Панченко Володимир Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Панченко

Володимир Григорович Па́нченко (народився 24 липня 1962(19620724) в смт. Ржищів Київської області) — український економіст, громадський діяч і підприємець.

Кандидат історичних наук, експерт в сфері економічної та індустріальної політики. Автор та співавтор кількох книг. Розробник кількох національних стратегій розвитку та автор стратегій розвитку окремих секторів.

Депутат Дніпровської міської ради VII скликання (з 2015). Заступник Голови Правління CMD-Ukraine (ГО «Центр розвитку ринкової економіки»), контент-директор Київського міжнародного економічного форуму (КМЕФ), директор КП «Агентства розвитку Дніпра» Дніпровської міської ради.

15 років займався бізнесом, створював і керував підприємствами з чисельним складом 500 осіб і більше. Працював директором Міжнародного центру перспективних досліджень, директором департаменту інвестицій та інновацій Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, радником міністра. Очолював департамент промисловості Національного космічного агентства України.

Освіта і наукові ступені[ред. | ред. код]

  • 2017 – докторант Маріупольського державного університету за спеціальністю «Світове господарство і міжнародні економічні відносини», 08.00.02.
  • 2011 – магістр державного управління, Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної Академії державного управління при Президентові України.
  • 2009 – науковий ступінь кандидата історичних наук за спеціальністю «Історія України», Запорізький національний університет, наукове дослідження «Розвиток економічної платформи націоналістичних організацій в Україні в 1920-1950-х роках», 07.00.01.
  • 2005 – магістр ділового адміністрування, Міжнародний інститут менеджменту (Київ).
  • 1990 – аспірант, Дніпропетровський інститут інженерів транспорту (наукова тема «Покращення якості гальванічного покриття, що виникає в процесі електроосадження сплаву золото-нікель за рахунок використання спеціальних електроімпульсів»).
  • 1986 – інженер-електромеханік шляхів сполучення, Дніпропетровський інститут інженерів транспорту.

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

  • З жовтня 2016 –  директор КП «Агентства розвитку Дніпра» Дніпровської міської ради. Займається розробкою та впровадженням інфраструктурних та інших інвест-проектів суспільного значення, орієнтованих як на індустріальний, так і сталий розвиток у місті Дніпро (зокрема – індустріальний парк «Innovation Forpost», сміттєпереробний завод, український аерокосмічний кластер).
  • 2014-2016 – заснував Інститут суспільно-економічних досліджень[джерело не вказане 132 дні]. Підготовка аналізу нормативно-правових актів Верховної Ради України. Київський міжнародний економічний форум (КМЕФ) – контент-директор. Розробка стратегії форуму; підготовка змісту тематичних панелей, досліджень; контакти зі спікерами. Проведення досліджень, підготовка публікацій на економічну та політичну тематику, проведення круглих столів, презентацій досліджень і дискусій. BDO Company: організація переговорів з інвесторами і фінансовими організаціями.
  • З 15 березня 2013 — директор Міжнародного центру перспективних досліджень[1]
  • 2010–2011 — директор департаменту інвестиційної та інноваційної політики Міністерства економіки України. Відповідав за координацію проекту «Вдосконалення стратегій, політики та регулювання інновацій в Україні» фінансованого Європейським Союзом, керував розробкою фінального документа «Політичні пропозиції до вдосконалення інноваційної діяльності в Україні», координував проект підтримки ДПП в Україні, фінансований USAID. Відповідав за супровід української частини Українсько — Австрійської комісії з питань інвестицій та інновацій. Був залучений до розробки програм реформування Міністерства економіки, а також до розробки стратегії економічного розвитку України.
  • 2009  — директор департаменту промислової політики Національного космічного агентства України. Керував розробкою та прийняттям Агентством «ПРОГРАМИ 10» — програми управління підприємствами за новими, ринковими правилами.
  • з 2009 — директор Інституту суспільних досліджень[2]
  • з 2005 — президент Асоціації виробників профільних виробів із полімерів
  • 2000–2009 — президент компанії ТОВ СП ІІ «Вента Україна», Дніпропетровськ
  • 1990–2000 — директор з зовнішньоекономічних зв'язків ТОВ СП «Ібоя», Дніпропетровськ
  • 1986–1988 — викладацька робота, навчання в аспірантурі Дніпропетровського інституту інженерів транспорту

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Книги[ред. | ред. код]

Є автором та співавтором кількох книг, серед яких:

  1. 50 відтінків самолегітимації. Від економічного націоналізму до економічного патріотизму / В. Г. Панченко. – К.: Аграр Медіа Груп, 2018. – 280 с.
  2. Держава біля керма: теорія та практика українського економічного націоналізму (XX – початку XXI ст.) / Панченко Володимир. монографія. – Дніпро : Герда, 2017. – 340 с. ISBN 978-617-7097-84-5
  3. Формування економічної платформи організації українських націоналістів: Панченко Володимир Григорович; ДВНЗ «Запоріз. нац. ун-т» М-ва освіти і науки України. – Запоріжжя, 2009. – 249 с.
  4. Вітчизняна практика та світовий досвід СЕЗ і ТПР. В. Панченко, О. Чмир, Ю. Гусев, В. Пила. Видавництво «Вістка», 2013. – 252 с. ISBN 978-966-8875-97-7

Має понад 50 публікацій в суспільно-політичних та спеціалізованих виданнях, в тому числі виданнях зі спеціальних економічних зон.

Відзнаки[ред. | ред. код]

  • Почесний директор Інституту суспільних досліджень[4]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]