Пампушка (повість)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пампушка
La Boule de Suif
Boule de Suif.jpg
Жанр новела
Автор Гі де Мопассан
Мова французька
Виданий 1880

«Пампушка» (Boule de suif) — дебютна повість 29-річного Гі де Мопассан а, яка в 1880 році висунула його в число перших письменників Франції.

Сюжет[ред.ред. код]

Дія відбувається під час війни 1870 року. Окупанти випускають із зимового Руана диліжанс «Нормандія», в якому їдуть представники забезпечених верств суспільства, дві черниці й повненька повія на прізвисько Пампушка. Спочатку ґречні дами об'єднуються проти цієї неприємної їм пасажирки, але, зголоднівши, охоче ласують припасеною нею провізією і забувають про свою ворожнечу.

Під час зупинки на нічліг прусський офіцер відмовляється дозволити диліжансу продовжити шлях до тих пір, поки Пампушка не віддасться йому. Дівчина пручається з патріотичних міркувань: їй огидні прусські офіцери. Супутники, яким не терпиться відновити перервану подорож, вимовляннями намагаються змусити її змінити своє рішення. Наводять як приклад Юдіф, Лукрецию, Клеопатру. Навіть монашки доводять Пампушці, що її жертва буде бажана небу.

Нарешті Пампушка поступається тиску товариства. На зворотному шляху супутники цураються її і, коли вона відчуває голод, не пропонують їй розділити трапезу. Від цієї дрібної підлості і від випробуваного приниження дівчина не може стримати ридань, тоді як місцевий політик демократичних поглядів спокійнісінько насвистує « Марсельєзу».

Створення і публікація[ред.ред. код]

Мопассан, який служив чиновником, працював над «Пампушкою» вечорами після роботи, враховуючи уроки свого наставника Флобера. Новела призначалася для збірки «Меданські вечори», яку готував Золя. Кожен з представників « натуралістичної школи» написав для нього за оповіданням з історії франко-прусської війни.

Збірка вийшла в середині квітня 1880 року, і повість нікому не відомого Мопассана відразу звернула на себе загальну увагу; Флобер назвав її шедевром[1]. Ліберальна критика вітала ризиковану тему і сміливе викриття лицемірства буржуазії. Успіх повісті про дівчину «порочного» ремесла, яка дає вищим верствам суспільства урок людської гідності, дозволив Мопассану звільнитися з міністерства і цілком присвятити себе літературній праці.

У структурному відношенні «Пампушка» виявляє характерну для Мопассана новелу контрасту. Автор вибудовує кілька ліній сатиричного контрасту: з одного боку, напускному патріотизму ґречних дам і панів протиставляється щирість патріотизму наївної дівиці легкої поведінки, з іншого боку — різко контрастує їх поведінку до і після «падіння» попутниці .

Екранізації[ред.ред. код]

Крім прямих екранізацій, у міжвоєнний період було знято кілька фільмів, де базова сюжетна колізія «Пампушки» перенесена в інші країни і епохи. До їх числа належать класичний вестерн « Диліжанс» (1939)[2], «Спірна жінка» Генрі Кінга (1928), знаменитий «Шанхайський експрес»(1932) з Марлен Дітріх «Падіння Осен»Кендзі Мідзогуті (1935).

«Пампушка» також неодноразово переносилася на театральні підмостки. Ще в 1902 році Андре Антуан поставив у Парижі спектакль, заснований на п'єсі Оскара замітання за мотивами «Пампушки» Мопассана.

Примітки[ред.ред. код]

  1. О. В. Флоровська, Д. К. Царик. Мопассан-новелліст. Кишинів, 1979. С. 26.
  2. Bogdanovich, Peter. John Ford. Berkeley: University of California Press, 1978. P. 69.

Посилання[ред.ред. код]