Панчо Владіґеров
| Панчо Владіґеров | |
|---|---|
.jpeg) | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 13 березня 1899[1][2][…] |
| Місце народження | Цюрих, Швейцарія[4] |
| Дата смерті | 8 вересня 1978[1][2][5] (79 років) |
| Місце смерті | Софія, Болгарія[1][6][7] |
| Поховання | Центральний цвинтар Софіїd |
| Громадянство | Болгарія |
| Професії | піаніст, диригент, композитор, хореограф, музичний педагог, викладач університету |
| Нагороди | |
 Файли на Вікісховищі | |
Панчо Хараланов Владіґеров (болг. Панчо Владигеров; 13 березня 1899, Цюрих — 8 вересня 1978, Софія) — болгарський композитор-піаніст. Диригент, музичний педагог.
Біографія[ред. | ред. код]
Владіґеров народився у Швейцарії у єврейсько-болгарській родині. Раннє дитинство він провів в одному з культурних центрів Болгарії — місті Шумен. Музичну освіту здобув у Софії, де його викладачами були Гайнріх Візнер з Чехії та духовний композитор Добрі Христов. Вищу музичну освіту (1922) — у Німеччині, у Берліні, після строкової служби у болгарській царській армії.
Ще будучи студентом досягнув помітних х успіхів на міжнародних конкурсах піаністів. У цей же час працював диригентом оркестру Театрі Макса Райнхарда у Берліні, з яким почав виконувати свої перші композиції (зокрема, на вірш Пенчо Славейкова).
У 1920-тих роках, коли композитор був у Німеччині, створив Концерт № 1 для фортепіано і Концерт для скрипки — перший в історії болгарської класичної музики. Тоді ж з'явилася знаменита рапсодія «Вардар», фрагмент з якої став позивним Болгарського національного радіо. 1932 року Владіґеров повертається до Болгарії — це був час, коли країна перебувала у міжнародній ізоляції, а в Німеччині розгорталося полювання на євреїв. У Софії композитор отримав солідну посаду у Болгарській державній консерваторії, де й працював останні 40 років — аж до совєцької окупації та встановлення комуністичного режиму.
У Шумені, в рідному домі Владіґерова, влаштовано його меморіальний музей. Там же відбуваються національні конкурси молодих болгарських піаністів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118768786 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ а б Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ International Music Score Library Project — 2006.
- ↑ Владигеров Панчо // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Discogs — 2000.
- ↑ http://www.classiccat.net/vladigerov_p/
- ↑ https://www.digitalconcerthall.com/en/concert/212
Джерела[ред. | ред. код]
- Фундація «Духовний спадок Панчо Владіґерова» (болг.)
- Няколко щриха за Владигеров от издателя Ивайло Христов — Издателство Елм — Edition Elm
- Съюз на българските композитори — Панчо Владіґеров
|
