Пантюхов Юрій Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ice hockey pictogram.svg
Юрій Пантюхов
Особові дані
Повне ім'я Юрій Борисович Пантюхов
Народження 15 березня 1931(1931-03-15)
Коломна,
Московська область, СРСР
Смерть 22 жовтня 1982(1982-10-22) (51 рік)
Москва, СРСР
Зріст 175 см
Вага 75 кг
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1949–1951
1951–1953
1953–1961
1961–1962
«Крила Рад» (Москва)
ВПС (Москва)
ЦСКА (Москва)
СКА (Ленінград)
? (?)
? (12)
? (?)
? (1)
Національна збірна**
Роки Збірна Ігри (голи)
1955–1959 СРСР 68 (32)
Звання
Заслужений майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію поновлено 18 січня 2013.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
поновлено 18 січня 2013.

Юрій Борисович Пантюхов (рос. Юрий Борисович Пантюхо́в; нар. 15 березня 1931, Коломна, Московська область, СРСРпом. 22 жовтня 1982) — радянський хокеїст, нападник.

Олімпійський чемпіон і заслужений майстер спорту СРСР (1956).

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Виступав за московські команди «Крила Рад» (1949-1951), ВПС (1951-1953), ЦСКА (1953-1961) та ленінградський СКА (1961-1962). У складі столичних армійських клубів вісім разів здобував перемоги у чемпіонатах СРСР. Найбільш вдалими були другий та третій сезони у ЦСКА. Команда вигравала золоті нагороди, а Пантюхов по 19 та 25 разів вражав ворота суперників за турнір. Здебільшого роздавав результативні передачі партнерам, ніж забивав сам. Всього у чемпіонатах СРСР провів 230 матчів (121 гол). Шестиразовий володар кубка СРСР. Найкращий снайпер турніру 1956 року — сім закинутих шайб.[1]

Виступи у збірній[ред. | ред. код]

У складі національної збірної здобув золоту нагороду на Олімпійських іграх 1956 у Кортіна-д'Ампеццо. На турнірі грав у ланці з Олексієм Гуришевим та Миколою Хлистовим. Завершував виступи у збірній уже з іншими партнерами: Веніаміном Александровим та Костянтином Локтєвим.

Чемпіон світу 1956; другий призер 1957, 1958, 1959. На чемпіонатах Європи — три золоті (1956, 1958, 1959) та одна срібна нагорода (1957). На чемпіонатах світу та Олімпійських іграх провів 28 ігор (13 закинутих шайб), а всього у складі збірної СРСР — 68 матчів (32 голи).

Подальше життя[ред. | ред. код]

У 1961 році закінчив військовий факультет Державного інституту фізичної культури ім. П. Ф. Лесгафта.

Після завершення кар'єри гравця був тренером команди СКА МВО. Працював в управлінні «Спортлото» та відділі спортивних ігор Центральної ради товариства «Зеніт».

Нагороди та досягнення[ред. | ред. код]

Нагороди Команда Кіл. Роки
Олімпійські ігри
Золото СРСР 1 1956
Чемпіонат світу
Золото СРСР 1 1956
Срібло СРСР 3 1957, 1958, 1959
Чемпіонат Європи
Золото СРСР 3 1956, 1958, 1959
Срібло СРСР 1 1957
Чемпіонат СРСР
Золото ВПС (Москва) 2 1952, 1953
Золото ЦСКА (Москва) 6 1955, 1956, 1958-1961
Срібло ЦСКА (Москва) 2 1954, 1957
Бронза «Крила Рад» (Москва) 2 1950, 1951
Кубок СРСР
Володар «Крила Рад» (Москва) 1 1951
Володар ВПС (Москва) 1 1952
Володар ЦСКА (Москва) 4 1954, 1955, 1956, 1961

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Бомбардири кубка СРСР та кубка ліги [1]

Джерела[ред. | ред. код]