Панін Микита Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Панін Микита Іванович
Nikita Ivanovich Panin.PNG
Народився 18 (29) вересня 1718
Гданськ
Помер 31 березня (11 квітня) 1783 (64 роки)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання Q17540189?
Громадянство (підданство) Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність дипломат
Брати, сестри Панін Петро Іванович
Нагороди
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святого Володимира 1 ступеня
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святого Володимира 1 ступеня
Орден Святого Андрія Первозванного

CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Микита Іванович Панін (рос. Никита Иванович Панин, нар. 18 вересня 1718(17180918), Данціґпом. 30 листопада 1788) — російський державний діяч, граф, дипломат. У 1763 — 1781 роках очолював Колегію іноземних справ Росії.

Життєпис[ред.ред. код]

Дитинство провів у Пернові, де його батько був комендантом. У 1740 році підвищений від вахмістра кінної гвардії до корнета. 1747 року призначений послом у Данії, через кілька місяців переведений у Стокгольм (Швеція), де працював послом до 1760 року. Там він намагався послабити позиції шведської королівської влади, що було вигідно Російській імперії в боротьбі за сфери впливу у Скандинавії. У Швеції Панін став прихильником ідеї Просвітництва та конституційного ладу. Покровителем Паніна був голова Колегії іноземних справ Олексій Бестужев-Рюмін. Після того, як Катерина II 1758 року звільнила Бестужева-Рюміна та забрала в нього всі звання та титули, позиції Микити Паніна значно послабилися.

29 червня 1760 року призначений вихователем царевича Павла I Петровича. Імператор Петро III частково довіряв Панінові, але постійно тримав біля нього одного зі своїх флігель-ад'ютантів. Нагороджений орденом Андрія Первозванного, отримав чин дійсного таємного радника. Діяч розумів необхідність обмеження імператорської влади, тому підтримував ідеї державного перевороту проти Петра III. Союзниками під час перевороту стали серед інших княгиня Дашкова, Григорій Орлов, Кирило Розумовський та Григорій Теплов. Унаслідок зміни влади на імператорський престол вступила Катерина II. Панін хотів обмежити абсолютну владу монарха, запропонував імператриці проєкт реформи сенату, а також створення імператорської ради. За задумом Микити Паніна Сенат повинен був складатися з 6-8 міністрів і мав би вирішальне право затверджувати документи та укази запропоновані імператором. Катерина відхилила цю ідею, не бажаючи обмежувати свою владу. Проте Панін не втратив прихильності імператриці, оскільки він відіграв важливу роль у перевороті, внаслідок якого Катерина вступила на престол, а також мав великий вплив на юного Павла Петровича.


Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]