходиться в Ужгороді от уже 107 років. А погруддя церковного діяча і письменника Євгена Фенцика у сквері позаду лялькового театру відкрили 16 травня 1926 року. 

Джерела[ред. | ред. код]