Панченкове

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Панченкове
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Довжанський район
Громада Довжанська міська громада
Основні дані
Засноване 1924
Населення 694
Площа 34,33 км²
Густота населення 20,22 осіб/км²
Поштовий індекс 94862
Телефонний код +380 6434
Географічні дані
Географічні координати 48°02′37″ пн. ш. 39°46′14″ сх. д. / 48.04361° пн. ш. 39.77056° сх. д. / 48.04361; 39.77056Координати: 48°02′37″ пн. ш. 39°46′14″ сх. д. / 48.04361° пн. ш. 39.77056° сх. д. / 48.04361; 39.77056
Середня висота
над рівнем моря
234 м
Місцева влада
Адреса ради 94860, Луганська обл., Свердловська міськрада, с. Олександрівка, вул. Крупської, 52
Карта
Панченкове. Карта розташування: Україна
Панченкове
Панченкове
Панченкове. Карта розташування: Луганська область
Панченкове
Панченкове
Мапа
Мапа

Па́нченкове  — село (до 1957 року — хутір) в Україні, у Довжанській міській громаді Довжанського району Луганської області. Населення становить 694 особи.

Знаходиться на тимчасово окупованій території України.

Географія[ред. | ред. код]

Географічні координати: 48°2' пн. ш. 39°46' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа села — 34,3 км².

Село розташоване у східній частині Донбасу за 11 км від Довжанська.

Історія[ред. | ред. код]

Засноване в 1924 році як хутір Панченкове. Статус села — з 1957 року.

24 червня 2014 року на ділянці державного кордону бойовики біля села Панченкове здійснили атаку на українську частину в районі державного кордону, солдат Борисенко зазнав поранень, у подальшому лікувався. Терористи під'їхали до блокпосту 72-ї бригади з білим прапором — нібито хочуть здаватися. Наблизившись до блокпосту, відкрили вогонь, загинули старший сержант Олександр Костюченко та солдат Ігор Білик. Бойовики несподівано поцілили керованою ракетою у БМП-2, біля якої знаходилися молодший сержант Приходько Олексій Олегович та старший солдат Цибора Віталій Вікторович, від важких поранень померли на місці. Вогнем у відповідь автомобіль з терористами було знищено.

11 липня 2014 увечері внаслідок спрацювання вибухового пристрою поблизу Панченкового — на маршруті руху військової техніки — загинули солдат Віталій Михайлов та механік-водій Костюченко О. А.[1]

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області», увійшло до складу Довжанської міської громади.[2]

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації колишніх Довжанського (1938—2020) та Сорокинського районів, увійшло до складу новоутвореного Довжанського району[3].

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 694 особи, з них 12,54% зазначили рідною мову українську, 83,86% — російську, а 3,6% — іншу[4].

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

У Панченкові працює фельдшерсько-акушерський пункт та клуб.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

На території села були знайдені знаряддя праці епохи мезоліту (13-8 тисяч років тому).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Михайлов Віталій Анатолійович на memorybook.org.ua
  2. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області. www.kmu.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 22 лютого 2022. 
  3. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  4. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 4 січня 2014. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9

Посилання[ред. | ред. код]