Пантус Денис Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Денис Пантус
Пантус Денис Володимирович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png Солдат
Пантус Денис Володимирович.jpg
Загальна інформація
Народження 7 серпня 1990(1990-08-07)
сел. Черняхів (з 2020 року - Черняхівської селищної громади) Житомирського району Житомирської області, Українська РСР, СРСР
Смерть 22 березня 2022(2022-03-22) (31 рік)
м. Костянтинівка, Донецька область
(загинув у ході російського вторгнення в Україну)
Національність українець
Військова служба
Роки служби 2009—2010, 2013—2017, 2021—2022
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ БЗ ДШВ.svg Десантні війська
Формування
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Денис Володимирович Пантус — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.

Життєпис[ред. | ред. код]

Денис Пантус народився 7 серпня 1990 року в селищі Черняхів (з 2020 року — Черняхівської селищної громади) Житомирського району Житомирської області. Після закінчення Черняхівської гімназії навчався в Центрі професійно-технічної освіти у м. Житомирі. Здобув фах електромонтера з ремонту і обслуговування електроустаткування, став водієм автотранспортних засобів. У 2008 році працював слюсарем внутрішньо-будівельної служби Черняхівського управління експлуатації газового господарства. У 2009—2010 роках проходив строкову військову службу в лавах ЗСУ. У квітні 2013 року повернувся на військову службу в складі 95-тої окремої десантно-штурмової бригади, підписав контракт. Брав участь у війні на сході України. 30 липня 2014 року під час виконання бойового завдання під Донецьком був поранений, лікувався. У 2015 році був нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» та Почесною медаллю «За поранення в бою». Наприкінці 2017 року був звільнений в запас, але 2021 року знову відновив військову службу за контрактом. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну перебував на передовій. Загинув 22 березня 2022 року в м. Костянтинівка Донецької області разом із земляком Максимом Чепелем. Обидва солдати отримали важкі поранення внаслідок влучання ворожої ракети. Чин прощання із загиблими проходив 30 березня 2022 року в Черняхівській громаді. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України від 7 травня 2022 року вони нагороджені орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1][2][3].

Родина[ред. | ред. код]

У загиблого залишилася дружина Анастасія (одружилися в 2012 році) та дві доньки Марія та Дарія.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4].
  • медаль «Захиснику Вітчизни» (2015).
  • Почесна медаль «За поранення в бою» (2015).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Захищаючи Україну, загинули четверо військових з Житомирського району. Житомир.info (укр.). 25 березня 2022. Процитовано 22 вересня 2022. 
  2. Суспільне (31 березня 2022). Житомирщина прощається зі своїми героями-оборонцями. Суспільне Новини (укр.). Процитовано 22 вересня 2022. 
  3. Пам`яті Воїна. Пантус Денис Володимирович. Черняхівська громада Житомирський район, Житомирська область. Офіційний сайт (укр.). 27 липня 2022. Процитовано 22 вересня 2022. 
  4. Президент відзначив державними нагородами захисників України. Арміяinform (укр.). 8 травня 2022. Процитовано 22 вересня 2022. 

Джерела[ред. | ред. код]