Пам'ятник Богданові Хмельницькому (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пам'ятник Богданові Хмельницькому
Пам'ятник Богданові Хмельницькому Monumento a Bogdan Khmelnitsky.jpg
Пам'ятник Гетьману України Богданові-Зіновію Михайловичу Хмельницькому у Києві
Статус пам'ятка монументального мистецтва національного значення[1]
Країна Україна Україна
Місце розташування Київ Софійська площа
Координати 50°27′13″ пн. ш. 30°31′01″ сх. д. / 50.45361° пн. ш. 30.51694° сх. д. / 50.45361; 30.51694Координати: 50°27′13″ пн. ш. 30°31′01″ сх. д. / 50.45361° пн. ш. 30.51694° сх. д. / 50.45361; 30.51694
Архітектурний стиль класичний
Архітектор Володимир Ніколаєв
Скульптор Михайло Микешин
Матеріал бронза, каміння, цегла
Завершення будівництва 1888 (відкриття)

Пам'ятник Богданові Хмельницькому (Київ) у Вікісховищі

Па́м'ятник Богда́нові Хмельни́цькому в Ки́єві — пам'ятка мистецтва ХІХ століття, один із символів Києва. Урочисто відкритий 11 (23) липня 1888 року на Софійській площі в рамках святкування 900-річчя Хрещення Русі.

Історія[ред.ред. код]

Ідея створення пам'ятника виникла серед громадськості з ініціативи історика, професора Київського університету Миколи Костомарова у 1840-х роках. Після отримання дозволу царського уряду у 1860 було створено комітет на чолі з Михайлом Юзефовичем — професором Імператорського університету св. Володимира, головою Київської археографічної комісії, теоретиком «великодержавного» руху в Україні та відомим українофобом. За такого керівництва перший проект пам'ятника, створений скульптором Михайлом Микешиним, був відверто шовіністичний — кінь Богдана Хмельницького скидав польського шляхтича, єврея-орендаря та єзуїта зі скелі, перед якою малорос, червонорос, білорус та великорос слухали пісню сліпого кобзаря. Барельєфи п'єдесталу зображували битву під Збаражем, Переяславську раду та сцену в'їзду козацького війська на чолі з Хмельницьким у Київ[2].

Пам'ятник Богданові Хмельницькому

З 1870 року розпочався збір коштів за всеросійською підпискою. Через те, що зібрана сума виявилася невеликою (лише 37 тис. карбованців), а також завдяки сумнівам генерал-губернатора Олександра Дондукова-Корсакова щодо доцільності антипольського та антисемітського пам'ятника, комітет вирішив скоротити бюджет проекту, залишивши тільки центральну фігуру гетьмана. У 1877 році була готова гіпсова модель, а у 1879 році на петербурзькому заводі Берда було відлито з бронзи статую (проект Михайла Микешина у металі реалізували П. Веліонський та А. Обер), на яку Морське відомство пожертвувало 1600 пудів (25,6 т) металобрухту. Портретні риси та особливості одягу Богдана Хмельницького були відтворені за консультаціями професора-історика Володимира Антоновича.

Наступного року статую перевезли до Києва, де вона кілька років зберігалася у дворі будинку Присутственних місць, бо на постамент, передбачений проектом, не вистачило коштів. Лише у 1885 році архітектор Володимир Ніколаєв склав більш дешевий проект постаменту і втілив його у життя. Каміння для постаменту[3] подарувала управа Київської фортеці. Сам Володимир Ніколаєв при цьому працював безкоштовно, до того ж на зекономлені гроші спроектував ще огорожу з ліхтарями[4]. Одним з меценатів будівництва був український підприємець-філантроп Павло Харитоненко.

Міська легенда розповідає, що коли монумент вже зайняв своє місце, виявилося, що кінь дуже неввічливо повернутий хвостом до Михайлівського Золотоверхого собору. Тому постамент начебто було розвернуто, і гетьманська булава, яка, за задумом, повинна була загрожувати Польщі, виявилася спрямованою кудись у бік Швеції[5]. А от на Москву, всупереч іншій поширеній легенді, Богдан не вказував ніколи. Про московську орієнтацію пам'ятника нагадували хіба що плити з написами на постаменті: «Волим под царя восточного, православного» і «Богдану Хмельницкому единая неделимая Россия». У 1919 і 1924 роках їх було замінено на «Богдан Хмельницький. 1888». Цей напис можна бачити і зараз.

Композиція пам'ятника[ред.ред. код]

У зображенні моменту різкої зупинки вершником розпашілого коня закладено символ: мужній полководець наче перериває стрімкий рух, щоб указати народові, який зібрався на площі, на північний схід (саме на Софійському майдані, 23 грудня 1648 року кияни зустрічали Богдана Хмельницького та козацькі полки після перемоги під Пилявцями). У владному приборканні коня, рішуче піднесеній правій руці з булавою, зверненому до народу обличчі відчувається незламна воля сильної особистості.

Архітектурні особливості[ред.ред. код]

Відмінно пристосована до кругового огляду скульптура відзначається різноманітністю і красою контурів, ретельним опрацюванням численних деталей, які добре проглядаються завдяки невисокому постаментові, що за своєю формою нагадує степовий курган. Надзвичайно виразним є силует коня, вигин його ніг і голови, що подалася назад. Складки одягу вершника трактовані експресивно, що посилює складну світлотіньову градацію усієї композиції. Моделюючи обличчя вершника, автор широко використав іконографію Богдана Хмельницького, наділивши його портретними рисами та передавши характер рішучої вольової людини.

Інсталяція із пам'ятником[ред.ред. код]

26 вересня 2015 року українські інженери з «Impression Electronics» підготували 3D інсталяцію. На LED-екранах вагою 39 тон, висотою 7,72 метри та загальною площею 305 квадратних метрів «оживили» Богдана Хмельницького. Будинки навколо пам'ятника у режимі реального часу транслювались на екран, а сам гетьман, власне його 3D проекція, рухався верхи на коні.[6][7]

Зображення[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Перелік пам'яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1761)(укр.)
  2. Один з варіантів цього проекту можна бачити у Петербурзькому музеї міської скульптури.
  3. Каміння, що лишилося після будівництва Миколаївського ланцюгового мосту через Дніпро
  4. У 1950-х роках цю огорожу було знято, що порушило цілісність ансамблю пам'ятника і площі. Згодом, наприкінці 1990-х — на початку 2000-х років огорожу було відновлено у первісному вигляді.
  5. Пам'ятки Києва. Путівник. За матеріалами «Зводу пам'яток історії та культури м. Києва». — К.: Київська міська державна адміністрація, 1998.
  6. У Києві «ожив» пам'ятник Богдану Хмельницькому
  7. На Софіївській площі «ожив» пам'ятник Богдана Хмельницького

Джерела[ред.ред. код]