Паньківський Федір Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Федір Федорович Паньківський
Pankivsk.jpg
Народження 19 квітня 1878(1878-04-19)
Корощин, Ґміна Тереспіль, Більський повіт, Люблінське воєводство, Польща
Смерть 1941
Каліш, Каліський повіт, Великопольське воєводство, Польща
Громадянство Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Звання полковник
Командування командир 2-го Сірожупанного полку військ
Війни / битви

Федір Федорович Паньківський (19 квітня 1878 — † 1941) — полковник Армії УНР.

Біографія[ред. | ред. код]

Походив з родини священика Седлецької губернії (Польща). Народився у с. Корощин Більського повіту Холмської губернії. Закінчив Холмську чоловічу гімназію, Санкт-Петербурзьке піхотне юнкерське училище за 2-м розрядом (1904). Вийшов підпоручиком до 188-го піхотного резервного Красноставського полку.

6 вересня 1906 р перевівся за власним бажанням до 187-го піхотного резервного Холмського полку. 30 червня 1910 р, у зв'язку з ліквідацією резервних піхотних полків, був приділений, а потім — переведений до 149-го піхотного Чорноморського полку (Володимир-Волинський), у складі якого в 1914 р. вирушив на Першу світову війну. В 1915 р потрапив до австро-угорського полону. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.

У 1916 р. — керівник гуртка офіцерів-українців військовополонених у таборі Брюкс.

З середини серпня 1918 р. — командир 1-го куреня 2-го козацько-стрілецького (Сірожупанного) полку Армії Української Держави.

З 17 листопада 1918 р. — командир 2-го Сірожупанного полку військ Директорії.

У квітні 1919 р. — начальник Сірожупанного відділу, сформованого з 2-го та частково 1-го і 3-го Сірожупанних полків Дієвої армії УНР.

Після Луцької катастрофи 16-17 травня 1919 р. зібрав з решток 2-ї Сірожупанної дивізії 2-й збірний Сірожупанний полк Дієвої армії УНР.

3 4 червня 1919 р. — помічник командира 10-го Сірожупанного полку Дієвої армії УНР.

Учасник Першого Зимового походу: воював у складі 4-го збірного пішого Сірожупанного полку.

У 1920—1921 рр. — помічник командира 10-го куреня 4-ї Сірої бригади 2-ї Волинської стрілецької дивізії Армії УНР.

У 1920—30-х рр. жив на еміграції у Польщі.

Був активним діячем українських таборових організацій в Каліші до 1939 року.

Помер в Каліші у 1941 році.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 327 с. ISBN 966-8201-26-4
  • Aleksander Kolanczuk. Umarli, aby zmartwywstala Ukraina. Przemysl 2015. s.107
  • РГВИА. — Ф. 409. — Оп. 1. — п/с 288—305; ЦДАВОУ — Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 73. — С. 6;
  • Прохода В. Записки до історії Сірих (Сірожупанників)//За Державність. — Каліш. — 1929. — № 1. — С. 72-117;
  • Прохода В. Записки до історії Сірих або Сірожупанників//Табор. — Варшава. — 1927. — Ч. 5. — С 47-62; 1928. — Ч. 6. — С 22-48; Ч. 7. — С. 43-52; Ч. 8. — С. 53-63.