Папуга-віхтьохвіст синьоголовий
| ?Папуга-віхтьохвіст синьоголовий | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Папугоподібні (Psittaciformes) |
| Родина: | Psittaculidae |
| Рід: | Папуга-віхтьохвіст (Prioniturus) |
| Вид: | Папуга-віхтьохвіст синьоголовий |
| Біноміальна назва | |
| Prioniturus discurus (Vieillot, 1818) | |
| Підвиди | |
| (Див. текст) | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Prioniturus discurus |
 Віківиди: | Prioniturus discurus |
 EOL: | 1177857 |
 ITIS: | 177530 |
 МСОП: | 22727871 |
 NCBI: | 678586 |
Папуга-віхтьохвіст синьоголовий[2] (Prioniturus discurus) — вид папугоподібних птахів родини Psittaculidae. Ендемік Філіппін.
Довжина птаха становить 27 см. Забарвлення переважно зелене, спина дещо темніша, нижня частина тіла жовтувато-зелена. Верхня частина голови бірюзово-синя. Нижні покривні пера крил і хвоста темно-зелені. Два центральних стернових пера видовжені, мають голі стрижні, на кінці у них чорні "віхті". Дзьоб сірувато-білий.
Виділяють два підвиди:[3]
- P. d. whiteheadi Salomonsen, 1953 — від південного Лусона до островів Лейте і Бохоль;
- P. d. discurus (Vieillot, 1822) — Мінданао, Басілан і острови Сулу.
Синьоголові папуги-віхтьохвости мешкають на більшості островів Філіппінського архіпелагу, за винятком Західних Вісаїв, Палавану і сусідніх островів. Вониживуть у вологих рівнинних і гірських тропічних лісах, в мангрових лісах, садах і на плантаціях. Зустрічаються невеликими зграйками, на висоті до 1750 м над рівнем моря. Живлятся плодами, ягодами, горіхами і насінням. Гніздяться в дуплах дерев.
- ↑ BirdLife International (2016). Prioniturus discurus.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Parrots, cockatoos. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 19 травня 2022.
- Juniper & Parr (1998) Parrots: A Guide to Parrots of the World; ISBN 0-300-07453-0.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |