Паоло Фонтана

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Паоло Фонтана
Paolo Fontana
Paolo Fontana. G.Fulchi, 1743..jpg
Джузеппе Фульчі. Паоло Фонтана. 1743.
Народився 1696(1696)
Кастелло
Помер 17 березня 1765(1765-03-17)
Заслав
Громадянство Річ Посполита
Національність італієць
Ім'я при народженні Paolo Antonio Domenico Fontana
Діяльність митець
Відомий архітектор
Звання поручник артилерії

Паоло Антоніо Доменіко Фонтана (італ. Paolo Antonio Domenico Fontana, пол. Paweł Antoni Fontana) (1696, Кастелло — 17 березня 1765, Заслав) — видатний архітектор італійського походження, поручник артилерії ВКЛ.

Біографія[ред. | ред. код]

Походив з незаможної сім'ї Джакомо Доменіко Фонтани і Марти Беллотті з оселі Кастелло в долині Вал-ді-Соле (нині провінція Тренто, Італія). Охрещений 28 жовтня 1696 року.[1]

Не відомо, де здобував освіту. 2 березня 1723 р. полишив вітчизну, у пошуках кращої долі подався до Речі Посполитої. До квітня 1726 р. мешкав у Варшаві, тоді, за сприяння відомого архітектора Джузеппе Фонтана поступив на службу до одного з найвпливовіших магнатів, коронного маршалка Павла Карла Санґушка. Цей період життя архітектора був найбільш продуктивним. Він створює типові для своєї творчості і водночас яскраві зразки сакральної архітектури, зокрема, костел Св. Анни в Любартові, костел св. Людвіка у Володаві, костел і монастир оо. Реформатів у Раві Руській, греко-католицьку катедру у Холмі тощо.

У 1730 році узяв шлюб з першою своєю дружиною Маріанною Суфчинською (пол. Marianna Suffczyńska). Між 1730—1740 р. отримав звання поручника артилерії Великого Князівства Литовського, щоправда, цілком номінальне. 1745 р. повернувся в рідні краї.

З 1746 року знову в Речі Посполитій, повторно укладає контракт на службу при дворі князя Павла Карла Санґушка (у Заславі).

Після смерти дружини побрався вдруге (бл. 1748) з Терезою Ромайроні (італ. Teresa Romaironi). Помічав будівельний застій на Волині; будує костел і монастир оо. Лазаристів у Заславі, дерев'яний костел у Білогородці, костел оо. Домініканів у Вінниці, костел оо. Єзуїтів у Кременці, парафіяльний костел у Чуднові, костел оо. Капуцинів у Костянтинові, костел оо. Єзуїтів у Житомирі, палац князів Санґушків у Заславі (спільно з Якубом Фонтаною (італ. Jakub Fontana) тощо.

Після смерти князя Павла Карла Санґушка (1750 р.) в життя архітектора прийшли зміни. Барбара Санґушкова, амбітна вдова, плекала грандіозні плани, але похилий вік, хвороби завадили архітекторові зреалізувати їх уповні.

Завжди тужив за батьківщиною, прагнув повернутися; про неодноразові спроби це зробити свідчить кореспонденція, фінансові звітності, пов'язані з придбанням маєтку в Італії.

Близько 1764 р. архітектор остаточно втратив зір.

17 березня 1765 р. помер, був похований у Заславі, могила не збереглася. Родина архітектора переїхала до Львова.

Мав восьмеро дітей, четверо з яких, мабуть, не досягли підліткового віку. Донька Маріанна була одружена із львівським купцем Іоаном Буасероном (або Бойсероном), ще одна — з радником магістрату Франциском Лоншаном. Дружина адміністратора Ставропігії львівської, королівського поштмейстера Антона Дейми також походила з дому Фонтана.[2]

Праці[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

15 лютого 2016 року розпорядженням міського голови ім'ям Паоло Фонтана названо вулицю в Ізяславі.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Rewski Z., Kozakiewicz S. Fontana Paweł Antoni (1696—1765)…. — S. 60.
  2. Вуйцик В. С. Львівський архітектор Франціск Кульчицький // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — Вип. 5. — Львів, 1996. — С. 79. — ISBN 5-7707-9955-2.
  3. Sądowa Wisznia // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1889. — T. X : Rukszenice — Sochaczew. (пол.) — S. 362. (пол.)
  4. (пол.) SREBRZYSZCZE Зчитано 12.11.2011

Джерела[ред. | ред. код]

  • Rewski Z., Kozakiewicz S. Fontana Paweł Antoni (1696—1765) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademii Umiejętnjśći, 1948—1958. — T. VII, zesz. 3…. — S. 60—61. (пол.)
  • Jόzef Skrabski. Paolo Fontana. Nadworny architekt Sanguszkόw. — Tarnόw, 2007. — ISBN 978-83-85988-77-9. (пол.)
  • Joanna Winiewicz. Biografija i działalność Pawła Fontany w świetle dworu Sanguszków // Biuletyn Historii Sztuki. — 1987. — T. 49. — № 3—4. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]