Перейти до вмісту

Панчо Владіґеров

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Панчо Владіґеров
Основна інформація
Дата народження13 березня 1899(1899-03-13)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняЦюрих, Швейцарія[4][5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті8 вересня 1978(1978-09-08)[1][2][…] (79 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце смертіСофія, Болгарія[1][7][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняЦентральний цвинтар Софії[9] Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство Болгарія Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіїпіаніст, диригент, композитор, хореограф, музичний педагог, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
ОсвітаБерлінська вища школа музики Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніKonstantin Ilievd Редагувати інформацію у Вікіданих
Інструментифортепіано Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанриопера і симфонія Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
ДітиAleksandŭr Vladigerovd Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриLyuben Vladigerovd Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Файли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Панчо Хараланов Владіґеров (болг. Панчо Владигеров)(13 березня 1899(1899-03-13) Редагувати інформацію у Вікіданих, Цюрих Редагувати інформацію у Вікіданих — 8 вересня 1978(1978-09-08) Редагувати інформацію у Вікіданих, Софія Редагувати інформацію у Вікіданих) — болгарський композитор-піаніст. Диригент, музичний педагог.

Біографія

[ред. | ред. код]

Владіґеров народився у Швейцарії у єврейсько-болгарській родині. Раннє дитинство він провів в одному з культурних центрів Болгарії — місті Шумен. Музичну освіту здобув у Софії, де його викладачами були Гайнріх Візнер з Чехії та духовний композитор Добрі Христов. Вищу музичну освіту (1922) — у Німеччині, у Берліні, після строкової служби у болгарській царській армії.

Ще будучи студентом досягнув помітних х успіхів на міжнародних конкурсах піаністів. У цей же час працював диригентом оркестру Театрі Макса Райнхарда у Берліні, з яким почав виконувати свої перші композиції (зокрема, на вірш Пенчо Славейкова).

У 1920-тих роках, коли композитор був у Німеччині, створив Концерт № 1 для фортепіано і Концерт для скрипки — перший в історії болгарської класичної музики. Тоді ж з'явилася знаменита рапсодія «Вардар», фрагмент з якої став позивним Болгарського національного радіо. 1932 року Владіґеров повертається до Болгарії — це був час, коли країна перебувала у міжнародній ізоляції, а в Німеччині розгорталося полювання на євреїв. У Софії композитор отримав солідну посаду у Болгарській державній консерваторії, де й працював останні 40 років — аж до совєцької окупації та встановлення комуністичного режиму.

У Шумені, в рідному домі Владіґерова, влаштовано його меморіальний музей. Там же відбуваються національні конкурси молодих болгарських піаністів.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118768786 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ International Music Score Library Project — 2006.
  4. ↑ Владигеров Панчо // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. ↑ Archivio Storico Ricordi — 1808.
  6. ↑ Discogs — 2000.
  7. ↑ http://www.classiccat.net/vladigerov_p/
  8. ↑ https://www.digitalconcerthall.com/en/concert/212
  9. ↑ Find a Grave — 1996.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Панчо_Владіґеров&oldid=43191579