Пантелеймон (Романовський)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пантелеймон (Романовський)
11-й Архієпископ Кіровоградський і Новомиргородський
(до 2009 року — єпископ)
5 листопада 1998 — 10 лютого 2011
Церква: Українська Православна Церква
Попередник: Василій (Васильцев)
Наступник: Іоасаф (Губень)
Єпископ Брусиловський, вікарій Овруцької єпархії
1995 — 5 листопада 1998
Церква: Українська Православна Церква
Єпископ Вольнянський, вікарій Запорізької єпархії
1993 — 1995
Церква: Українська Православна Церква
Єпископ Конотопський і Глухівський
1993 — 1993
Церква: Українська Православна Церква
Єпископ Кіцманський, вікарій Чернівецької єпархії
25 липня 1992 — 1993
Церква: Українська Православна Церква
Єпископ Дніпропетровський
липень 1991 — травень 1992
Церква: Українська Автокефальна Православна Церква
 
Альма-матер: Київська духовна академія
Науковий ступінь: Кандидат богослов'я
Діяльність: священник
Ім'я при народженні: Павло Михайлович Романовський
Народження: 21 квітня 1952(1952-04-21) або 21 травня 1952(1952-05-21)
Кіровоград, Українська РСР, СРСР
Смерть: 22 серпня 2019(2019-08-22) (67 років)
Кропивницький, Україна
Священство: 7 квітня 1981
Чернецтво: 1989
Єп. хіротонія: липень 1991 (УАПЦ), 25 липня 1992 (УПЦ)

Нагороди:

Орден Святого благовірного князя Данила Московського II ступеня орден преподобного Сергія Радонезького II ступеня

Пантелеймо́н (Романо́вський), архієпи́скоп Кіровогра́дський і Новоми́ргородський (21 травня 1952(19520521), Кіровоград — 22 серпня 2019) — єпископ Дніпропетровський УАПЦ (1991—1992). Пізніше — архієрей УПЦ МП, з 2011 року на спокої. Тезоіменитство — 9 серпня.

Біографія[ред. | ред. код]

Павло Михайлович Романовський народився 21 травня 1952 року в Кіровограді.

З 1959 по 1969 рік навчався в Кіровоградській загальноосвітній школі № 6, після закінчення якої вступив до Кіровоградського будівельного технікуму. У 1972 році призваний до лав Радянської армії. З 1975 року працював інженером з техніки безпеки на Кіровоградському заводі «Новатор».

1976 року закінчив Ленінградську духовну семінарію.

Початок служіння[ред. | ред. код]

2 березня 1980 року був висвячений у сан диякона, 7 квітня 1981 року — в сан пресвітера. До 1987 року служив у Середньоазіатській єпархії, потім був переведений до Сумської єпархії.

1989 року прийняв чернечий постриг з ім'ям Пантелеймон. Служив на приходах Сумської єпархії. Протягом 1990—1991 років був секретарем Кримського єпархіального управління і благочинним Керченського округу.

Архієрейське служіння[ред. | ред. код]

21 липня 1991 року був висвячений Патріархом Мстиславом та єпископом Антонієм (Щербою) (Українська православна церква США) на єпископа Миколаївського і Херсонського Української Автокефальної Православної Церкви; у 1991 - до червня 1992 року - єписеоп Вінницький і Дніпропетровський УАПЦ.

У 25 червня 1992 році відкинув свячення та влився до новостворену у Харкові УПЦ МП.

Незважаючи на канонічну хіротонію (єпископи-емігранти Мстислав і Антоній мали апостольську спадкоємність від Польської православної церкви і згодом їхня юрисдикція була прийнята у Вселенський патріархат у сущому сані).

25 липня 1992 року був заново висвячений у сан єпископа в УПЦ МП. Рішенням Священного Синоду був призначений єпископом Кіцманським, вікарієм Чернівецької єпархії.

22 червня 1993 року був призначений єпископом Конотопським і Глухівським.

29 червня 1994 року став єпископом Вільнянським, вікарієм Запорізької єпархії.

1994 року вступив до Київської духовної академії.

З 9 серпня 1995 року — єпископ Брусиловський, вікарій Овруцької єпархії.

29 липня 1998 року призначений єпископом Світловодским, вікарієм Кіровоградскої єпархії.

Указом від 5 листопада 1998 року владика Пантелеймон був призначений єпископом Кіровоградським і Олександрійським, керуючим Кіровоградською єпархією УПЦ (МП).

27 липня 2007 року, після виокремлення з Кіровоградської єпархії та створення Олександрійської єпархії, титулувався як єпископ Кіровоградский і Новоархангельський, а від 14 листопада 2007 року — як Кіровоградський і Новомиргородський.

У липні 2009 року зведений у сан архієпископа.

10 лютого 2011 року Священний Синод почислив архієпископа Пантелеймона на спочинок "за станом здоров'я".[1]

Помер 22 серпня 2019 року.[2]

Погляди і праці[ред. | ред. код]

Незважаючи на колишню приналежність до УАПЦ владика Пантелеймон не є прибічником автокефалії УПЦ.

Політичні погляди і діяльність[ред. | ред. код]

Пантелеймон є прихильником Партії регіонів, відомий своєю активною агітацією за партію і Віктора Януковича в часи виборчих кампаній. В період виборів Президента України у 2004 році, 22 грудня він виступив на мітингу за участі Януковича в Кіровограді. Він заявив, що йому тричі увісні являлась Божа Матір, вказуючи на Януковича, як майбутнього Президента України.[3]

Раніше, проводячи богослужіння 14 листопада 2004 року Пантелеймон агітував за «Божого президента» Януковича. При цьому він називав іншого кандидата на посаду президента Віктора Ющенка «греко-католиком», у якого «вся сім'я — протестанти, і то — затяті», також він стверджував, що якщо до влади прийде Ющенко він «закриє всі православні церкви, а на базі Києво-Печерської та Почаївської Лаври будуть створені концентраційні табори для православних».[4]

За інформацією опозиційних на той час видань, структури УПЦ МП в Кіровоградській області, за сприяння Пантелеймона використовувались для фінансування роботи місцевих штабів Віктора Януковича, підкупу членів ДВК та ТВК, розповсюдження агітації проти кандидата Ющенка (яка зберігались на церковних складах).[5]

16 вересня 2009 р. під час візиту Януковича до Кіровограду архієпископ Пантелеймон подарував йому ікону ангела-охоронця, щоб вона, як заявив архієпископ «стояла в кабінеті Віктора Януковича, в тому числі — і в президентському».[6]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ КИЇВ. Священний Синод УПЦ: призначено нового єпископа, двох архієреїв почислено за штат і відкрито три монастирі[недоступне посилання з червня 2019]
  2. ↑ Помер архиєпископ УПЦ МП. https://risu.org.ua/. Релігійно-інформаційна служба України. 26 серпня 2019. Процитовано 26 серпня 2019.
  3. ↑ Епископу Кировоградскому трижды являлась Матерь Божья, которая указала на Януковича как на президента
  4. ↑ ЦЕРКВА І ВИБОРИ: УРОКИ 2004 РОКУ
  5. ↑ Деякі отці УПЦ МП служать службу Януковичу. Архів оригіналу за 28 липня 2012. Процитовано 28 липня 2012.
  6. ↑ Глава УПЦ МП благословил Януковича на участие в выборах. ТСН. Архів оригіналу за 4 травня 2014. Процитовано 13 березня 2010.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Біографія на офіційному сайті УПЦ
  • Слово архімандрита Пантелеімона (Романовського) при нареченні його в єпископа Кіцманського, вікарія Чернівецької єпархії (24 липня 1992) // Українська Православна Церква: офіційний сайт. — 18 вересня 2007.[1]
  • Пантелеймон, єпископ Кіровоградський і Олександрійський . Протягом усієї історії Кіровограда (Єлисаветграда) його жителі відчували благодатний вплив Православ'я // Україна православна. — 2004.[2]
  • Пантелеймон, єпископ Кіровоградський і Олександрійський. Єпархія пройшла славний шлях служіння Богу і людям // Україна православна. — 1 січня 2007.[3]


Петро Могила Це незавершена стаття про православного релігійного діяча чи діячку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
  1. ↑ Слово архімандрита Пантелеімона (Романовського) при нареченні його в єпископа Кіцманського, вікарія Чернівецької єпархії. Архів оригіналу за 4 червня 2011. Процитовано 13 березня 2010.
  2. ↑ Левицький, Володимир (1 січня 2005). Єпископ Кіровоградський і Олександрійський Пантелеймон: «Протягом усієї історії Кіровограда (Єлисаветграда) його жителі відчували благодатний вплив Православ’я». pravoslavye.org.ua. Процитовано 27 січня 2023.
  3. ↑ Левицький, Володимир (1 січня 2007). Єпископ Кіровоградський і Олександрійський Пантелеімон: «Єпархія пройшла славний шлях служіння Богу і людям». pravoslavye.org.ua. Процитовано 27 січня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Пантелеймон_(Романовський)&oldid=42042695