Паоло Фонтана

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Паоло Фонтана
Paolo Fontana
Paolo Fontana. G.Fulchi, 1743..jpg

Джузеппе Фульчі. Паоло Фонтана. 1743.
Народився 1696(1696)
Кастелло
Помер 17 березня 1765(1765-03-17)
Заслав
Громадянство Річ Посполита
Національність італієць
Ім'я при народженні Paolo Antonio Domenico Fontana
Діяльність митець
Відомий архітектор
Звання поручник артилерії
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Паоло Антоніо Доменіко Фонтана (італ. Paolo Antonio Domenico Fontana, пол. Paweł Antoni Fontana) (1696, Кастелло — 17 березня 1765, Заслав) — видатний архітектор італійського походження, поручник артилерії ВКЛ.

Біографія[ред.ред. код]

Походив з незаможної сім'ї Джакомо Доменіко Фонтани і Марти Беллотті з оселі Кастелло в долині Вал-ді-Соле (нині провінція Тренто, Італія). Охрещений 28 жовтня 1696 року.[1]

Не відомо, де здобував освіту. 2 березня 1723 р. полишив вітчизну, у пошуках кращої долі подався до Речі Посполитої. До квітня 1726 р. мешкав у Варшаві, тоді, за сприяння відомого архітектора Джузеппе Фонтана поступив на службу до одного з найвпливовіших магнатів, коронного маршалка Павла Карла Санґушка. Цей період життя архітектора був найбільш продуктивним. Він створює типові для своєї творчості і водночас яскраві зразки сакральної архітектури, зокрема, костел Св. Анни в Любартові, костел св. Людвіка у Володаві, костел і монастир оо. Реформатів у Раві Руській, греко-католицьку катедру у Холмі тощо.

У 1730 році узяв шлюб з першою своєю дружиною Маріанною Суфчинською (пол. Marianna Suffczyńska). Між 1730—1740 р. отримав звання поручника артилерії Великого Князівства Литовського, щоправда, цілком номінальне. 1745 р. повернувся в рідні краї.

З 1746 року знову в Речі Посполитій, повторно укладає контракт на службу при дворі князя Павла Карла Санґушка (у Заславі).

Після смерти дружини побрався вдруге (бл. 1748) з Терезою Ромайроні (італ. Teresa Romaironi). Помічав будівельний застій на Волині; будує костел і монастир оо. Лазаристів у Заславі, дерев'яний костел у Білогородці, костел оо. Домініканів у Вінниці, костел оо. Єзуїтів у Кременці, парафіяльний костел у Чуднові, костел оо. Капуцинів у Костянтинові, костел оо. Єзуїтів у Житомирі, палац князів Санґушків у Заславі (спільно з Якубом Фонтаною (італ. Jakub Fontana) тощо.

Після смерти князя Павла Карла Санґушка (1750 р.) в життя архітектора прийшли зміни. Барбара Санґушкова, амбітна вдова, плекала грандіозні плани, але похилий вік, хвороби завадили архітекторові зреалізувати їх уповні.

Завжди тужив за батьківщиною, прагнув повернутися; про неодноразові спроби це зробити свідчить кореспонденція, фінансові звітності, пов'язані з придбанням маєтку в Італії.

Близько 1764 р. архітектор остаточно втратив зір.

17 березня 1765 р. помер, був похований у Заславі, могила не збереглася. Родина архітектора переїхала до Львова.

Мав восьмеро дітей, четверо з яких, мабуть, не досягли підліткового віку. Донька Маріанна була одружена із львівським купцем Іоаном Буасероном (або Бойсероном), ще одна — з радником магістрату Франциском Лоншаном. Дружина адміністратора Ставропігії львівської, королівського поштмейстера Антона Дейми також походила з дому Фонтана.[2]

Праці[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

15 лютого 2016 року розпорядженням міського голови ім'ям Паоло Фонтана названо вулицю в Ізяславі.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Rewski Z., Kozakiewicz S. Fontana Paweł Antoni (1696—1765)…. — S. 60.
  2. Вуйцик В. С. Львівський архітектор Франціск Кульчицький // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — Вип. 5. — Львів, 1996. — С. 79. — ISBN 5-7707-9955-2.
  3. Sądowa Wisznia // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1889. — T. X : Rukszenice — Sochaczew. (пол.) — S. 362. (пол.)
  4. (пол.) SREBRZYSZCZE Зчитано 12.11.2011

Джерела[ред.ред. код]

  • Rewski Z., Kozakiewicz S. Fontana Paweł Antoni (1696—1765) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętnjśći, 1948—1958. — T. VII, zesz. 3…. — S. 60—61. (пол.)
  • Jόzef Skrabski. Paolo Fontana. Nadworny architekt Sanguszkόw. — Tarnόw, 2007. — ISBN 978-83-85988-77-9. (пол.)
  • Joanna Winiewicz. Biografija i działalność Pawła Fontany w świetle dworu Sanguszków // Biuletyn Historii Sztuki. — 1987. — T. 49. — № 3—4. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]