Пам'ятник «Менора»
| Пам'ятний знак «Менора» євреям, розстріляним у Бабиному Яру | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| фото 2020 року | ||||
50°28′32″ пн. ш. 30°27′27″ сх. д. / 50.475555555556° пн. ш. 30.4575° сх. д. | ||||
| Статус | пам'ятник | |||
| Статус спадщини | пам'ятка історії національного значення Україниd  | |||
| Країна |  Україна | |||
| Регіон | Київ | |||
| Розташування | провулок Бабин Яр, територія Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» | |||
| Автор проєкту | Юрій Паскевич (у співавторстві з Якимом Левичем та Олександром Левичем) | |||
| Будівництво | 1991 — Встановлено 29 вересня 1991 у 50-річну річницю першого масового розстрілу євреїв. | |||
  Пам'ятник «Менора» (Київ) | ||||
 | ||||
 Пам'ятник «Менора» у Вікісховищі | ||||
Пам'ятний знак «Менора» (світильник) — встановлений за кошти єврейської громади Києва пам'ятник на вшанування пам'яті мирного єврейського населення Києва, вбитого у Бабиному Яру в роки Німецько-радянської війни. Автор проєкту — архітектор Юрій Паскевич, автори скульптурних рельєфів — художники Яким Левич та Олександр Левич, Інженер-конструктор каркасу пам'ятника — Борис Гіллер. Виконаний у формі семисвічника на східчастому, подібного до зикурату постаменті, сходинки якого виготовлені із сірого граніту, а сам монумент – з бронзи. Скульптура менори розписана барельєфами, що зображують біблійну сцену жертвопринесення Авраамом сина Ісаака. По обидва боки від пам'ятника встановлені пам'ятні стели, на яких на івриті та українською мовою висічене звернення Господа до Каїна з 4-ї глави книги Буття: «Голос брата твого кричить до мене із землі» (Буття. 4:10[1]). З тильного боку до пам'ятника прикріплена табличка з написом «Встановлено до 50 річниці трагедії у Бабиному Яру. 1941-1991» та зазначенням авторів монумента.
До «Менори» ведуть дві алеї: «Дорога скорботи» — з боку вулиці Юрія Іллєнка від колишньої контори Єврейського кладовища, та Алея Праведників — з боку вулиці Олени Теліги. Ці шляхи символічно об’єднують біль і людяність — спогад про трагедію та вшанування тих, хто рятував євреїв у роки Голокосту. Просторове розміщення «Менори» в самому серці Бабиного Яру посилює контекст: поряд — урочище, де восени 1941 року були розстріляні десятки тисяч мирних мешканців Києва, переважно євреїв[2].
Памʼятник був встановлений 29 вересня 1991 року на межі колишніх Єврейського та Кирилівського православного кладовищ у 50-у річницю першого масового розстрілу євреїв і став першим офіційним вшануванням єврейських жертв Голокосту в Києві. Символічно, що пам’ятник з’явився у момент народження незалежної України — між Актом проголошення Незалежності та Всеукраїнським референдумом, що його підтвердив. Саме тоді голова Верховної Ради Леонід Кравчук, виступаючи на відкритті, попросив вибачення за всі злочини, вчинені проти євреїв на українській землі[2],[3].
«Менору» неодноразово атакували вандали — обливали фарбою, намагалися підпалити, малювали свастику, розбивали табличку та спалювали біля пам'ятника прапор Ізраїлю. Акти вандалізму активізувались з початком війни на сході України. Поряд з тим наруги зазнавали й інші пам'ятники в Бабиному Яру, зокрема пам’ятний знак-хрест загиблим членам ОУН(м) та пам’ятник Олені Телізі[4],[5],[6],[7],[8],[9]. У 2017 році на прилеглій до пам'ятника території встановлено LED-ліхтарі та забезпечено цілодобове відеоспостереження управлінням патрульної поліції у м. Києві[10].
У 2000-х роках пам'ятник декілька разів реконструйовували. До робочого візиту в Україну 21-23 січня 2001 року Президента Ізраїлю Моше Кацава провели масштабну реконструкцію сходинок постамента — збільшили їх кількість з восьми до п’ятнадцяти (як у Єрусалимському храмі). При цьому для сходинок використали гранітні плити, які були вужчими та тоншими, чим були до цього, поклавши їх одна на одну. Після відвідин Президента Ізраїлю Києва та вшанування ним пам'яті загиблих у Бабиному Яру, у 2001 році від його імені була встановлена пам'ятна дошка з привезеного з Ізраїлю світлого граніту, на якій були вибиті герб Ізраїлю, ім'я Президента Ізраїлю, дата відвідин ним Бабиного Яру та слова російською мовою і на івриті з псалому «І скорбота моя завжди зі мною» (Кн.Псалм. 37:18[11]). Напис містив помилки — у посиланні замість 37 Псалому був зазначений 38. Дошку вмонтували у нижні сходинки фронтальної сторони пам'ятника. Відсутність на дошці напису українською мовою було негативно сприйняте частиною суспільства — незабаром невідомі особи дошку пошкодили, відбивши ліву та верхню її частину[12],[13].
У квітні 2004 року Єврейське агентство «Сохнут» ініціювало чергову реконструкцію сходів пам'ятника. З Ізраїлю були привезені гранітні плити, подібні до встановленої раніше пам'ятної дошки. Вони були ще більш вужчими за попередні і після їх встановлення, через загрозу падіння з них, сходинки втратили своє функціональне призначення. Дещо згодом була встановлена нова пам'ятна дошка — напис російською мовою був змінений на український. Додатково з лівого боку пам'ятника у східці вмонтували ще одну дошку — з написом українською, англійською мовами та на івриті: «Світова громада синів Ізраїлю сумує за тисячами євреїв, яких було знищено в Бабиному Яру. У відродженій землі Ізраїлю знайдете спокій. Квітень 2004». Знизу були викарбувані герб Ізраїлю, логотипи «Сохнут» та Фонду «Пам'ять Бабиного Яру»[14].
Роботи з реконструкціїї виконувалася без узгодження з авторами. Архітектор Юрій Паскевич пізніше висловлював своє глибоке обурення реконструкцією, називаючи її варварством: «Наш монумент ніби виростав з-під землі, він був весь щільного тону, частиною ландшафту. А колір єрусалимського каменю активний, яскравий, веселий, в даному контексті не підходив. В результаті реставрації Менора стала ніби розділеною на дві частини і втратила свою монументальність. Крім того, зробили два виступи, які стирчать, як роги шолома! Тільки варвар міг зробити таке!»[15].
Врешті-решт, за декілька років плити сходинок та пам'ятних дошок з привезеного з Ізраїлю каменя почали тріскатись та розсипатися без будь-якого стороннього на них впливу — не витримавши перепаду температур у кліматичних умовах Києва. До державного візиту Президента Ізраїлю Шимона Переса в Україну 23-26 листопада 2010 року[16],[17] сходинки замінили на плити з сірого граніту, повернувши їх кількість з 15-ти до 8-ми, обидві пам'ятні дошки прибрали і пам'ятнику надали того авторського вигляду, яким він був до реконструкцій 2000-го та 2004-го років. Автор «Менори» помер у 2007 році і до відновлення свого творіння так і не дожив. У 2016 році, до 75-річчя був проведений капітальний ремонт прилеглої території — пам'ятні стели з біблійними написами та покриття навколо пам'ятника замінили на нові.
Пам'ятник «Менора» не перебуває на балансі жодної з міських організацій. Єдиною міською структурою, яка з часу його зведення в міру наявних засобів приводила пам'ятник у порядок і ліквідовувала сліди вандалізму, є Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м. Києва[18].
В Україні пам'ятні знаки «Менора» встановлені також на меморіальних комлексах «Дробицький Яр» у Харкові та «Менора» у Маріуполі.
- ↑ Біблія (в перекладі Олександра Гижі)
- ↑ а б Вигновська Христина. Пам’ять, викарбувана у бронзі: «Менора» як символ скорботи і відродження // KyivPage — 21.04.2025
- ↑ Lisa Vapné. Babi Yar: Which Monument(s)? // K., Jews, Europe, 21st century — Sept. 30, 2021 (англ.)
- ↑ У Києві сплюндрували пам'ятник розстріляним євреям // Укрінформ — 24.09.2014
- ↑ У Бабиному Яру знову осквернили пам'ятник розстріляним євреям "Менора" // Науковий центр іудаїки та єврейського мистецтва ім. Фаїни Петрякової — 23.04.2015
- ↑ Davidzon Vladislav. Kiev’s Babi Yar Holocaust Memorial Torched; Assailant Remains At Large // Tablet — Sep. 17, 2015 (англ.)
- ↑ У Києві невідомі спалили прапор Ізраїля на меморіалі жертвам Голокосту // Тиждень.ua — 05.05.2016
- ↑ У Бабиному Яру облили фарбою пам'ятник жертвам Голокосту // Корреспондент.net — 25.05.2017
- ↑ Опять осквернили памятник жертвам Холокоста в Бабьем Яру (фото) // КиївВлада — 25.05.2017 (рос.)
- ↑ Кличко просит полицию обеспечить круглосуточное видеонаблюдение возле памятника Менора в «Бабьем Яру» // Информ-UA — 29.08.2016 (рос.)
- ↑ Біблія (в перекладі О. Гижі)
- ↑ Касьянов Георгій. Ділячись поділеним минулим: символіка, відображення історії та пам’яті у Бабиному Яру // Євреї та слов'яни. Українсько-єврейська зустріч: культурні виміри. Т. 25 / за ред. В. Московича та А. Родал, пер. з англ. В. Циби — К. : Дух і Літера, 2017 — С. 277-278. ISBN 978-966-378-541-7
- ↑ Памятник Менора // Памятники всего мира (рос.)
- ↑ Фонд “Пам’ять Бабиного Яру” // Національний історико-меморіальний заповідник "Бабин Яр"
- ↑ Памятник Менора в Бабьем Яре снова разрушается // Sem40 — 20.03.2009 (рос.)
- ↑ Державний візит Президента Держави Ізраїль Шимона Переса в Україну // Міністерство закордонних справ України — 23.11.2010
- ↑ Президент Ізраїлю в Києві вшанував пам'ять жертв Бабиного Яру // Кореспондент.net — 25 листопада 2010
- ↑ КП УЗН Шевченківського району
- [Памятник Менора в Бабьем Яре снова разрушается // Sem40 — 20.03.2009 (рос.) Архівовано 28 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
- [Памятник Менора // Памятники всего мира (рос.) Архівовано 28 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
- [Полищук Николай, Алифанов Владимир. Над Бабьим Яром памятники есть (рос.) // Weekly.ua — 30.09.2011 Архівовано 12 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Пам'ятний знак «Менора» євреям, розстріляним у Бабиному Яру // Комітет Бабин Яр
- Памятник «Менора» в Киеве // Шукач (рос.)
- Пам'ятник "Менора" у Бабиному Яру // КиївФото
- Менора в Бабьем Яру // В Киеве (рос.)
- Гардашук Роман, Гнатюк Ольга, Фінберг Леонід, Хараз Галина, Чеботарьова Анастасія. Бабин Яр. До історії трагедії та боротьби за пам’ять про неї // Дух і Літера — листопад 2021, С. 3-28
