Пано Лефкара
Пано Лефкара (грец. Πάνω Λεύκαρα) — село на острові Кіпр, відоме своїми мереживами лефкарітика (грецькою мовою: λευκαρίτικα) та срібними ремеслами. Свою назву село отримало від білого кремнистого кремнію та вапняку: Лефкара походить від поєднання грецьких слів «лефка» (грец. λευκά, у перекладі означає білий) та «орі» (грец. όρη, у перекладі означає гори, пагорби).[14] Японська асоціація туристичних агентів віднесла село до списку «30 найкрасивіших міст Європи».[15]
Місцезнаходження[ред. | ред. код]
Село розташоване на південних схилах гір Троедос в районі Ларнаки на Кіпрі, біля головної траси Нікосія - Лімасол. Має бруковані вулиці з вапняку та мальовничу архітектуру.
Срібло та мереживо[ред. | ред. код]
Групи жінок на вузьких сільських вулицях вишивають мереживо. Село також відоме своїми кваліфікованими срібниками, які виробляють вишукані філігранні роботи. Музей фольклору в місті показує відвідувачам, яким було життя на Кіпрі близько сотні років тому. Музей розташований у відреставрованому будинку та демонструє меблі та предмети заможної родини, місцеві костюми та зразки мереживних виробів Лефкари. За легендою, Леонардо да Вінчі відвідав село в 1481 році та придбав мереживне полотно для головного вівтаря Міланського собору.[16][17][18] У 1889 році було відкрито місцеву мереживну школу, і мереживо Лефкарітіка повернуло значну частину своєї давньої слави.[19]
Історичний огляд[ред. | ред. код]

Античність та кінець османського періоду[ред. | ред. код]
Археологічні залишки неоліту, знайдені в селі, є свідченням того, що регіон навколо Пано Лефкара був безперервно заселений протягом багатьох століть. Перші історичні свідчення про існування Пано Лефкара з його сучасною назвою знаходяться у заповіті святого Неофіта, який народився в 1134 році в селі Като Драйс поблизу Пано Лефкара, коли Кіпр був частиною Візантійської імперії. Зберігся будинок лише з однієї кімнати, де святий Неофіт зустрівся з майбутньою дружиною за ніч до того, як він втік, щоб стати ченцем. Навколо нього побудований новіший будинок, що належить пані Мариця Каллу. Під час франкського та венеціанського періоду (1191-1571) Пано Лефкара став феодом. У 16 столітті це було найбільше місто Кіпру. З 1571 по 1878 рік Кіпр був окупований турками. Більшість будинків, що збереглися сьогодні в селі, датуються цим періодом. Голі кам'яні фасади з невеликими отворами, планування кімнат навколо внутрішнього подвір'я та плоскі ущільнені дахи - типові елементи архітектури Пано Лефкара до кінця 19 століття.
Британський період та незалежність[ред. | ред. код]

У 1878 році Кіпр потрапив під британську адміністрацію відповідно до Кіпрської конвенції та Берлінського договору того ж року. На початку 20 століття комерціалізація місцевих вишивок, що продаються по всій Європі жителями Пано Лефкара, спричинила серйозні зміни. Цим періодом датуються двоповерхові будинки з магазинами на перших поверхах, похилими керамічними черепичними дахами та довгими балконами довжиною головних фасадів, виконаних у кольоровій штукатурці та прикрашених неокласичними архітектурними елементами періоду.
Друга світова війна перервала продаж мережива. Дефіцит роботи змусив жителів масово емігрувати, і в 1930-х роках половина села Пано Лефкара залишилася безлюдною.
Історично в місті було змішане населення, яке складалося з більшості кіпріотів-греків та меншості з турецьких кіпріотів. Під час перепису 1946 року було зафіксовано 2530 кіпріотів-греків та 473 кіпріотів-турецьких, що становило 3003. Ряд жителів Пано Лефкара мігрували за кордон у 1950-х рр., Наприклад, до 1960 р. загальна чисельність населення зменшилася до 2075 із 1714 кіпріотами-греками та 361 кіпріотами-турком. Близько 400 кіпріотів-турок втекли з села і були переміщені в сусідній Кофіну під час кривавого Різдва в грудні 1963 - січні 1964. Вони знову були переміщені на Північний Кіпр після вторгнення Туреччини на Кіпр в 1974 році, в село Агіос Теодорос (Чайірова).[20] Ці переміщені жителі дотримуються культури Пано Лефкара та Будинку Пано Лефкара, де в Агіос Теодоросі функціонує плетіння мережива Пано Лефкара.[21]
Виселення населення Пано Лефкара у 1930-ті 1970-ті роки призвело до того, що багато селищ було занедбано. Розвиток туризму мало вплинув на традиційну архітектуру. Використання нових матеріалів, обраних з міркувань комфорту та моди, мало змінило фасади та інтер’єри традиційних житлових будинків. Є низка закритих та безлюдних житлових будинків, які залишились недоторканими. Здебільшого традиційна архітектура Пано Лефкара залишається цілою.
Туризм почав розвиватися в 70-х роках XX століття, рятуючи Пано Лефкара від економічних руйнувань. Завдяки традиційній архітектурі, яка все ще залишалася цілою, вишивка та ремісничі срібні вироби приваблювали туристів.
Консервація та архітектурна спадщина[ред. | ред. код]
Департамент старожитностей та Департамент житлового господарства та урбанізму перерахували численні традиційні будинки. З 1978 року Департамент старожитностей відремонтував кілька будівель, особливо резиденцію Патсалос, яка була перетворена на місцевий музей вишивки та традиційних срібних виробів. Указ про реабілітацію, виданий Міністерством житлово-комунального господарства, включатиме всі традиційні будівлі, що очікують на перелік.
В селищі є Церква Святого Хреста, що збудована у 14 ст з визначною дзвіницею. У церкві зберігається хрест з частинами святого хреста.[22]
У Пано Лефкара є мечеть, побудована у 20 столітті за допомогою кіпріотів-турецьких жителів, що проживають за кордоном, коріння яких були у Пано Лефкара. Попередня османська мечеть існувала на її місці, але була зруйнована в 1890-х роках. Прямокутна мечеть з мінаретом, прикріпленим до північно-східного кута, відображає традиційну сільську архітектуру Кіпру.[23]
Міжнародні зв'язки[ред. | ред. код]
Міста-побратими - Міста-побратими[ред. | ред. код]
Пано Лефкара побратим :
Рафіна, Греція [24]
- Лузіньян, Відень у Франції, який пов'язаний з Будинком Лузіньян, колишнім правлячим будинком Королівства Кіпр
Галерея[ред. | ред. код]
-
Вулиця
-
Магазин з вишивкою
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Ιστορία
- ↑ а б в г STATISTICAL CODES OF MUNICIPALITIES/COMMUNITIES AND QUARTERS OF CYPRUS, 2015 — CYSTAT.
- ↑ а б в г ΣΤΑΤΙΣΤΙΚΟΙ ΚΩΔΙΚΟΙ ΔΗΜΩΝ/ΚΟΙΝΟΤΗΤΩΝ ΚΑΙ ΕΝΟΡΙΩΝ ΤΗΣ ΚΥΠΡΟΥ, 2015 — Στατιστική Υπηρεσία της Κυπριακής Δημοκρατίας.
- ↑ а б Δημοτικό Συμβούλιο
- ↑ а б City Council
- ↑ ΤΑΞΙΝΟΜΗΣΗ ΓΙΑ ΤΟΝ ΒΑΘΜΟ ΑΣΤΙΚΟΠΟΙΗΣΗΣ ΣΤΗΝ ΚΥΠΡΟ — Στατιστική Υπηρεσία της Κυπριακής Δημοκρατίας, 2016.
- ↑ CLASSIFICATION FOR THE DEGREE OF URBANISATION IN CYPRUS — CYSTAT, 2016.
- ↑ Κατάλογος κοινοτήτων επιλέξιμων μειονεκτικών περιοχών — Κυπριακός Οργανισμός Αγροτικών Πληρωμών. — С. 5.
- ↑ Απογραφή πληθυσμού 2011 — 14 — Στατιστική Υπηρεσία της Κυπριακής Δημοκρατίας, 2011.
- ↑ Census of population 2001 — 13 — CYSTAT, 2001. — P. 56.
- ↑ а б в г д е ж и к л м Διεθνείς σχέσεις
- ↑ а б в г д е ж и к л м International relations
- ↑ а б в Lefkara — Postcode Query.
- ↑ Official website site of Lefkara Municipality
- ↑ The 30 most beautiful towns in Europe
- ↑ 500th Anniversary of Da Vinci's visit to Cyprus. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 2 квітня 2021.
- ↑ Lefkaritika: Delicate Lace of Cyprus
- ↑ "Da Vinci" lace seeks a new lease in Cyprus
- ↑ Lefkara Lace embroidery and silver handicrafts. Архів оригіналу за 3 липня 2013. Процитовано 23 грудня 2006.
- ↑ LEFKARA. PRIO Cyprus Centre. Процитовано 10 липня 2018.
- ↑ Kadınlar Lefkara işi öğrenecek. Kıbrıs. Процитовано 10 липня 2018.
- ↑ Timios Stavros (Church of the Holy Cross), Lefkara Village. Cyprus Island (англ.). 4 січня 2019. Процитовано 13 лютого 2022.
- ↑ Bağışkan, Tuncer (2005). Kıbrıs'ta Osmanlı Türk Eserleri. Turkish Cypriot Association of Museum Lovers. с. 196.
- ↑ Twinnings. Central Union of Municipalities & Communities of Greece. Архів оригіналу за 5 серпня 2019. Процитовано 25 серпня 2013.