Пам'ятник Олександрові Пушкіну (Миколаїв)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Пам'ятник Олександрові Пушкіну
Памятник Пушкину (Николаев).jpg
Пам'ятник Олександрові Пушкіну в Миколаєві у сквері його імені

46°58′41″ пн. ш. 31°59′16″ сх. д. / 46.97806° пн. ш. 31.98778° сх. д. / 46.97806; 31.98778Координати: 46°58′41″ пн. ш. 31°59′16″ сх. д. / 46.97806° пн. ш. 31.98778° сх. д. / 46.97806; 31.98778
Тип пам'ятник
Країна

 Україна

Розташування Миколаїв
Архітектор Ольга Попова
Скульптор Юрій Макушин
Матеріал Бронза, граніт
Засновано 1988
Встановлено 1988
Ідентифікатори і посилання
Пам'ятник Олександрові Пушкіну (Миколаїв). Карта розташування: Україна
Пам'ятник Олександрові Пушкіну (Миколаїв)
Пам'ятник Олександрові Пушкіну (Миколаїв) (Україна)

Пам'ятник Олександрові Пушкіну в Миколаєві — скульптурна споруда, встановлена на честь російського поета Олександра Сергійовича Пушкіна в м. Миколаєві.

Розташування[ред. | ред. код]

Розташований у сквері імені Пушкіна на розі вулиць Пушкінської та Набережної, в місці, де починається Інгульський міст.

Опис[ред. | ред. код]

Пам'ятник являє собою бронзову скульптуру двадцятип'ятирічного Олександра Пушкіна на гранітному постаменті. Пам'ятник створений миколаївським скульптором Юрієм Макушиним та архітектором Ольгою Поповою.

Будинок на розі вулиць Соборної і Шевченка, де зупинявся Олександр Пушкін

Історія[ред. | ред. код]

Пушкін декілька разів бував у Миколаєві (згідно з дослідженнями істориків — не менше 5-6 разів[1]): у 1820 році проїжджав через місто в південне заслання, та при поверненні з Кишинева зупинявся в Миколаєві, переправляючись поромом біля Малої Коренихи. У 1824 році, прямуючи в нове заслання, Пушкін знову проїхав через Миколаїв.

На честь цих подій та до 150-річчя з дня смерті поета в Миколаєві було відкрито сквер імені Пушкіна та 3 вересня 1988 р. в ньому встановлено пам'ятник.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Вулиці Миколаєва (рос.). Архів оригіналу за 7 лютий 2012. Процитовано 31 січень 2012. 

Джерела[ред. | ред. код]