Панцерний крейсер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перший у світі панцерний крейсер Генерал-адмірал. Російський імператорський флот
Єдиний вцілілий панцерний крейсер у світі Георгіос Авероф — флагманський корабель грецького флоту на початку XX століття. У 21 столітті — корабель-музей. Військово-морські сили Греції

Панцерний кре́йсер — бойовий надводний корабель, що входив до складу військово-морських сил багатьох країн світу в другій половині 19 — початку 20 століть. Цей клас надводних кораблів призначався для ведення розвідки, активних дій на морських (океанських) комунікаціях та ведення морського бою разом з найпотужнішими кораблями того часу ескадреними броненосцями, яким поступався за потужністю артилерійського озброєння і броньовому захисту, але перевершував їх по швидкості.

Перші панцерні крейсери типу «Генерал-адмірал» побудовані в Росії на початку 70-х років 19 сторіччя за проектом А. О. Попова. Згодом панцерні крейсери стали будуватися в Англії, Франції та інших країнах. До введення суворої класифікації парового броненосного флоту в російському флоті панцерні крейсери відносилися до класу фрегатів і зазвичай іменувалися броненосними фрегатами.

У 1892 панцерні крейсери офіційно віднесені до класу крейсерів 1 рангу. Кораблі цього класу мали корабельне озброєння: 2-8 гармат 203-мм або 6-14 гармат 152-мм калібру. Товщина бортової броні у броненосних крейсерів становила 152–154 мм, палубної — до 76 мм.

Найбільш потужним у російському імператорському флоті панцерним крейсером був «Рюрик», побудований в 1908 (водотоннажність 16930 т, швидкість ходу 21 вузлів — 39 км/год) і озброєний чотирма 254-мм, вісьмома 203-мм і двадцятьма 120-мм корабельними гарматами.

За класифікацією 1907 панцерні крейсери вважалися самостійним (2-м після лінкорів) класом бойових кораблів.

Перед Першою світовою війною розвиток панцерних крейсерів припинився у зв'язку з радикальними змінами у військово-морській техніці. Їх роль перейшла до лінійних і важких крейсерів. За класифікацією 1915 броненосні крейсери були переведені в клас крейсерів.

Після завершення Першої світової війни більшість старих панцерних крейсерів було розібрано на метал. Вашингтонська морська угода 1922 року віднесла до лінійних кораблів усі, тоннажність яких перевищувала 10 тисяч тон, озброєних гарматами калібром понад 203 мм., одночасно обмеживши дозволену учасникам угоди кількість таких кораблів. Через це ще кілька панцерних крейсерів було знято з озброєння, аби виконати умови угоди і "звільнити квоту" для справжніх лінійних кораблів. Броненосні крейсери збереглися до завершення Другої світової війни у флотах менших держав, таких як Греція, які не були учасниками Вашингтонської морської угоди.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Радянська військова енциклопедія. «А—БЮРО» // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза А. А. ГРЕЧКО — председатель. — М. : Воениздат, 1976. — Т. 1. — С. 600. — ISBN 00101-030. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]