Jeffery-Поплавко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Панцирник Jeffery-Поплавко)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Панцирник Jeffery-Поплавко.JPG

Захоплені німцями під Тернополем панцирники Jeffery-Поплавко і Lanchester. 1917 р.

Панцирник Jeffery-Поплавко
Виробництво та застосування
країна-виробник Flag of the United States.svg США
компанія-виробник Іжорський завод
роки виробництва 1916 - 1917
кількість виробів, од. 31
роки експлуатації 1916-кінець 1920-х років
основні країни-оператори Flag of Russia.svg Російська імперія

Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1937).svg Російська РФСР
Flag of Ukraine.svg УНР, Українська держава
Німецька імперія Німецька імперія
Чехословаччина Чехословаччина
Польща Польща

війни Перша світова війна
Основні параметри
бойова маса, т біля 8000 кг
екіпаж, осіб 4
довжина, мм 4,52 м
ширина, мм 2,0 м
висота, мм 2,14 м
Броня
  лоб корпусу, мм/град. 7 мм
  борт корпусу, мм/град. 7 мм
  корма корпусу, мм/град. 5 мм
  дах корпусу, мм/град. 5 мм
Озброєння
кулемети 2×7,62 мм кулемет Максим
Силова установка, маневреність та мобільність
тип, марка двигуна карбюраторний, 4 циліндровий мотор «Buda» водяного охолодження
потужність двигуна, к.с. (кВт) 32 к.с.
трансмісія 4-ступінчаста К.П.
підвіска залежна, на листових ресорах
колісна формула 4×4
швидкість по шосе, км/год. 35 км/год

Панцирник Jeffery-Поплавко був збудований на шасі американської вантажівки Jeffery Quad 4017 компанії Thomas B. Jeffery Company для російської армії в час Першої світової війни за проектом командира 26-го кулеметно-автомобільного взводу, штабс-капітана Віктора Поплавко. На базі вантажівки Jeffery Quad 4017 також було збудовано американський панцирник Jeffery.

Історія[ред. | ред. код]

Для потреб російської армії восени 1914 серед іншої техніки закупили повноприводні вантажівки Jeffery JQ 4017 з індивідуальними гальмами на кожне колесо. У листопаді 1915 їх передали до 26 Автомобільного Кулеметного Взводу, командир якого Віктор Поплавко захистив одну з них панцирними листами і використовував для підвозу боєприпасів, палива. Пізніше він встановив на неї лебідку, пристрій для подолання загороджень з колючого дроту. На її основі штабс-капітан запропонував створити панцерник з 10 пластунами, які під прикриттям кулеметів машини повинні були десантуватись у ворожі окопи, звільняючи шлях для піхоти.

З наказу Генерального штабу весною 1916 панцирну вантажівку випробували і 8 серпня 1916 замовили Іжорському заводу виготовити 30 панцерників Jeffery (Джеффері)-Поплавко, в яких не було повноцінного відділення для десанту, не було відділено моторний відсік від бойового. У рубці знаходились люки для двох кулеметів "Максим", а у задньому коробі для боєприпасів, палива могли втиснутись пару піхотинців. У січні 1917 вийшло замовлення на 90 панцирників, яке не виконали через революцію.

Ще 10 серпня 1916 було створено Панцерний Автомобільний дивізіон Особливого Призначення (рос. БАДОН) з двох відділень, що ділились на три ланки по три панцирника Jeffery-Поплавко і панцирника командира - Поплавко. Загалом в нього входило 30 панцирників, 4 вантажівки, 4 лекові автомашини, 4 автоцистерни, 9 мотоциклів, автомайстерня. Їх вирішили використати при весняному наступі 1917 року. Замовлені 90 панцирників призначались для 3 нових дивізіонів.

Червневий наступ 1917 відбили німці і перейшли у контрнаступ. Панцирники Jeffery-Поплавко прикривали відступ на Тернопіль та використовувались при евакуації як вантажівки. 7-8 липня було підбито п'ять панцирників. До п'яти машин захопили німці, використовуючи їх до 1919 року. За результатами боїв у жовтні 1917 вирішили панцирники не використовувати для прориву ліній оборони і застосовувати одночасно не менше двох машин.

Наприкінці 1917 року панцирники перейшли до війська Української Народної Республіки (В.Поплавко був членом Української Центральної Ради), згодом до РСЧА, де на березень 1920 налічувалось 8 пошкоджених панцирників і лише один боєздатний. На шасі вантажівки Jeffery Quad 4017 пробували встановити корпус панцерника Sheffield-Simplex.

До трьох панцирників перебувало в бронедивізіоні Добровольчої армії, один захопив влітку 1918 Чехословацький корпус. В ході Російсько-польської війни влітку 1919 два панцирника захопили поляки, використовуючи їх до березня 1921 та розібравши після 1922 у Кракові.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Коломиец М. В. Броня русской армии. Бронеавтомобили и бронепоезда в Первой мировой войне. — М.: Яуза, 2008 — ISBN 978-5-699-27455-0 (рос.)
  • Холявский Г. Л. Энциклопедия бронетанкового вооружения и техники. Колесные и полугусеничные бронеавтомобили и бронетранспортёры. — Мн.: Харвест, 2004. — 656 c.: ил. — (Библиотека военной истории). — 5100 экз. — ISBN 985-13-1765-9 (рос.)
  • Bullock, David. Armored Units of the Russian Civil War. Red Army. Illustrated by Andrei Aksenov & Peter Sarson. — Oxford, UK: Osprey Publishing, 2006. — 48 p. — (New Vanguard). — ISBN 978-1-84176-544-0 (англ.)