Панчеве
| село Панчеве | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Кіровоградська область |
| Район/міськрада | Новомиргородський район |
| Рада/громада | Панчівська сільська рада |
| Код КОАТУУ | 3523885801 |
| Облікова картка | Панчеве |
| Основні дані | |
| Засноване | 1752 |
| Населення | 1844 |
| Поштовий індекс | 26034 |
| Телефонний код | +380 5256 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°44′34″ пн. ш. 31°51′33″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
158 м |
| Відстань до районного центру |
22 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 26034, с. Панчеве, вул. Жовтнева, 1, тел. 95-0-75, 95-0-13 |
| Сільський голова | Босько Володимир Федорович |
| Карта | |
  Панчеве | |
 Панчеве | |
Па́нчеве (колишні назви — слобода Вільхуватка, Дев'ята рота) — село в Україні, в Новомиргородському районі Кіровоградської області. Населення становить 1 844 осіб. Орган місцевого самоврядування — Панчівська сільська рада.
Зміст
Географія[ред. | ред. код]
Площа села — 780,15 га.[1]
Панчеве розташоване на відстані 22 км від районного центру на узбережжі Великої Висі.
Історія[ред. | ред. код]
.png&filetimestamp=20120606143324&)
В 1702 році на місці села була слобода Вільхуватка.
1752 року з утворенням Нової Сербії сюди переселились 220 сербських прикордонників з сім'ями. У 1752–1764 роках в поселенні знаходилась Дев'ята рота новосербського кінного Гусарського полку. Інші назви села: Вільховатський шанець, Панчов, Панчів, Панчєв (сербський аналог — Панчєво).
Станом на 1772 рік, в шанці Панчевому існувала дерев'яна двохпрестольна Миколаївська церква, священиком якої з 1760 року був Іоан Васильєв. Церква підпорядковувалась Новомиргородському духовному Правлінню. Хори церви були присвячені Покрові Богородиці.[2]
Дев'яту роту в 1827 році відвідав Тарас Шевченко, чумакуючи з батьком до Єлисаветграда.[3] Про це він згадав у повісті «Наймичка»:
«...Смотрю — опять степь, степь широкая, беспредельная. Только чуть мреет влево что-то похожее на лесок. Я спрашиваю у отца, что это видно. — Девятая рота, — отвечает он мне. Но для меня этого не довольно. Я думаю: — Что это — 9-я рота? Степь. И все степь.»[4]
Станом на 1886 рік у селі Панчівської волості Єлизаветградського повіту Херсонської губернії мешкала 3431 особа, налічувалось 758 дворових господарств, існували православна церква, школа, 4 лавки, відбувались базари по неділях[5].
Під час придушення Канізького повстання в травні-червні 1918 року загинуло 36 мешканців Панчевого.
415 мешканців села брали участь у радянсько-німецькій війні. 208 з них не повернулися з фронтів, а 350 було нагороджено орденами та медалями. В боях за звільнення Панчевого загинули 164 вояки 793-го полку 213-ої стрілецької дивізії під керівництвом Героя Радянського Союзу підполковника О. О. Вашкевича. Вони були поховані на братській могилі в центрі села.[6]
У 1980-ті роки село переживало період розквіту. Тут було збудовано палац культури, ресторан «Вись», телецентр та інші об'єкти соціальної інфраструктури. Вперше в районі у Панчевому розпочав мовлення місцевий «39-й» телеканал. Було розпочато, але невдовзі згорнуто будівництво торгового центру та нового приміщення дитсадка.
Демографія[ред. | ред. код]
У роки Голодомору 1932–1933 років населення Панчевого зменшилось з понад 6 тисяч до 252 чоловік.[7]
В 1970 році населення Панчівської сільської ради становило 2926 чоловік.
| 1886 | 1926 | 1933 | 1970 | 2001 |
|---|---|---|---|---|
| 3431 | 6000 | 252 | 2926 | 1844 |
| ▲ | ▼ | ▲ | ▼ |
Рідна мова населення Панчевого за переписом 2001 року:[8]
| Мова | Частка |
| українська |
91,54% |
 російська |
3,90% |
 молдавська |
3,36% |
 вірменська |
0,81% |
.svg){kind=small} білоруська |
0,16% |
Інфраструктура[ред. | ред. код]
В селі діють ЗОШ I–III ступенів, ДНЗ «Малятко», православна церква, сільський будинок культури, дільнична лікарня, будинок престарілих, дільничний пункт міліції, аптека та численні магазини.
Сільське господарство[ред. | ред. код]
- ТОВ Агрофірма «Панчеве», та інші.[9]
Транспорт[ред. | ред. код]
Через село проходить міжрайонна автомобільна дорога Т 1201.
Регулярні перевезення здійснюють рейсові автобуси сполученням:
Вулиці[ред. | ред. код]
В Панчевому налічується 21 вулиця:[10] В рамках декомунізації в 2016 році деякі вулиці села було перейменовано:[11]
| Назва | Колишня назва |
| Вишнева вул. | Фрунзе вул. |
| Гоголя вул. | |
| Дружби вул. | |
| Хутірська вул. | Куйбишева вул. |
| Джерельна вул. | Кірова вул. |
| Козацька вул. | Чапаєва вул. |
| Миру вул. | |
| Набережна вул. | |
| Перемоги вул. | |
| Польова вул. | Червона вул. |
| Пушкіна вул. | |
| Садова вул. | |
| Слави вул. | |
| Солдатська вул. | |
| Степова вул. | |
| Урожайна вул. | |
| Франка вул. | |
| Центральна вул. | Жовтнева вул. |
| Шевченка вул. | |
| Широка вул. | Щорса вул. |
| Шкільна вул. |
Місцевості[ред. | ред. код]
Кутки села:
- Коропівка (колишня вул. Леніна)
- Бессарабія (колишня вул. Сталіна)
- Красний Кут (колишня вул. Щорса)
- Хутір (колишня вул. Куйбишева)
- Царина, Лак, Бульбока
Природні місцини:
- П'ята Доля
- Макітра
- Потічок
- Кудрень
- Рипа[12]
Музей Панчівської школи[ред. | ред. код]
В музеї Панчівської школи поряд з речами і рукописами письменника та краєзнавця Миколи Олександровича Стояна зберігаються літературні видання його випускників: поетична збірка «Покинута криниця» відомого в Києві лікаря-онколога Євгена Поліщука, поезії та нариси професора кафедри агрономії Центральноукраїнського технічного університету Валентина Маткевича, прозові видання заслуженого журналіста Росії та Хакасії Олеся Грека, автобіографічна книга Віктора Андрійовича Боська «Голуби та скрипка», один із розділів якої присвячений Миколі Олександровичу, а також проби пера інших його учнів, більшості з яких вже немає в живих.
Фото з музею
Фото з музею
Фотогалерея[ред. | ред. код]
|
.JPG&filetimestamp=20120726211528&)
|
.JPG&filetimestamp=20120726210928&)
|
.JPG&filetimestamp=20120726212029&)
|
.JPG&filetimestamp=20120726212553&)
|
Панчівська ЗОШ
|
Будинок культури
|
Православна церква
|
Багатоквартирний будинок
по вул. Жовтневій |
Парк
|
Пам'ятники[ред. | ред. код]
| Назва | Розташування | Дата встановлення | Фото | Короткі відомості | |
| Воїнам, загиблим в роки Другої Світової Війни, меморіал |
в центрі села | .JPG&filetimestamp=20120726202427&)
|
У братській могилі поховано 156 радянських солдат, які загинули під час звільнення села; імена близько двох десятків з них вказані на меморіальній плиті над могилою. На інших плитах викарбувані імена всіх загиблих вояків-вихідців з села. | ||
| Радянських воїнів, братська могила |
на кладовищі | .JPG&filetimestamp=20120726204151&)
|
На могильній плиті під пам'ятником розміщено епітафію:
| ||
| Гжеляка-Вімута Яна, могила |
на кладовищі | 1920 | 
|
В могилі похований Ян Гжеляк-Вімут (пол. Jan Grzelak Viemuth), соціаліст-інтернаціоналіст, член Іноземної колегії (1880–1920). | |
| Стояну Миколі Олександровичу, меморіальна дошка |
на фасаді Панчівської ЗОШ I–III ступенів | .JPG&filetimestamp=20120726205338&)
|
Пам'ятна дошка сповіщає, що з 1947 по 1980 роки в Панчівській школі працював учитель, письменник та краєзнавець М. О. Стоян. |
Персоналії[ред. | ред. код]
- Маткевич Валентин Трохимович (*24 березня 1937) — рослинознавець, письменник, педагог
- Стоян Микола Олександрович — краєзнавець, дослідник історії села
- Чорноіваненко Анатолій Кузьмович — заслужений працівник сільського господарства України
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Рішення №342 двадцять першої сесії Новомиргородської районної ради шостого скликання від 18.12.2013 року.
- ↑ Макаревский Ф. Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии. Церквы и приходы прошедшего XVIII столетия. Вып. 1. — Екатеринослав: Типография Я. М. Чаусского, 1880. — С. 1036–1037, 1041.
- ↑ Тарас Шевченко і Новомиргород. Офіційний сайт Новомиргорода
- ↑ Шевченко Т. Наймичка // Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 3: Драматичні твори. Повісті. — С. 57-120.
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Панчеве на derevushka.org.ua
- ↑ Кожум'яка С. Із днів неволі. Спогади / Літературний запис М. Суржка // «Червона зірка», № 22 (8115) від 05.06.1996
- ↑ Розподіл населення Панчевого за рідною мовою (у % до загальної чисельності населення) за переписом 2001 року
- ↑ Панчеве на B2BToday.com
- ↑ Вулиці Панчевого на сайті ЦВК. Архів оригіналу за 23 жовтень 2012. Процитовано 3 червень 2012.
- ↑ На території Панчівської сільської ради перейменували вулиці // «Новомиргородщина», № 14 (9357) від 02.04.2016. — С. 5.
- ↑ Стоян М. Наш край — частка України // «Червона зірка», №17 (8110) від 23.04.1996
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||
| ||||||||||||||||||
.png&filetimestamp=20120606143324){kind=link}
