Панахида (оповідання)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Панахида
Панихида
Жанр оповідання
Автор Антон Павлович Чехов
Мова російська
Написано 1886
Опубліковано 1886
Видання The Mass for the Deadd

«Панахида» (рос. Панихида) — оповідання А. П. Чехова, вперше опубліковане у 1886 році.

Історія публікації й критика[ред. | ред. код]

Оповідання був вперше опубліковане в газеті "Новий час № 3581 15 лютого 1886 року в розділі «Суботники» з підписом: Ан. Чехов.

З невеликими змінами його було видано у 1887 році в газеті «В сутінках». З незначними змінами твір був включений автором у третій том зібрання його творів, виданих Адольфом Марксом у 1899—1901 роках.

За життя Чехова оповідання перекладалося угорською, німецькою, румунською, сербськохорватською і фінською мовами.

Чехов, для якого це була перша публікація у «Новому часі», раніше підписувався своїм звичайним псевдонімом А. Чехонте. 27 (14 за старим стилем) лютого він отримав телеграму з газети з проханням опублікувати оповідання зі справжнім ім'ям автора. А. С. Лазарєв-Грузинський писав у своїх мемуарах: «Чехов дав дозвіл, але пошкодував про це, тому що він збирався публікувати дещо в медичних журналах і тримав своє справжнє прізвище для серйозних статей»[1].

Відповідаючи на лист Суворіна, Чехов написав 6 березня (21 лютого за ст. стилем): «Дякую вам за втішний відгук про мої роботи і за швидке видання оповідання „…“ Вашу думка щодо викинутого кінця мого оповідання я поділяю і дякую за корисну вказівку. Працюю я вже шість років, але Ви перший, який не переймалися вказівкою і мотивуванням». Рукопис оповідання було загублено, збереглася версія, надрукована в «Новому часі».

Сюжет[ред. | ред. код]

Крамар Андрій Андрійович зайшов у місцеву сільську церкву Одигітріевскої божої матері помолитися за новопреставленную дочку Марію. Там його покартав священик за написання у поминальній записці слова «блудниця». Дочка крамаря була відомою актрисою, і батько не розумів, чому священнослужитель лає його за використане слово. Молитви пробудили у Андрія Андрійовича спогади про свою красиву, чутливу й розумну дочку, але оскільки вона була «актрисою», то за його розуміння використане слово було цілком доречним.

За це слово його засудив навіть диякон: «Накласти на тебе епітимію, так перестав би чванитися! Твоя дочка відома артистка була. Про її кончину навіть в газетах друкували… філозоф!».

Джерела[ред. | ред. код]

  • Чехов А. П. Панихида // Чехов А. П. Полное собрание сочинений и писем: В 30 т. Сочинения: В 18 т. / АН СССР. Ин-т мировой лит. им. А. М. Горького. — М.: Наука, 1974—1982.
  • Dictionnaire Tchekhov, page 303, Françoise Darnal-Lesné, Édition L'Harmattan, 2010, ISBN 978 2 296 11343 5.
  • Requiem, traduit par Madeleine Durand et Édouard Parayre, révision de Lily Dennis, éditions Gallimard, Bibliothèque de la Pléiade, 1967, ISBN 978 2 07 0105 49 6.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. А. Грузинский. О Чехове. Русская правда. 1904. № 99