Панамериканське шосе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Панамериканське шосе
Держава Flag of the United States.svg США, Flag of Mexico.svg Мексика, Flag of Guatemala.svg Гватемала, Flag of El Salvador.svg Сальвадор, Flag of Honduras.svg Гондурас, Flag of Nicaragua.svg Нікарагуа, Flag of Costa Rica (state).svg Коста-Рика, Flag of Venezuela.svg Венесуела, Flag of Suriname.svg Суринам, Flag of Guyana.svg Гаяна, Flag of Colombia.svg Колумбія, Flag of Ecuador.svg Еквадор, Flag of Peru (state).svg Перу, Flag of Chile.svg Чилі, Flag of Argentina.svg Аргентина, Flag of Bolivia.svg Болівія, Flag of Brazil.svg Бразилія, Flag of Paraguay (reverse).svg Парагвай і Flag of Uruguay.svg Уругвай
Дорожня карта
CMNS: Панамериканське шосе на Вікісховищі
Схема Панамериканського шосе від селища Прадхої-Бей, США до міста Ушуайя, Аргентина.

Панамериканське шосе (англ. Pan-American Highway, фр. Autoroute Panaméricaine, ісп. Carretera Panamericana, Autopista Panamericana, Vía Panamericana, порт. Rodovia, Auto-estrada Pan-americana) — мережа автодоріг в Америці, сумарна протяжність яких становить 48 тис. км. Якщо не враховувати 87-кілометровий Дар'єнський пропуск, розташований в горах та джунглях на межі Панами і Колумбії, Панамериканське шосе об'єднує національні мережі доріг континентальних держав Америки в єдину систему.

Згідно з Книгою рекордів Гіннеса, Панамериканське шосе — найдовша автомобільна траса у світі[1], проте на стандартних транспортних засобах проїхати через Дар'єнський пропуск в Центральній та Південній Америці неможливо.

Розробка і спорудження[ред. | ред. код]

Концепція створення дороги від одного краю Америки до іншого була вперше запропонована на Першій Панамериканській конференції в 1889 році (тоді у варіанті залізниці), проте ніяких дій не послідувало. Ідея Панамериканського шосе знову виникла на П'ятій конференції Американських країн в 1923 році. Перша конференція Панамериканського шосе була проведена 5 жовтня 1925 року в Буенос-Айресі. Серед країн Латинської Америки першою свою частину дороги завершила Мексика в 1950 році.

Опис[ред. | ред. код]

Панамериканське шосе починається в селищі нафтовиків Прадхої-Бей (родовище Прудо-Бей, Аляска) і закінчується в південних районах Південної Америки. Шосе проходить через безліч різних кліматичних і екологічних районів — від густих тропічних лісів до холодних гірських перевалів. Деякі ділянки шосе прохідні тільки в сухий сезон.

Північна частина шосе[ред. | ред. код]

На території США і Канади положення шосе офіційно не визначено, хоча декілька міжштатних автомагістралей називаються «Пан-Американськими». Серед відомих відрізків північної частини Панамериканського шосе — шосе «Аляска» і Інтерамериканське шосе (ділянка між США і Панамським каналом). Обидва ці відрізки були побудовані в роки Другої Світової війни для постачання важливих регіонів, не побоючись атак з боку німецьких підводних човнів. Інтерамериканське шосе, що починається від міста Нуево-Ларедо на межі Мексики і США, є першою офіційною частиною дороги. Шосе тягнеться на південь, проходячи через ряд великих міст Мексики (Монтеррей, Мехіко, Оахака та інші), а також через столиці майже всіх держав Центральної Америки, за винятком Тегусігальпи (Гондурас) і Беліза (Беліз).

Дар'єнський пропуск[ред. | ред. код]

Дар'єнський пропуск є 87-кілометровою ділянкою вологого тропічного лісу та гір між Панамським каналом і північно-західною частиною Колумбії. Протести місцевого населення, що побоюється за самобутність своєї культури, екологів і занепокоєність урядів є причиною незавершеності шосе на даній ділянці. Екологи побоюються за збереження національних парків (наприклад, парк Дар'єн входить до Світової спадщини ЮНЕСКО), а офіційні особи не хочуть допустити збільшення наркотрафіку з Колумбії.

Одна із запропонованих альтернатив шосе на даній ділянці — коротка поромна лінія з міста Турбо в затоці Ураба до нового панамського порту.

Південна частина шосе[ред. | ред. код]

У Південній Америці Панамериканське шосе проходить по території Колумбії через гірські долини Анд і долину річки Каука. З Боготи відходить відгалуження на Каракас. По гірському плато Еквадору шосе проходить через міста Кіто і Куенка, а потім по тихоокеанському узбережжю шосе доходить до міста Ліма (Перу). Далі шосе розгалужується: одна гілка йде через Арекіпу (Перу) і Ла-Пас (Болівія) до Буенос-Айреса (Аргентина), а друга — через місто Сантьяго (Чилі) і перевал Успаята до міст Мендоса, Мерседес і далі до Буенос-Айреса.

Іноді в систему включають декілька відгалужень, таких як до чилійського міста Пуерто-Монтт (до міста Кейон із поромною переправою) і до аргентинського міста Ушуайя (також з поромною переправою).

Країни[ред. | ред. код]

Карта шосе «Аляска» (червона), яка неофіційно входить до системи Панамериканського шосе.

Панамериканське шосе проходить по території 14 країн:

Важливі відгалуження також розташовуються в Болівії, Бразилії, Парагваї, Уругваї і Венесуелі.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Панамериканське шоссе — Книга рекордів Гіннеса[недоступне посилання з липень 2019] — вказана довжина 24140 км

Посилання[ред. | ред. код]